Постанова № 72362597, 20.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13405/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Вищого адміністративного суду України та ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Вищого адміністративного суду України, та з урахуванням уточненої заяви про зміну позовних вимог просила: визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування і виплати ОСОБА_3 суддівської винагороди, згідно з нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII; зобов'язати Вищий адміністративний суд України нарахувати і виплатити ОСОБА_3 суддівську винагороду, відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з розрахунку посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2017 року, з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,25, щомісячних доплат: за вислугу років - 70 відсотків, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 10%, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 28 липня 2017 року; зобов'язати Вищий адміністративний суд України внести зміни до штатного розкладу щодо посадового окладу ОСОБА_3

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування і виплати ОСОБА_3 суддівської винагороди, згідно з нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII; зобов'язано Вищий адміністративний суд України нарахувати і виплатити ОСОБА_3 суддівську винагороду, відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, з розрахунку базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2017 року, регіонального коефіцієнту - 1,25, щомісячної доплати за вислугу років - 70 відсотків посадового окладу та щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 10 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 28 липня 2017 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Вищий адміністративний суд України, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що якщо суддя підтвердив здатністю здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді Верховного Суду, то право на отримання суддівської винагороди у розмірі, передбаченому Законом № 1402-VIII він набуде лише після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення саме у цьому суді правосуддя. На переконання відповідача, успішне проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади та підтвердження здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді не є підставою для висновку про підтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя у Вищому адміністративному суді України та, як наслідок, підставою для отримання позивачем суддівської винагороди у Вищому адміністративному суді України у розмірі, передбаченому Законом № 1402-VIII.

Також з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року звернулась позивач - ОСОБА_3, яка, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, просила змінити постанову суду першої інстанції в частині визначення посадового окладу для розрахунку суддівської винагороди з 25 на 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2017 року, виклавши абзац 3 резолютивної частини в наступній редакції: зобов'язати Вищий адміністративний суд України нарахувати і виплатити ОСОБА_3 суддівську винагороду відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з розрахунку базового розміру посадового окладу - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2017 року, регіонального коефіцієнту - 1,25 щомісячних доплат: за вислугу років - 70 відсотків посадового окладу, та за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 10 відсотків посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 28 липня 2017 року.

Станом на 20 лютого 2018 року учасниками справи не надано письмових відзивів на апеляційні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працює у Вищому адміністративному суді України на посаді судді, заробіток якої складає: за липень 2017 року - 34 622,54 грн., за серпень 2017 року - 34 691,35 грн. та за вересень 2017 року - 57 207,34 грн.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії України від 27 липня 2017 року № 211/вс-17 ОСОБА_3 визнана такою, що підтвердила свою здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Згідно з рейтингом кандидатів на зайняття 30 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатами кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16, розміщеним на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (за посиланням http://vkksu.gov.ua/userfiles/rating.pdf), ОСОБА_3 зайняла 46 місце у рейтингу учасників конкурсу з кількістю набраних 616,25 балів.

На підставі викладеного, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України із заявою про нарахування та виплату останній суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

У відповідь на вказану заяву листом від 14 серпня 2017 року № 1061/9-14/17 позивача повідомлено про відсутність підстав для здійснення вказаного нарахування та виплати. Мотивуючи відмову, відповідач керувався пунктами 7, 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402, ст. ст. 83, 135 Закону № 1402.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII. Суд зазначив, що оскільки позивач є такою, що підтвердила відповідність займаній посаді, а отже має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом 1402-VIII.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2, п 3 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Підпунктом 1 пункту 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1402-VIII передбачено, зокрема, що з 1 січня 2017 року розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: б) для судді вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

На підставі аналізу викладених норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII.

Як було зазначено вище, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії України від 27 липня 2017 року №211/вс-17 ОСОБА_3 визнана такою, що підтвердила свою здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, а згідно з рейтингом кандидатів на зайняття 30 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатами кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16, ОСОБА_3 зайняла 46 місце у рейтингу учасників конкурсу з кількістю набраних 616,25 балів.

На переконання відповідача, наведене свідчить про те, що позивач має право на отримання суддівської винагороди у розмірі, що передбачена законом Законом № 1402-VIII, виключно працюючи на посаді судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підтвердження відповідності займаній посаді у відповідному суді (у даному випадку у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду) у відповідності до вимог п. 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII є автоматичною підставою для виникнення у позивача права на отримання суддівської винагороди у розмірі, передбаченому цим законом. При цьому, згадані положення Закону № 1402-VIII не містять вимог про те, що відповідний розмір суддівської винагороди може отримуватись суддею лише в тому суді, в якому він підтвердив здатність здійснювати правосуддя. Єдиною ж підставою для отримання суддівської винагороди за правилами попереднього Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є непроходження кваліфікаційного оцінювання суддею.

Згідно з п. 44 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 № 143/зп-16, у разі підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у суді рівня суду, у якому він працює, або суді вищого рівня у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді, такий суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді.

Беручи до уваги те, що позивач відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 липня 2017 року №211/вс-17 підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду, тобто у складі суду найвищого рівня, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання суддівської винагороди у Вищому адміністративному суді України у розмірі, передбаченому Законом № 1402-VIII.

Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив доводи відповідача, які також заявлені і в апеляційній скарзі, про те, у позивача виникне право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII тільки після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення у цьому суді правосуддя. Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що право на отримання суддівської винагороди у нових розмірах згідно Закону № 1402-VIII пов'язано з фактом підтвердження відповідності судді займаній посаді, а не з фактом зарахування до штату відповідного суду.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими вказані позивачем у апеляційні скарзі критерії розрахунку суддівської винагороди, належної до нарахування та виплати позивачу.

Так, дійсно позивачем підтверджено право на отримання суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом №1402, з огляду на підтвердження здатності останньої, як судді, здійснювати правосуддя у суді вищого рівня у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді (у даному разі у Верховному Суді).

Проте, з огляду на зайняття позивачем лише 46 місця у рейтингу, остання не зайняла вказаної посади, а тому не може отримувати базовий посадовий оклад, розрахований для судді Верховного Суду.

Відтак, базовий посадовий оклад для позивача повинен бути розрахований як для судді вищого спеціалізованого суду, який станом на 01 січня 2017 року становить 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а не 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як заявлено у позовній заяві та в апеляційній скарзі.

Під час розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції апелянтами не доведено, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального чи процесуального права, або неповною мірою з'ясував обставини, що мають значення для її вирішення.

У зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Вищого адміністративного суду України та ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2018 року.