Постанова № 72359592, 21.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/3214/17 22-ц/774/669/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 211/3214/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод",

розглянув у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2017 року, яке ухвалене суддею Ніколенко Д.М. у м. Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Криворізький суріковий завод» (далі - ПрАТ «Криворізький суріковий завод») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 24 липня 2014 року приблизно о 13-30 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить відповідачу, в м. Кривому Розі по вул. Бородича, 17, рухаючись заднім ходом не переконався в тому, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою сторонніх осіб, внаслідок чого скоїв наїзд на ролетні ворота складу. Внаслідок ДТП автомобіль та ролетні ворота отримали механічні ушкодження, чим спричинено матеріальні збитки його майну.

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 серпня 2014 року встановлено порушення ОСОБА_3 п.п. 10.9 ПДР України та визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 в момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та керував автомобілем в силу своїх трудових обов'язків, з його вини було пошкоджено одні ролетні ворота до стану, не придатного для використання за призначенням, просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 42100,00 грн. вартості одних ролетних воріт, а також моральну шкоду в розмірі 9600,00 грн., здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального права. Вважає, що суд не врахував наявності підстав для відшкодування шкоди, якою є вина заподіювача такої шкоди. Крім того, відповідач не ставив під сумнів наявність такої шкоди, та суму завданих збитків, тому не було підстав для призначення експертизи для визначення розміру заподіяних збитків.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 липня 2014 року приблизно о 13-30 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_1, в м. Кривому Розі по вул. Бородича,17, рухаючись заднім ходом не переконався в тому, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою сторонніх осіб, внаслідок чого скоїв наїзд на ролетні ворота складу. Внаслідок ДТП автомобіль та ролетні ворота отримали механічні ушкодження, чим спричинено матеріальні збитки, постраждалі відсутні.

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 серпня 2014 року, яка набрала законної сили 09.09.2014 року, встановлено вину водія ОСОБА_3 у події ДТП внаслідок порушення ним вимог п. 10.9 ПДР України, що знаходиться у причинному зв'язку з ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 7).

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача ПрАТ «Криворізький суріковий завод» спричинену діями його працівника ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду у зв'язку з пошкодженням належного йому майна (а.с. 28-47 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявленого позивачем розміру матеріальної шкоди та недоведеності факту спричинення моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 ст. 1187 ЦК України встановлює, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до змісту яких, майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому за змістом ст.ст. 1166, 1167 ЦК України підставою для відшкодування особою як майнової шкоди, так і моральної шкоди, є склад цивільного правопорушення, а саме: а) протиправна поведінка; б) шкода; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина особи, яка завдавала шкоди, що встановлюється напідставі доказів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема: звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, частина 4 ст. 60 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, вказує на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося відповідачем факт завдання шкоди з вини ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Заявляючи вимогу про стягнення матеріальної шкоди, позивач послався на видаткову накладну № 48 від 04.08.2008 року про купівлю воріт гаражних в кількості 3 штук на загальну суму 126300,00 грн.

Разом з тим, жодних доказів реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, позивачем суду не надано.

Встановивши зазначені обставини та оцінивши докази, надані в обґрунтування заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки розмір заявленої матеріальної шкоди позивачем не доведено, а тому підстави для стягнення збитків в заявленому позивачем розмірі відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки наявність вини заподіювача шкоди за умови недоведеності розміру спричинених збитків не можуть бути підставою для стягнення збитків у визначеному позивачем розмірі.

Спростовуються матеріалами справи й доводи апеляційної скарги позивача про визнання розміру заявлених ним збитків, оскільки відповідач заперечував проти позову, про що свідчить надане ним письмове заперечення на позов (а.с. 26-27).

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Враховуючи те, що жодних доказів позивачем на підтвердження факту спричинення моральної шкоди не надано, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність заявлених позивачем в цій частині вимог, а його доводи, викладені в апеляційній скарзі про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: