Постанова № 72359532, 20.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/15094/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

секретар судового засідання Матюхін І.В.

за участю представників згідно із протоколом судового засідання від 20.02.2018

розглянувши апеляційну скаргу Чернівецької обласної ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 (повне рішення складено 10.11.2017) у справі № 910/15094/17 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України та Чернівецької обласної державної адміністрації

до Чернівецької обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Державне підприємство "Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу"

про визнання незаконним та скасування рішення сесії Чернівецької обласної ради

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/15094/17, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 про виправлення описки в рішенні суду, позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення 11 сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 № 28-2/15 "Про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" із усіма змінами та доповненням". Стягнуто з Чернівецької обласної ради на користь прокуратури Чернівецької області витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Чернівецька обласна рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/15094/17, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 поновлено Чернівецької обласної ради пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/15094/17. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15094/17. Зупинено дію оскаржуваного рішення у справі № 910/15094/17 на час апеляційного оскарження.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 p., справу № 910/15094/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 прийнято матеріали справи № 910/15094/17 з розгляду апеляційної скарги Чернівецької обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 до свого провадження. Завершено підготовчі дії у справі № 910/15094/17. Призначено справу до розгляду на 20.02.2018.

05.02.2018 від прокуратури до суду надійшов відзив, в якій прокурор просить апеляційну скаргу Чернівецької обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/15094/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

09.02.2018 від Чернівецької обласної державної адміністрації до суду надійшов відзив, який згідно з поштовим штемпелем був відправлений 05.02.2018, в якому, на думку сторони, немає підстав вважати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/15094/17 обґрунтованим, оскільки висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки не є вичерпними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 прийнято матеріали справи № 910/15094/17 з розгляду апеляційної скарги Чернівецької обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 до свого провадження. Завершено підготовчі дії у справі № 910/15094/17. Призначено справу до розгляду на 20.02.2018.

08.02.2018 від представника Кабінету міністрів України через канцелярію суду надійшов відзив (без дати), в якій представник просить апеляційну скаргу Чернівецької обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/15094/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник першого позивача у судовому засіданні 20.02.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/15094/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 скасувати та постановити рішення про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/15094/17 та про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор, представник другого позивача та третьої особи у судове засідання 20.02.2018 не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. Після обговорення, враховуючи, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності прокурора, представника другого позивача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням XI сесії Чернівецької обласної ради (далі - відповідач) XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області", відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", рішення ради регіонів при Президентові України від 24.12.1999 та постави Верховної Ради України від 18.12.1999 "Про земельну реформу", пропозицій Міністерства аграрної політики, Державних комітетів лісового господарства і земельних ресурсів від 28.01.2000, розглянувши клопотання Вижницької районної ради, райдержадміністрації та Вижницького міжгосподарського лісгоспу, Герцаївської районної ради та Герцаївського лісництва, Глибоцької та Заставнівської районних рад та райдержадміністарій, Кіцманської районної ради, Новоселицької районної ради та райдержадміністрації, Путильської районної ради, Сторожинецької районної ради та райдержадміністрації з метою забезпечення раціонального використання лісів, поліпшення їх якісного складу і продуктивності, керуючись статтями 12, 19, 27, 80 Земельного кодексу України, статтями 6, 9, 13, 18 Лісового кодексу України, обласна рада вирішила:

1) припинити право користування землями лісового фонду колишнім колективним та іншим недержавним сільськогосподарським підприємствам, що припинили свою діяльність в процесі реформування, та включити зазначені землі загальною площею 68,7 тис.га до земель запасу;

2) надати у постійне користування землі лісового фонду агропромислового комплексу загальною площею 66,7 тис.га спеціалізованим лісогосподарським підприємствам. Створеним на базі міжгосподарських лісгоспів та лісництв для ведення лісового господарства зокрема (тис.га):

- Сільськогосподарському підприємству "Карпатський лісгосп" - 21,3;

- Спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Сторожинецький лісгосп" - 15,5;

- Вижницькому міжгосподарському лісгоспу - 11,5;

- Глибоцькому міжгосподарському лісгоспу - 4,1;

- Герцаївському лісництву - 2,7;

- Заставнівському спеціалізованому лісовому господарству - 2,7;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіцманський лісгосп" - 4,1;

- Новоселицькому комунальному підприємству по вирощуванню, охороні та догляду за лісами - 2,1;

- Хотинському міжгосподарському підприємству лісового господарства - 2,7;

3) надати у постійне користування землі лісового фонду агропромислового комплексу Хотинському держлісгоспу - 2,0 тис.га (в Сокирянському районі - 0,5, в Кельменецькому - 1,5 тис.га);

4) зобов'язати визначених пунктами 2 і 3 цього рішення лісокористувачів провести інвентаризацію земель лісового фонду з метою виготовлення державних актів на право постійного користування землею з розмежуванням між адміністративно-територіальними утвореннями в установленому порядку. Матеріали інвентаризації зазначених земель лісового фонду подати на розгляд обласної ради до 31.12.2000 для уточнення площ наданих у користування земель;

5) передачу лісів агропромислового комплексу здійснити комісіями у складі представників держлісгоспів, спеціалізованих лісогосподарських агропромислових підприємств, обласного управління земельних ресурсів, управлінь (відділів) сільського господарства і продовольства райдержадміністрацій та представників сільських, селищних, міських рад і колишніх користувачів з оформленням відповідних актів;

6) державному управлінню екобезпеки в Чернівецькій області, обласному управлінню лісового господарства посилити контроль за станом ведення лісового господарства та забезпеченням належної охорони і використанням лісових ресурсів області;

7) контроль за виконання даного рішення покласти на постійні комісії обласної ради з питань охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів (Воробчук В.Д.) і з питань агропромислового комплексу та земельних відносин (Пую В.П.).

Розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - позивач - 2) "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації Вижницькому держспецлісгоспу агропромислового комплексу" № 345-р від 03.06.2009, керуючись пунктом 7 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", та статтями 17, 122, 123, 149, 151, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу, розглянувши клопотання Вижницького держспецлісгоспу агропромислового комплексу щодо надання дозволу на розробку технічної документації з інвентаризації земельних ділянок та виготовлення державного акта на право постійного користування на території Вижницького району, враховуючи рішення Чернівецької обласної ради від 06.06.200 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" надано Вижницькому держспецлісгоспу агропромислового комплексу дозвіл на виготовлення технічної документації з інвентаризації земельних ділянок та виготовлення державного акта на право постійного користування на території Вижницького району площею 11,5 тис. га (землі лісогосподарського призначення).

Розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації "Про виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками Вижницькому держспецлісгоспу АПК" № 820-6 від 10.12.2009, керуючись пунктом 7 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", та статтями 17, 122, 123, 149, 151, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та складання документів, що засвідчують право постійного користування земельними ділянками Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу" Іспаське лісництво в адміністративних границях Іспаської сільської ради Вижницького району, враховуючи згоду Іспаської сільської ради від 12.08.2009 № 210-30/09:

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками "Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу" Іспаське лісництво в адміністративних границях Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області;

- надано Вижницькому державному спеціалізованому лісогосподарському підприємству агропромислового комплексу дозвіл на виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 1151,1960 га (ліс) для ведення лісового господарства на території Іспаської сільського ради Вижницькому району.

На підставі вказаного розпорядження, третя особа отримала державні акти на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2010 серія ЯЯ № 351040, № 351036, від 12.03.2011 серії ЯЯ №350954, № 351039, № 351041, № 351042, № 351043, № 351044, № 351045, № 351046, № 351047, № 351049, № 351050, № 351051, № 351052, № 351054, № 351055, № 351056, № 351057, № 351058, № 351059, № 351060, № 351062, № 351063, № 351068, № 351141, № 351318.

Надалі, ДП СЛПА "Карпатський держспецлісгосп", ДП "Вижницький держспецлісгосп АПК", ДП СЛПА "Сторожинецький держспецлісгосп", ДП "Глибоцький держспецлісгосп АПК", ДП "Кіцманський держспецлісгосп АПК", ДП "Хотинське держспецлісництво АПК", ДП "Заставнівське держспецлісництво АПК", ДП "Герцаївське держспецлісництво АПК", ДП "Новоселицьке держспецлісництво АПК" звернулись до Голови Чернівецької обласної державної адміністрації з Листом, у якому зазначили, що у зв'язку із реорганізацією державних лісогосподарських підприємств АПК, що були створені на базі колгоспних, міжгосподарських лісгоспів та лісництв, передбачено майна трудових колективів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Буковиналіс", враховуючи політику децентралізації влади з метою створення комунальних лісів на теренах Чернівецької області, просили внести на розгляд Чернівецької обласної ради проект рішення "Про скасування рішення XI сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" із усіма змінами та доповненнями до нього, як таке, що не реалізоване.

Надалі, Чернівецька обласна державна адміністрація звернулась до Чернівецької обласної ради із Листом № 01.13/18-2837 від 23.12.2015 у якому зазначила, що до облдержадміністрації звернулися колективи держспецлісгоспів та лісництв агропромислового комплексу, що скасування рішення XI сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" із усіма змінами та доповненнями до нього, як таке, що не реалізоване. Причиною звернення є створення обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Буковиналіс" та рішення зборів трудових колективів про передачу майна трудових колективів вказаному підприємству, в зв'язку з чим, Чернівецька обласна державна адміністрація просила скерувати дане звернення на розгляд профільної комісії з метою невідкладного внесення даного питання на розгляд сесії обласної ради.

В подальшому, рішенням II сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 № 28-2/15 "Про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" із усіма змінами та доповненнями", керуючись ч. 2 ст. 43, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенням Конституційного суду України 16.04.2009 у справі № 1-9/2009, враховуючи клопотання обласної державної адміністрації від 23.12.2015 № 01.13/18-2837, керівників держспецлісгоспів, що зареєстровано в Чернівецькій обласній державній адміністрації за № 30/6651 від 22.12.2015, у зв'язку з передачею майна трудових колективів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Буковиналіс", беручи до уваги висновок постійної комісії обласної ради з питань агропромислового розвитку та земельних відносин від 25.12.2015 № 5/1, враховуючи політику децентралізації влади, обласна рада вирішила:

- скасувати рішення 11-ї сесії обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" із усіма змінами та доповненнями, як таке, що не реалізоване.

З цих підстав прокурор вважаючи рішення II сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 № 28-2/15 "Про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" із усіма змінами та доповненням" таким, що прийняте не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України звернувся до суду з позовом про визнання його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Чернівецька обласна рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 6.11.2017 у справі № 910/15094/17 та прийняти нове рішення суду, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що саме суб'єкти правовідносин оскаржуваного рішення, а саме Чернівецька обласна державна адміністрація та керівники Держспецлісгоспів в тому числі Державне підприємство «Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу» звернулися до Чернівецької обласної ради з відповідними зверненнями, а тому рішення II сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 № 28-2/15 "Про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" із усіма змінами та доповненнями" є таким, що прийняте Чернівецькою обласною радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Також, в апеляційній скарзі скаржник зазначає на непідсудність даного спору господарському суду, оскільки він відноситься до компетенції адміністративних судів.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: 1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно зі ст. 2 ГПК України (в редакції станом на час прийняття рішення) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, рішенням Чернівецької обласної ради від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" земельні ділянки лісового фонду загальною площею 66,7тис.га передані у постійне користування державним спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, створеним на базі міжгосподарських лісгоспів та лісництв.

Як встановлено судом, ДП "Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу" у 2010-2011 роках отримало державні акти на право постійного користування наданими земельними ділянками лісового фонду, які на час розгляду справи не визнано недійсними та не припинено право постійного користування землею державному підприємству.

Згідно з ч. 2 ст. 117 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 113 та статтею 116 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" до основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;

5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

При цьому, у статті 13 Земельного кодексу України визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

В свою чергу, статтею 27 Лісового кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:

1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

5) передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності;

7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;

8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Статтею 84 Земельного кодексу України (далі по тексту ЗК України) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується Державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі оборони;

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;

і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

ї) землі під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.

При цьому, ст. 8 Лісового кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 32 Лісового кодексу України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території:

1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) пункт виключено;

4) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення;

5) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання;

6) вносять у встановленому порядку пропозиції про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства;

7) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Так, за приписами статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зокрема в рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009.

З урахуванням висновку Конституційного Суду України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин, оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунттям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14.

Так, у спільній Постанові Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а-14 зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність або оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово, і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вичерпає свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Разом з цим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а-14, рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність або оренду земельної ділянки застосовується одноразово, та відповідно його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

Таким чином, як встановлено судом, Рішення XI сесії Чернівецької обласної ради (далі - відповідач) XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а саме шляхом отримання третьою особою права постійного користування, що підтверджується актами на право постійного користування земельною ділянкою від 29.12.2010 серія ЯЯ № 351040, № 351036, від 12.03.2011 серії ЯЯ №350954, № 351039, № 351041, № 351042, № 351043, № 351044, № 351045, № 351046, № 351047, № 351049, № 351050, № 351051, № 351052, № 351054, № 351055, № 351056, № 351057, № 351058, № 351059, № 351060, № 351062, № 351063, № 351068, № 351141, № 351318.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За приписами частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім цього, в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема у сфері земельних правовідносин, відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 06.07.2016 у справі №3-514гс16.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.І ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виходячи з зазначеного, Рішення XI сесії Чернівецької обласної ради (відповідач) XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" як вже встановлено місцевим господарським судом першої інстанції і з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути в подальшому скасований.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення II сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 № 28-2/15 "Про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" із усіма змінами та доповненнями".

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що саме суб'єкти правовідносин оскаржуваного рішення, а саме Чернівецька обласна державна адміністрація та керівники Держспецлісгоспів в тому числі Державне підприємство «Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу» звернулися з відповідними зверненнями до Чернівецької обласної ради про скасування рішення 11-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" не робить рішення II сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 25.12.2015 №28-2/15 таким, що є прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Щодо твердження відповідача про непідсудність даного спору господарському суду то колегія судів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 1 ГПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції) підвідомчі господарським судам.

У зв'язку з тим, що скасоване судом першої інстанції рішення реалізоване, шляхом отримання Державним підприємством «Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу» державних актів на право постійного користування, вказані правовідносини знаходяться у приватноправовій площині.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 ГПК України (норма діюча на момент розгляду справи у суді першої інстанції) - справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

З цих підстав слід зазначити, що у суду першої інстанції були відсутні підстави, відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, для припинення провадження у справі, оскільки даний спір підлягає вирішенню у господарських судах України.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернівецької обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/15094/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 6.11.2017 у справі № 910/15094/17- без змін.

3. Матеріали справи № 910/15094/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2018.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім