Постанова № 72363025, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/10997/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Обрізко І.М., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 803/1001/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

суддя в 1-й інстанції- Денисюк Р.С.,

час ухвалення рішення – 15:20 год.,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – 07.09.2017 року,

В C Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася суд із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про застосування фінансових санкцій від 08.06.2017 року № 00000326-40.

21.08.2017 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 08.06.2017 року № 00000326-40.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена фактична перевірка торгівельного павільйону за адресою: вул. Гордіюк, 4 в м. Луцьку, про що складено акт № 03/197/40-01/НОМЕР_1 від 14.12.2016 року,

на підставі якого прийнято рішення від 08.06.2017року № 00000326-40, яким до позивачки застосовані фінансові санкції в розмірі 113360,00 грн.

Позивачка зазначає, що за вказаною адресою господарської діяльності не здійснювала, під час проведення перевірки в торгівельному павільйоні присутня не була та порушень чинного законодавства не допускала, а тому застосування щодо неї фінансових санкцій є протиправним.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Волинській області № 00000326-40 від 08 червня 2017 року про застосування фінансових санкцій.

Головне управління ДФС у Волинській області постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує те, що факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії; роздрібна торгівля алкогольними напоями у місцях, не визначених законодавством; роздрібна торгівля та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку підтверджені належними доказами, а тому відповідач правомірно виніс оскаржуване рішення. Зазначені позивачкою факти щодо нездійснення господарської діяльності під час проведення перевірки та здачі торгівельної площі павільйону в суборенду її батькові свідчать про спробу уникнення відповідальності ОСОБА_3В за виявлені порушення.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.07.2016 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (піднаймач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (здавач) укладено договір оренди торгової площі № Д157 від 01.07.2016 року. Предметом даного договору є тимчасове платне користування торговою площею, розташованою на території торгового комплексу ринку «Північний», призначеною для розміщення на ній піднаймачем свого об'єкту торгівлі і знаходиться за адресою: вул. Гордіюк, 49 в м. Луцьку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ГУ ДФС у Волинській області від 14.12.2016 року № 1488 "Про проведення фактичної перевірки", направлень на перевірку від 14.12.2016 року № 0000662, № 0000663 головними державними ревізорами-інспекторами управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була проведена фактична перевірка торгівельного павільйону за адресою: вул. Гордіюк, 49 в м. Луцьку, де здійснює діяльність суб'єкт господарювання ОСОБА_3, про що складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами № 03/197/40-01/НОМЕР_1 від 14.12.2016 року.

В ході перевірки торгівельного павільйону за адресою: вул. Гордіюк, 49 в м. Луцьку встановлено:

1) факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»,

2) факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями у місцях, не визначених законодавством, чим порушено вимоги статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

3) факт роздрібної торгівлі та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, чим порушено вимоги статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251.

08.06.2017 року на підставі акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 00000326-40, яким до позивачки застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 113360,00 грн., а саме: 17000,00 грн. - роздрібна торгівля алкогольними без ліцензії; 6800,00 грн. - продаж алкогольних напоїв у невизначених для цього місцях торгівлі; 89560,00 грн. - торгівля та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фактична перевірка булла проведена з порушенням вимог пунктів 80.2, 80.7 ст. 80, пункту 86.5 статті 86 ПК України, у зв’язку із чим акт фактичної перевірки № 03/197/40-01/НОМЕР_1 від 14.12.2016 року не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно з рішенням від 08.06.2017 року 00000326-40.

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Згідно із п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В силу п. 2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

Статтею 81 Податкового кодексу України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Таким чином, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, у направленні на перевірку від 14.12.2016 року № 0000663 міститься відмітка про те, що ОСОБА_3 пред'явлено направлення на перевірку та вручено копію наказу від 14.12.2016 року № 1488, що підтверджується підписом. Крім того, в акті фактичної перевірки № 03/197/40-01/НОМЕР_1 від 14.12.2016 року зазначено, що перевірка проведена в присутності суб'єкта господарювання – ОСОБА_3, з актом перевірки ознайомлено останню та вручено один примірник акту перевірки, про що свідчать наявні підписи.

В суді першої інстанції ОСОБА_3 заперечила ту обставину, що вона була присутньою під час проведення 14.12.2016 року вищевказаної фактичної перевірки та пояснила, що підписи, наявні у направленнях на перевірку від 14.12.2016 року № 0000662, № 0000663 та в акті фактичної перевірки № 03/197/40-01/НОМЕР_1 від 14.12.2016 року, виконані не нею. Крім цього вказала, що господарську діяльність в зазначеному торгівельному павільйоні з листопада 2016 року вже не здійснює.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 06 січня 2017 року № НОМЕР_2, яке винесене на підставі акту перевірки Головного управління ДФС у Волинській області № 03/197/40-01/НОМЕР_1 від 14.12.2016

Так, вищевказаними судовими рішеннями встановлено те, що фактична перевірка, оформлена актом № 03/197/40-01/НОМЕР_1 від 14.12.2016, була проведена з порушенням вимог пунктів 80.2, 80.7 статті 80, пункту 86.5 статті 86 ПК України, оскільки ОСОБА_3 не була вручена у встановленому порядку копія наказу від 14.12.2016 № 1488 “Про проведення фактичної перевірки” під розписку до початку проведення такої перевірки, вказана перевірка проведена за відсутності позивача, акт перевірки не був наданий позивачу для підписання та нею не підписаний.

Крім того, апеляційним судом встановлено те, що під час проведенні перевірки контролюючим органом не встановлено особу, яка фактично здійснювала торгівельну діяльність в павільйоні за адресою вул. Гордіюк, 49 в м. Луцьку, та помилково прийнято іншу особу за ОСОБА_3

Та обставина, що ОСОБА_3 14.12.16 була відсутня в торгівельному павільйоні за адресою вул. Гордіюк, 49 в м. Луцьку, та продаж товарів в цей день не здійснювала, на час розгляду справи апеляційним судом сторонами не заперечується.

Таким чином, при проведенні перевірки, відповідачем не встановлено особу, яка порушила правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями та їх зберігання та не з’ясовано на якій підставі особа, яка фактично 14.12.16 знаходилась в торгівельному павільйоні та реалізовувала алкогольні напої, здійснювала торгівельну діяльність.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що перевіркою щодо здійснення ОСОБА_3 оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами не встановлено усіх обставин, які мають значення для висновку про порушення ОСОБА_3 фінансової дисципліни під час торгівлі алкогольними напоями, а тому висновки такої перевірки є безпідставними.

З огляду на те, що перевіркою не встановлено обставин, які б свідчили про порушення ОСОБА_3 правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями та їх зберігання, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача від 08.06.2017 року № 00000326-40 про застосування штрафних санкцій, яке прийняте в результаті виявлення порушень ОСОБА_3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», є безпідставним.

Отже, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій слід задоволити.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 803/1001/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_9

Повне судове рішення складено 21 лютого 2018 року.