Постанова № 72362495, 16.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2163/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

16 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Барського районного суду Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

22 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Барського районного суду Вінницької області в якому просив, визнати протиправною бездіяльність Барського районного суду Вінницької області щодо не видачі наказу про виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою та зобов'язати Барський районний суд Вінницької області видати відповідний наказ; визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо не здійснення ОСОБА_2 виплати вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою та стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою в сумі 73225 грн. 02 коп.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Також зазначив, що на час виходу позивача у відставку діюче законодавство не передбачало підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву вх. № 368/18 про розгляд справи за його відсутності, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, наказом № 19-К від 31 серпня 2015 року ОСОБА_2 призначено головою Барського районного суду Вінницької області.

22 вересня 2016 року Верховною Радою України прийнято постанову № 1600-VIII, якою, у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Переверзєва Сергія Володимировича (а.с. 11-12).

Наказом в.о. голови суду № 38-К від 04 жовтня 2016 року виведено зі штату суддів Барського районного суду Вінницької області суддю Переверзєва Сергія Володимировича, в зв'язку з поданням заяви про відставку з 15 листопада 2016 року (а.с. 13).

Відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана ОСОБА_2 про те, що станом на 15 листопада 2016 року суддівська винагорода голови Барського районного суду Вінницької області, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склала 24408 грн. 34 коп. (а.с. 14).

04 жовтня 2017 року позивач звернувся до начальника територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області та голови Барського районного суду Вінницької області з листом у якому просив видати наказ про виплату йому вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою з подальшим нарахуванням та виплатою Територіальним управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (а.с. 15).

Листом в.о. голови суду № 51123/2017 від 11 жовтня 2017 року позивача повідомлено, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання. Чинним законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв'язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття. Разом з тим, реалізація права позивача на звільнення у зв'язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною радою України відповідної постанови, тобто 22 вересня 2016 року і тому до спірних правовідносин слід застосовувати ті положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття такої постанови. Відтак, виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент звільнення ОСОБА_2 (а.с. 16).

04 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до начальника ТУ ДСА у Вінницькій області та голови Барського районного суду Вінницької області з листом у якому просив видати наказ про виплату йому вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою з подальшим нарахуванням та виплатою Територіальним управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (а.с. 17).

Листом № 04-36/2592 від 30 жовтня 2017 року ТУ ДСА у Вінницькій області повідомило позивача про те, що виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакцій чинній на момент його звільнення (а.с. 18).

Позивач не погоджуючись із такими відмовами звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що в даному випадку до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який в свою чергу передбачав, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, а тому відмови відповідачів є неправомірними, як наслідок наявні підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року було передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з частиною 3 статті 122 цього Закону, повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Частиною 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року в редакції Закону від 14 березня 2014 року №887-VII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося, а отже з 01 квітня 2014 року судді, які виходили у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги згідно з статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року.

Також колегія суддів звертає увагу, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", положеннями частини 1 статті 143 якого передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Однак, враховуючи, що положення частини 1 статті 143 Закону №1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою набрали чинності після виходу позивача у відставку, тобто після прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року №1600-VIII про звільнення ОСОБА_2 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, тому ці правові норми не можуть застосовуватись у даних правовідносинах.

Також колегія суддів звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, а саме 22 вересня 2016 року.

Також відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2013 від 19 листопада 2013 року Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Одним із спірних питань є дата звільнення судді (набрання чинності постановою Верховної Ради України чи підписання наказу про виведення зі штату суддів).

Проаналізувавши норми вищенаведеного законодавства колегія суддів вважає, що обов'язковою ознакою звільнення судді є припинення його повноважень.

Як зазначалось вище, однією із підстав припинення повноважень судді є прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення судді.

Керівник суду не наділений повноваженнями ні призначати на посаду судді, ні звільняти з посади судді, у зв'язку із виходом судді у відставку.

Наказ керівника суду про виведення зі штату судді є наслідковим організаційним документом, що врегульовує питання, які виникли після звільнення судді.

Таким чином, саме день набрання чинності постановою Верховної Ради України є днем звільнення судді.

За приписами абзацу 3 пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Колегія суддів зазначає, що моментом виходу судді у відставку та припинення повноважень в даному випадку є прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року, а не видання наказу керівника суду № 38-К від 04 жовтня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що право на відставку позивачем реалізовано під час дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року, положеннями якого не було передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат чи у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Посилання позивача на норми частини 1 статті 3 Закону України "Про відпустки" колегія суддів не приймає, оскільки чинним законодавством визначено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України про звільнення.

Постанова Верховної Ради України є чинною та позивачем, в частині, що стосується його звільнення, не оскаржувалась.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.