Рішення № 72362689, 20.02.2018, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/137/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

при секретарі Хомин В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Княжівської сільської ради Сокальського району, Львівської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області в особі відділу Держгеокадастру у Сокальському районі про визнання права власності на земельні ділянки (пай) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду зі даним позовом, вказавши, що 27.06.2002 року помер її колишній чоловік ОСОБА_2. Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 1,8600 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності селянської спілки «Волинь» та знаходиться на території Княжівської сільської ради Сокальського району, право на яку належало Спадкодавцю на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серія ЛВ № 01479984

Позивач постійно проживала зі Спадкодавцем та фактично вступила у володіння спадщиною і надалі продовжує користуватись та розпоряджається майном тому вважає, що набула право на спадщину за законом. Звернувшись у нотаріальну контору їй стало відомо, що сертифікат на право на земельну частку (пай) був виданий у відповідності до Програми приватизації майна і землі в агропромисловому комплексі Львівської області, яка в часі випереджала врегулювання питання видання та реєстрації сертифікату на загальнодержавному рівні, а тому за формою сертифікат не відповідає вимогам вищенаведених Указу Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України.

Таким чином позивач позбавлена можливості належним чином успадкувати земельну частку (пай) тому змушена звернутися до суду із даним позовом.

Позивач в судове засідання не прибула, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув. В суд надійшла заява сільського голови в якій просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника, проти позову не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія 1-СГ №248735 встановлено, що ОСОБА_2 помер 27.06.2002 року.

Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії І-СГ №321364 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 28.02.1981р.

Із дослідженої копії сертифікату на земельну частку (пай) серії ЛВ №0147994 встановлено, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Сокальської райдержадміністрації від 17.06.1996р. №324 передано у приватну власність земельна ділянка площею 1,8600га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що перебуває у колективній власності сс «Волинь».

З довідки №590/02-09 від 29.08.2016р. виданої виконавчим комітетом Княжівської сільської ради встановлено, що ОСОБА_2 до дня смерті проживав і була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із ним проживала – ОСОБА_1

Заповіт від його імені у виконкомі сільської ради не посвідчувався.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до п.п. 16, 17 розділу Х «Перехідних положень» Земельного Кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У відповідності до п. г ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Згідно пунктів 10 Постанови Пленуму ВС України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У п.11. постанови Пленуму зазначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) то сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до змісту ст. 1276 ЦК встановлено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Згідно постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004р. №7 - Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно п.3.5. роз'яснень ВСУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 одержав Сертифікат на право приватної власності на землю, однак не встиг здійснити державну реєстрацію, а тому у ОСОБА_1 немає можливості прийняти спадщину, тому для реалізації права на спадкування за позивачем слід визнати право на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 81, 247, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, 1218, 1225, 1261 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1, 30.08.1961р.н., право на спадкове майно, що складається земельної ділянки розміром 1,8600 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості) на території Княжівської сільської ради Сокальського району Львівської області право на які належало ОСОБА_2 на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серія ЛВ № 01479984.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Сокальський районний суд Львівської області до Апеляційного суду Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Головуючий: Л. Ю. Фарина