Постанова № 72362857, 14.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/7229/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Л.Я.Гудима

за участі секретаря судового засідання Чигер І.І.

представника позивача : не з’явився

представника відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року (суддя Мартиць О.І. м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_1 державного науково - технічного підприємства «Промінь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

28.09.2016 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 54 700,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені законодавством, адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закону № 875- ХІІ). Вказує, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що норми цього закону мають імперативний характер і законодавство не звільняє роботодавця від відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у разі відсутності вини підприємства.

Відтак, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

У запереченні на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 державне науково - технічне підприємство «Промінь» зазначає, що судом першої інстанції всебічно та повно досліджено всі матеріали справи, прийнято законне та обгрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, оскільки підприємство вчинило всі дії, щодо дотримання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Звертає увагу суду на те, що у 2016 році товариством було вжито всіх необхідних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та здійснювало заходи для працевлаштування інвалідів.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно поданого ОСОБА_1 ДНТП «Промінь» до ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 40 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 1 особу при нормативі 2 особи.

У зв’язку із невиконанням Товариством нормативів щодо кількості працевлаштування інвалідів у 2016 році, які визначені чинним законодавством, ОСОБА_1 обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 54 700 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся до суду про стягнення вказаних сум в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було виконано всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги, встановлені статтею 19 Закону №875-ХІІ, а тому підстави для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій відсутні. Обов’язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками та зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875- ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 181 Закону № 875- ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно поданого відповідачем ОСОБА_1 ДНТП «Промінь» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 40 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 1 особу при нормативі 2 особи.

Поряд з цим, працевлаштуванню інваліда передує створення товариством робочих місць відповідно до встановленого нормативу та інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність факту невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2016 році, однак колегія суддів погоджується, що вини товариства в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів, а саме: листом від 08.12.2016 року № 1176 ОСОБА_1 ДНТП «Промінь» інформувало ОСОБА_1 обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів по професіях слюсар контрольно-вимірювальних приладів і автоматики та токар.

Крім того, підприємство інформувало ОСОБА_1 міськрайонний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 11.05.2016 року та повторно від 22.09.2016 року, а також листом від 08.12.2016 року № 1175.

З метою працевлаштування інвалідів в 2016 році ОСОБА_1 міськрайонний центр зайнятості надавав направлення на працевлаштування інвалідів в ОСОБА_1 ДНТП «Промінь» ОСОБА_2, направлення від 06.10.2016 року на посаду головного бухгалтера та ОСОБА_3, направлення від 06.12.2016 року на посаду слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Однак направлені особи відмовилися від даної роботи, що відображено у вищезгаданих направленнях, а також у листі ОСОБА_1 міськрайонного центру зайнятості від 13.05.2017 року № 07/1470 щодо особистої відмови від працевлаштування ОСОБА_3 .

Тобто ОСОБА_1 ДНТП «Промінь» були вжиті всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

При цьому, жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку товариства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Такі висновки судів відповідають практиці Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись, ч. 4 ст.229, ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі № 819/639/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 16.02.2018 року.