Ухвала суду № 72359604, 15.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/11636/17

УХВАЛА

15 лютого 2018 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Бєлова Л.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІННОВЕЙШН» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 296 КАС України з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подані позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Так, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року становить 3299 грн. 74 коп.

У тексті апеляційної скарги викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору, у якому відповідач посилається на відсутність бюджетних коштів для сплати судового збору.

Перевіривши клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Законом України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Проте, відповідач не відноситься до жодної категорії, для якої передбачена можливість звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09 січня 2018 року у справі К/9901/4048/17.

Таким чином, відсутність видатків на оплату судового збору у кошторисі відповідача не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору, обов'язок сплати якого встановлено чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач оскаржує постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року.

23 листопада 2017 року представник відповідача отримав належним чином завірену копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року.

02 грудня 2017 року відповідачем подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року.

11 грудня 2017 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року - залишено без руху у зв’язку з несплатою судового збору.

03 січня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року - повернуто відповідачу.

08 січня 2018 року відповідачем вдруге подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року подана з пропуском десятиденного строку апеляційного оскарження, визначеного ч. 2 ст. 186 КАС України (у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення).

До апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року.

У клопотанні зазначено, що відповідачем пропущено строк звернення до суду апеляційної інстанції з повторно поданою апеляційною скаргою у зв’язку з тим, що податковий орган був позбавлений можливості усунути недоліки вперше поданої апеляційної скарги у зв’язку з недостатнім бюджетним фінансуванням потреб на сплату судового збору та несвоєчасним надходженням коштів на розрахункові рахунки.

Перевіривши доводи клопотання відповідача, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (у редакції чинній на момент постановлення оскаржуваного рішення).

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов’язки. Учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений КАС України строк. Положеннями КАС України передбачено можливість поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки вказана підстава не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину законодавчо визначеного строку оскарження реалізовувати право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Окрім того, до апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві не долучено жодних доказів відсутності коштів на розрахункових рахунках та доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту повернення апеляційної скарги, поданої вперше, до моменту повторного звернення з апеляційною скаргою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не можуть вважатися поважними та не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Суд звертає увагу, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03 січня 2018 року, якою відповідачу повернуто первинну апеляційну скаргу, в касаційному порядку не скасована.

Тому, у зв’язку з викладеним, вважаю необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без руху та запропонувати усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання до апеляційного суду:

- оригіналу документу (квитанції) про сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку у розмірі 3299 грн. 74 коп. виходячи зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за наступними реквізитами: Р/Р 31211206781007, Банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ-38004897, МФО 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Символ звітності -206, Призначення платежу: Судовий збір Київський ААС, пункт таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору, ПІБ позивача, номер справи. Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва;

- обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року із зазначенням поважних причин його пропуску, та подання доказів їх поважності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 296, 298 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку апеляційного оскарження – відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року – залишити без руху.

Встановити Головному управлінню ДФС у м. Києві строк 10 (десять) днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений вище строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя Л. В. Бєлова