Постанова № 72361879, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11343/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Гулида Р.М.,

суддів – Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання – Дробот М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року (Головуючий суддя: Денисюк Р.С., ухвалено о 11 год. 06 хв. у м. Луцьк) у справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.07.2017, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося з позовом до ГУДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017р. № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог покликається на необґрунтованість висновків контролюючого органу, зроблених в акті перевірки від 26.06.2017 № 5422/14-10/03373842, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати, в загальній сумі 359015,00 грн. у результаті реалізації основних засобів нижче балансової (залишкової) вартості об’єкта. Вказує, що у зв’язку із дружньо-транспортною пригодою позивачем було здійснено оцінку службового транспортного засобу марки PORSCHE PANAMERA, 2013 року випуску та відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість транспортного засобу становить 31800,00 грн. За цією ціною транспортний засіб реалізовано за залишковою вартістю, відображеною в балансі підприємства.

Вважає, що висновки, викладені в акті перевірки є помилковими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ч.2 ст. 313 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.05.2017 по 19.06.2017 ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну документальну перевірку Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р..

26.06.2017р. за результатами перевірки податковим органом складено акт № 5422/14-10/03373842 (а.с. 7-45), яким встановлено порушення апелянтом п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 359 015,00 грн., в тому числі за лютий 2016 року в сумі 359 015,00 грн.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017р. № НОМЕР_1, яким апелянту збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 538522,50 грн., в тому числі: за податковими зобов’язаннями – 359015,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 179507,50 грн. (а.с. 46).

Як встановлено по матеріалах справи 22.05.2015р. між ПОСП ім. Івана Франка (покупець) та ТзОВ «Віннер ПЦКА» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 035/200, відповідно до умов якого продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов’язаний оплатити та прийняти новий автомобіль марки PORSCHE PANAMERA 4 V6 3605 см. куб. 310 к.с., 2013 року випуску, обладнання, та аксесуари, якщо вони додатково придбаваються покупцем та зазначені у специфікації. Ціна товару станом на дату укладення договору становила 1910000,00 грн., ПДВ – 382000,00 грн., всього разом 2292000,00 грн. (пункт 2.1 договору) (а.с. 47-53).

На підтвердження факту реальності поставки товару апелянтом надано накладну від 23.05.2015 № 000041 на загальну суму 2292000,00 грн., в тому числі ПДВ – 382000,00 грн. ПДВ віднесено до податкового кредиту(а.с. 54).

Даний автомобіль відносився до основних засобів товариства.

Зазначений транспортний засіб використовувався апелянтом в якості службового та був закріплений за директором ОСОБА_1, що підтверджується наказом від 01.06.2015 №1/0106 «Про закріплення службового автомобіля» (а.с. 55).

Згідно податковою накладною № 11 від 29.02.2016 за операцією з реалізації автомобіля ПОСП ім. Івана Франка та прибутковим касовим ордером № 13 від 25.02.2016р. апелянтом на підставі усної угоди було реалізовано вказаний автомобіль за залишковою вартістю 31800,00 грн. громадянину ОСОБА_1, в тому числі ПДВ –5300,00 грн. (а.с. 83-84).

Відповідно до пункту 188.1. статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з врахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижчою ціни придбання таких товарів, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції, за винятком товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню: електроенергії, газу який постачається для потреб населення.

До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів.

Пунктом 189.1. статті 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами - виходячи з вартості їх придбання.

З аналізу наведених норм видно, що база оподаткування податком на додану вартість визначається з договірної вартості товарів, до складу якої входять будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем та не може бути нижчою балансової (залишкової) вартості.

Згідно з пунктом 198.5. статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту).

Посилання апелянта на те, що залишкова вартість даного транспортного засобу становить 31800,00 грн., колегією суддів апеляційного суду не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що оцінка вартості автомобіля була проведена самими працівниками Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, без складення протоколу по факту скоєння ДТП інспекторами Поліції, без акту огляду автомобіля страховими агентами, без проведення авто-технічної та товарознавчої експертизи, при відсутності фото-таблиці огляду оцінюваного автомобіля, при відсутності будь-якої довідки про залишкову вартість даного автомобіля по вузлах чи агрегатах, або по ціні металобрухту, при тому, що згодом даний автомобіль було реалізовано по договору купівлі-продажу за ціною 149 999 грн., а початкова вартість придбання такого складала 2292000,00 грн.(а.с.125).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92. Норми цього Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності.

Відповідно до п. 4 Положення, первісна вартість - (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).

Згідно з пунктом 16 Положення, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Пунктом 17 цього Положення визначено, що переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку (пункт 18 Положення (стандарту) 7).

Відтак, Положенням встановлено механізм та порядок переоцінки об’єкта основних засобів у разі зменшення її початкової вартості, а для переоцінки балансової вартості основного засобу повинні бути певні обставини.

Досліджуючи матеріали справи апеляційним судом не знайдено будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин про визначення бази оподаткування з реалізації автомобіля ПОСП ім. Івана Франка за 31800,00 грн..

Зокрема, під час проведеної перевірки з боку ГУДФС у Волинській області приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, а ні під час розгляду справи окружним судом належними та допустимими доказами не підтверджено факту скоєного ДТП за участю заступника директора товариства, візуально не оглянуто та фотознімками не зафіксовано і детально не описано, які конкретно пошкодження при цьому зазнав автомобіль, в матеріалах справи відсутні будь-які фахові висновки про те, чи міг даний автомобіль в подальшому використовуватись апелянтом в господарській діяльності.

Натомість, апелянтом надано поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5136047 від 29.09.2015, укладений між ПОСП ім. Івана Франка та Волинською обласною дирекцією ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно з яким застраховано автомобіль PORSCHE PANAMERA 4 V6, реєстраційний номер НОМЕР_2. Проте, в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би свідчив про те, що товариство повідомляло страхову компанію про настання страхового випадку та органи Поліції про факт скоєного ДТП з належною фіксацією характеру пошкоджень та розміру завданих збитків.

Таким чином, зазначені обставини свідчать лише про те, що товариство намагалося мінімізувати отриманий дохід при відчуженні належного йому автомобіля PORSCHE PANAMERA 4 V6, реєстраційний номер НОМЕР_2 з метою ухилення від сплати податку.

При цьому, в даному випадку збитки були завдані товариству на балансі якого перебував автомобіль, а не конкретній особі, що в свою чергу тягне для товариства певні наслідки, які повинні бути відображенні в податковому та бухгалтерському обліках.

За змістом ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Досліджений звіт про оцінку майна від 08.10.2015р. та висновок про вартість об’єкта оцінки від 08.10.2015, які надані апелянтом на підтвердження обґрунтованості та законності визначення бази оподаткування з реалізації автомобіля ПОСП ім. Івана Франка за 31800,00грн. не містить опису заподіяних транспортному засобу пошкоджень та неможливості їх усунення шляхом ремонту, модернізації та висновків про неможливість його подальшого використання в господарській діяльності та необхідності його реалізації.

В акті на списання автотранспортних засобів (а.с.145-149) відсутній опис пошкоджень, їх ступінь, відсутні висновки про недоцільність проведення ремонту транспортного засобу. Крім того, він складений лише 16.02.2016р., а не після ДТП та проведення відповідної переоцінки автомобіля та його списання за бухгалтерськими документами, якщо таке ДТП мало місце.

Прибутковий касовий ордер на отримання готівки товариством в сумі 31800,00 грн. від ОСОБА_1 оформлено 16.02.2016р. (а.с. 84).

На момент оформлення вказаних документів зазначений автомобіль було зареєстровано та перереєстровано на нових власників у м. Києві 03.12.2015р. та 12.01.2016р. відповідно, про що свідчить лист Регіонального сервісного центру в м. Києві від 03.10.2017р. № 31/26-11699 з додатками. В документах, які стали підставою для його реєстрації, зазначена інша вартість автомобіля, значно вища ніж та, за яку реалізовано автомобіль товариством та зазначено, що автомобіль є справним. (а.с. 120-135)

Відтак, зазначене свідчить про те, що апелянт здійснив реалізацію транспортного засобу нижче залишкової вартості на 1795075,00 грн., а тому реалізація ПОСП ім. Івана Франка автомобіля за ціною нижче залишкової вартості має наслідком донарахування останньому податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.07.2017 є підставне і правомірне, а тому не підлягає скасуванню.

Перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.316 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316, ч.1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у справі №803/923/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 22.02.2018 року