Постанова № 72362121, 21.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 695/2407/17 Суддя (судді) першої інстанції: Середа Людмила Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача призначити позивачу з 01 березня 2017 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника - її чоловіка ОСОБА_3 у розмірі 60 % його середньомісячного заробітку.

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області своїм рішенням від 22 грудня 2017 року адміністративний позов задовольнив. Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року (далі - Закон № 1697-VІІ) позивач має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року та постановити нове рішення, яким позов залишити без задоволення. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що на момент звернення позивача до органів Пенсійного фонду скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються чи перераховуються, зокрема і відповідно до Закону № 1697-VІІ. На теперішній час норми законодавства, що визначають підстави, умови та порядок перерахунку даної пенсії відсутні. У зв'язку із цим з 01.06.2015 року пенсії, визначені вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, а тому правові підстави для задоволення вказаного позову відсутні. За таких обставин відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надала відзив на апеляційну скаргу. В даному відзиві, позивач зазначила, що п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій» визначено: «Установити, що норми статті 86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На теперішній час норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» є чинними, оскільки жодних змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вносилося, а відтак вона має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається із свідоцтва про одруження (серії НОМЕР_1 від 06.11.1963 року) позивач та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 355 від 03.04.2017 року, ОСОБА_2 на день смерті чоловіка ОСОБА_3 знаходилася на його повному і постійному утриманні і проживали разом.

ОСОБА_2 після смерті чоловіка в повторний шлюб не вступала.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (серії НОМЕР_2 від 18.07.2016 року).

05.05.2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою щодо переходу на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідач своїм листом № 6363/02 від 19.08.2016 року повідомив позивача про те, що ОСОБА_3 перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (зі змінами). Проте, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 року, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються (перераховуються), зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У зв'язку з викладеним, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Позивач не погоджуючись з такою відмовою звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону № 1697-VІІ пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Суд зазначає, що відповідач не заперечував факт наявності в померлого ОСОБА_3 відповідного стажу, що дає право на призначення 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, так само як і не заперечував факту перебування позивача на утриманні свого покійного чоловіка.

Як встановлено судом, позивач є непрацездатною особою, яка знаходилася на повному утриманні померлого чоловіка, одержуючого пенсію з 1995 року, згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (зі змінами), а отже, вона має всі підстави для призначення пенсії по втраті годувальника, згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14.10.2014 року.

Що стосується доводів апелянта про те, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються (перераховуються) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вони поширюються на ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (зі змінами), яка втратила чинність на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

В даному випадку позивач набула право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка регулює пенсійне забезпечення прокурорів, є чинною і підлягає застосуванню.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених вище висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

Решта доводів апелянта суд апеляційної інстанції не приймає до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.