Ухвала суду № 72361812, 20.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1218/16-к

Провадження № 11-кп/779/42/2018

Категорія ст.185 ч.3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г. В.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Гандзюка В.П.,

суддів: Кукурудза Б.І., Васильєва О.П.,

з участю:

секретаря судового засідання Драганчук У.М.,

прокурора Журавльова Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Рожнятівського відділу Калуської місцевої прокуратури ОСОБА_3 на ухвалу Рожнятівського районного суду від 06 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою суду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 та житель ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одружений, не працюючий, раніше не судимий, громадянин України,

звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 12012090220000096 від 22.12.2012 року, на підставі п. 4 ч. 1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12012090220000096 від 22.12.2012 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України закрито.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за здійснення процедури екстрадиції у розмірі 50743 гривні 83 копійки.

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб з проникненням у інше приміщення, за наступних обставин.

Так, у ніч на 10 червня 2004 року приблизно о 24 годині ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з метою вчинення крадіжки чужого майна з крамниці «Телевізори», що знаходилася у приміщенні TOB «Побутовець» по вул. Січових Стрільців у смт. Рожнятові, на автомобілях марки «Ауді-80» та марки «ВАЗ 2109», приїхали в смт. Рожнятів. Залишивши автомобілі біля житлового будинку №17 по вул. Січових Стрільців, вони підійшли до ТОВ «Побутовець» по вул. Січових Стрільців, 1. ОСОБА_8 зупинився біля заднього правого кута житлового будинку № 3 по вул. Січових Стрільців, праворуч від приміщення ТОВ «Побутовець», обвинувачений ОСОБА_1 зайняв місце біля заднього лівого кута житлового будинку № 3. ОСОБА_9 став на сторожі біля проїзної частини автодороги із сторони Ощадного банку, а ОСОБА_7 – біля заднього лівого кута крамниці «Телевізори». ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 з тильної сторони приміщення за допомогою заздалегідь заготовленого металевого лому, зламали навісні замки та через отвір між двома створами у нижній частині металічної решітки проникли до крамниці «Телевізори», що належала підприємцю ОСОБА_11 Вони побачили сторожа ОСОБА_12С, стягнули його з дивана та стали наносити йому удари ногами та руками по голові і грудній клітці, потім зв'язали йому руки та ноги електропроводом і продовжували наносити удари ногами в життєво-важливі ділянки: по голові, тулубу, кінцівках, а ОСОБА_6 при цьому наносив удари потерпілому по тілу ломом, внаслідок чого заподіяли йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент спричинення. Переконавшись, що сторож мертвий, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6 заволоділи майном приватного підприємця ОСОБА_11С, а саме дівідіплеєрами, відеоплеєрами, музичними центрами, мікрохвильовими печами, всього майном на загальну суму 13950 гривень.

Викрадену електроапартуру ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6 передавали ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, які складали її на вулиці біля стіни магазину, а потім разом завантажили в автомобілі. Викрадені речі завезли в м. Івано-Франківськ, де збули невстановленим особам, а гроші розділили між собою та використали на власні потреби. При цьому ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та обвинуваченому ОСОБА_1. не було відомо про напад на сторожа ОСОБА_12 та його вбивство.

В своєму рішенні місцевий суд виходив з того, що обвинувачений подав клопотання, яке мотивоване тим, що з 2004 по 2016 рік він знаходився за кордоном і в цей період часу його у встановленому законом порядку не визнано підозрюваним або обвинуваченим, він не зобов'язувався з'являтись до правоохоронних органів за викликом, фактично він не знав, що стосовно нього проводились процесуальні дії з притягнення до кримінальної відповідальності. Вважає, що зупинення слідства у зв'язку з його розшуком, самі по собі не свідчать про ухилення від слідства.

У вересні 2004 року він виїхав у Росію з метою заробітків, а через деякий час виїхав у Англію, де перебував до екстрадиції в Україну до вересня цього року. На час виїзду за межі України йому не було відомо про порушення відносно нього кримінальної справи, не було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, і до кінця 2014 року йому нічого не було відомо про його розшук.

Свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України він визнав повністю. Строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності минув 10 червня 2014 року, тому він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

Таким чином, в своєму рішенні місцевий суд виходив з того, що відповідно до положень ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину минуло 10 років, а як вбачається з матеріалів справи на час розгляду подання з часу вчинення злочину минуло понад 10 років.

Не погоджуючись із ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини та кваліфікації діяння обвинуваченого, вважає ухвалу суду незаконною. Зазначає, що органом досудового слідства було встановлено причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину у вересні 2004 року, а 15.10.2004 року винесено постанову про його притягнення в якості обвинуваченого, а 26.10.2004 року останнього оголошено в розшук, оскільки останній ухилявся від слідства та його місцезнаходження не було відоме. Вказує на те, що обвинувачений знав про затримання брата і тому виїхав за кордон, що свідчить про ухиляння ОСОБА_1 від слідства. На підтвердження факту ухилення від кримінальної відповідальності свідчить і той факт, що обвинувачений змінив місце свого проживання під іншим прізвищем.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 ухилявся від слідства з вересня 2004 року по травень 2016 року, а тому строки давності за вчинений обвинуваченим злочин не минули, а обвинувачений підлягає кримінальній відповідальності за ч.3 ст.185 КК України, а тому застосування ст.49 КК України до останнього є неправильним.

Просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що згідно ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується його становище, а тому просить дослідити матеріали, які стосуються його екстрадиції та винести рішення, яким ухвалу суду від 06.12.2017 року відносно нього за ч.3 ст.185 КК України скасувати, а кримінальне провадження закрити. Наголошує на тому, що його обвинувачено за ч.3 ст.185 КК України, а екстрадиція його здійснювалась за звинуваченням у вбивстві. Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.576 КПК України видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція). Таким чином, оскаржувана ухвала суду не є реабілітаційним рішенням щодо нього.

В засіданні апеляційного суду прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу суду та призначити новий судовий у суді першої інстанції, обвинувачений та його захисник заперечили проти доводів апеляційної скарги прокурора, однак просили ухвалу суду скасувати з підстав зазначених у запереченнях та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вказаних вимог при винесенні ухвали місцевий суд не дотримався.

Суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі під час підготовчого судового засідання, під час розгляду справи по суті в загальному порядку судом першої інстанції; під час провадження в суді апеляційної інстанції; під час провадження у суді касаційної інстанції, керуючись статтями 12, 49 КК України, у порядку, визначеному статтями 284-286,288 КПК України, та іншими відповідними нормами КПК.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч.1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Свої покликання про незаконність рішення суду прокурор обґрунтовано підтвердив тим , що суд під час судового розгляду кримінального провадження, прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, не переконавшись, що діяння, яке поставлено йому за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і він винен в його вчиненні. Такий спрощений підхід не узгоджується зі змістом п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року №12, де зазначено про те, що суд під час розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України.

Цих рекомендацій не дотримано, жодних даних про підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 в судовому рішенні не наведено. При цьому, даючи пояснення при апеляційному розгляді обвинувачений неоднозначно висловлював свою позицію про вчинений злочин. Фактично поставив під сумнів доведеність обвинувачення.

Крім цього, суд залишив без оцінки обставини, які можуть вказувати на умисні дії ОСОБА_1, направлені на ухилення від кримінальної відповідальності та унеможливили проведення досудового слідства. Висновки суду з цього приводу не є належно обґрунтованими та є передчасними.

Крім цього, судове рішення у виді ухвали суду суперечить журналу судового засідання, де зазначено про те, що суд оголосив вирок (а.с. 227).

За таких помилок суду першої інстанції ухвала не може залишитися в силі і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, де слід врахувати наведене і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.405, 407, 408, 412, 415, 419 КПК України

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Рожнятівського районного суду від 06 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 – скасувати, та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді: Б.І.Кукурудз

ОСОБА_14

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк