Рішення № 72359822, 20.02.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6552/17

Провадження № 2-а/333/16/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого – судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря Іщенко А.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Запоріжжя, адміністративну справу за позовом: ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Державна казначейська служба України про зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

06.11.2017 р. до Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернулась ОСОБА_2 з позовом до Міністерства соціальної політики України про зобов’язання здійснити донарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Всупереч вимогам вказаного Закону у 2017 р. відповідач сплатив позивачу допомогу не в повному обсязі. З наведених підстав, позивач просить суд зобов’язати Міністерство соціальної політики України донарахувати позивачу одноразову грошову допомогу до 5 травня 2017 р. у розмірі 5 360 грн.

Позивач у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про причину неявки суд не повідомила.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заперечення, в яких просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Представник третьої особи 1 до зали судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду пояснення, відповідно до змісту яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

Представник третьої особи 2 до зали судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1). Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ч. 4).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 03.04.1997 року серії АБ №192817 (а.с. 7).

До матеріалів справи позивачем додано адвокатський запит від 16.11.2017 р. вих. №143-17, за змістом якого представник позивача ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН ЗМР по Комунарському району з проханням повідомити йому, в якому розмірі у 2017 році ОСОБА_2 виплачувалась одноразова грошова допомога до 5 травня (а.с. 31).

Листом від 24.11.2017 р. № 01-5367 «Про розгляд звернення» УПСЗН ЗМР по Комунарському району повідомило суд, що виплата ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2017 році здійснювалась Управлінням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 223 та становила суму в розмірі 1200 грн. (а.с.48).

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 р.), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому, зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Пунктом 63 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вбачається, що вказана вище норма Закону № 79-VІІІ, станом на час розгляду справи в суді, є чинною та неконституційною не визнавалась.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1200 гривень.

У рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011; зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Також, судом прийнято до уваги зміст рішення «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, яким Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державі, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у 2017 році не було правових підстав для нарахування позивачу щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у розмірах інших, аніж це встановлено Кабінетом Міністрів.

Матеріалами справи підтверджено, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2017 рік була нарахована та виплачена позивачу в розмірі 1200 грн., що відповідає положенням розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Крім того, судом при розгляді справи враховано, що позивачем в якості доказів порушення відповідачем її прав, долучено до матеріалів справи запит до Управління праці та соціального захисту населення ЗМР по Комунарському району від 16.11.2017 р. вих. №143-17 та відповідь на запит від 24.11.2017 р. № 01-5367.

В той же час, будь-яких доказів на підтвердження звернення позивача до Міністерства соціальної політики України та порушення останнім прав ОСОБА_2, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав зобов’язати відповідача донарахувати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в сумі 5 360 грн. У зв’язку з чим, у задоволенні вимог судом відмовляється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 14, 241, 242-244, 246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 21.02.2018 р.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя А.В. Круглікова