Постанова № 72361355, 20.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/2028/17 Прізвище судді першої інстанції: Гайдаш В.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року (повний текст рішення виготовлено 27 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.09.2017 року №0002311300 щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задвольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник ПАТ «Черкасиобленерго» свого представника не направив, повідомивши суд про відсутність такої можливості, проте будь-яких доказів цьому не надав. Колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи так як відсутні докази поважності неявки представвика апелянта в судове засідання.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.09.2017 №0002311300, за яким до позивача застосовано штраф у розмірі 180981 грн. 32 коп. за період з 21.03.2017 року до 07.08.2017 року та нараховано пеню у розмірі 40442 грн. 49 коп., всього у сумі 221423 грн. 81 коп.

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його протиправним, звернувся до суду за захистом своїх порушених та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 2, 3-1 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію, (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пунктів 5, 8 статті 9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно до пункту 7 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953) (далі - Інструкція №449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується, в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Частинами 11, 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У зв'язку з набранням чинності 01 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 року №77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (Закон №77), яким внесено зміни, зокрема, до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464.

Законом №77 внесено зміни, до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464. Відповідно до внесених змін за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, починаючи з 01.01.2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум.

Таким чином, за порушення, вчинені до 01.01.2015 року до платників застосовуються фінансові санкції передбачені пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464, у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску незалежно від дати фактичної сплати. За порушення, що виникли з 01.01.2015 року, до платника застосовується штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску.

Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Відповідно до пункту 10 статті 25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок фінансових санкцій згідно оскаржуваного рішення від 13.09.2017 року №0002311300 здійснено на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними інформаційної системи Державної фіскальної служби України ПАТ "Черкасиобленерго" у період з 21.03.2017 року до 07.08.2017 року несвоєчасно перераховувало єдиний внесок, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, що і стало підставою прийняття оскаржуваного рішення. Дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Відповідно абзацу 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

За змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

На момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем діяв Закон №2343 у редакції після 19 січня 2013 року, де наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства визначені в статті 19, що кореспондує зі статтею 12 Закону у попередній редакції, та має інший зміст.

Згідно статті 19 Закону №2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Отже, зупинення виконання вимог здійснюється лише в тому випадку, коли термін виконання такиз зобов'язань настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на виконання таких зобов'язань, застосованих лише до дня введення мораторію.

Застосовані до позивача штраф та пеня - не є заходами, спрямованими на виконання кредитних/або поточних вимог контролюючого органу по сплаті єдиний внесок у період з 21.03.2017 року до 07.08.2017 року, оскільки такі зобов'язання погашені та фіскальний орган не мав таких грошових вимог до підприємства на дату введення мораторію у процедурі банкрутства, тобто відсутня вимога, виконання якої має зупинитись мораторієм.

Відповідно до частин 3, 5 статті 19 Закону №2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: - не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; - дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги, зокрема, поточних кредиторів.

Таким чином, Закон №2343, в редакції після 19.01.2013 року, в статті 19 не містить абсолютної заборони на застосування санкції, та обмежує таку заборону вимогами, на які поширюється мораторій.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних - є час виникнення вимоги щодо грошового зобов'язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та їх вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного. При цьому, положення Закону №2343-ХІІ не містять умов (підстав), за яких вид кредитора може змінитися залежно від певних обставин, зокрема за наявності адміністративного судового провадження, розпочатого боржником раніше ще до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора, яке на час порушення справи про банкрутство тривало або було завершено, але судове рішення щодо вимог кредитора не набрало законної сили.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права у спорах цієї категорії, неодноразово висловленій, зокрема у постановах від 02.12 2014 року, 21 квітня 2015 року по справам№21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13, 21-543а14, 21-91а15.

Отже, невиконання зобов'язань щодо несвоєчасної сплати (несплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є правопорушенням. Таким чином, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, рішення податкового органу щодо Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" є правомірним та прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді справ цієї категорії, зокрема, у постановах від 25 червня 2011 року (справа №21-113а11), від 04 липня 2011 року (справа №21-144а11) та від 26 лютого 2013 року (справа №21-34а12).

Разом з тим, судовою колегією не беруться до уваги доводи апелянта щодо дії мораторію на спірні правовідносини про задоволення вимог кредиторів, оскільки дія мораторію поширюється виключно на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то вони повинні виконуватись у визначені строки і до них можуть бути застосовані санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Отже, доводи позивача не спростовують правомірності рішення відповідача, а відтак суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задовольнні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго".

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя- доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 21 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.