Постанова № 72359505, 14.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р. Справа№ 925/1394/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Вінницької Т.В.

представники сторін:

від позивача - Семенчук М.А. дов. б/н від 26.12.2017,

від відповідача-1 - Демидас Д.А. дов. № 500-08/118 від 29.12.2017,

від відповідача-2 - не прибув,

від третьої особи - Стос В.К. дов. № 19 від 29.01.2018,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Азот»на рішенняГосподарського суду Черкаської областівід 23.11.2017у справі№ 925/1394/17 (суддя Довгань К.І.)за позовомНаціонального антикорупційного бюро Українидо1.Публічного акціонерного товариства «Азот» 2.Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Державне підприємство «Енергоринок»провизнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач, НАБУ) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азот» (далі - відповідач-1, ПАТ «Азот») та Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - відповідач-2, ПАТ «Черкасиобленерго»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Державного підприємства «Енергоринок» про визнання угоди недійсною № НКЛ-2002859/S-3 від 22.01.2014 (далі - Договір застави).

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що угода в формі заяви ПАТ «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.12.2016 № 202-09/77-2678 порушує порядок оплати коштів встановлений Законом України «Про електроенергетику». Кошти на рахунок зі спеціальним режимом використання не надходили, що впливає на стабільність фінансового стану учасників оптового ринку електроенергії, державних енергогенеруючих компаній та не відповідає інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання недійсною даної угоди.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 у справі № 925/1394/17 позов задоволено повністю.

Визнано недійсною угоду в формі заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.12.2016 №202-09/77-2678.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь Національного антикорупційного бюро України 800,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь Національного антикорупційного бюро України 800,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Азот» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 у справі № 925/1394/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «Азот» посилається, зокрема, на:

- відсутність у ч. 2 ст. 15-1, ч. 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» прямих імперативних заборон щодо спірного способу припинення зобов'язання,

- постанову Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 3-255гс-15, у якій зазначено, про можливість припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог,

- на відсутність порушених інтересів держави і суспільства,

- відсутність у НАБУ повноважень звертатися з даним позовом.

- неправомірної відмови суду першої інстанції у залученні Фонду державного майна України,

- суд вирішив питання щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/77-2678 від 13.12.2016, тоді як в матеріалах справи наявна заява № 202-09/78-2678 від 13.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Азот» у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І. та призначено справу № 925/1394/17 до розгляду в судовому засіданні на 14.02.2018.

01.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Національного антикорупційного бюро України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з огляду на те, що:

- є порушення спірним зарахуванням порядку розрахунків, який визначено законодавством у сфері електроенергетики,

- висновки постанови Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 3-255гс-15 зроблено у сфері постачання-споживання природного газу, а не електроенергетики.

- неможливо враховувати постанову пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009, на яку посилається ПАТ «Азот», оскільки зазначені в ній роз'яснення надані без урахування ч. 3 ст. 228 ЦК України, яку доповнено після прийняття вказаної постанови пленуму,

- наявність права у НАБУ на подання позовів для покладених на нього обов'язків на стадії досудового розслідування, зокрема і за відсутності вироку суду.

- незалучення Фонду державного майна України є обґрунтоване, оскільки даний спір не стосується майна ПАТ «Черкасиобленерго».

- судом першої інстанції допущено описку та замість заяви № 202-09/78-2678 від 13.12.2016 у тексті рішення зазначено заяву № 202-09/77-2678 від 13.12.2016, що підлягає виправленню на підставі положень ст. 243 ГПК України.

02.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Енергоринок» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з огляду на порушення відповідачами порядку розрахунку за електричну енергію, який створює шкоду всьому енергетичному ринку.

05.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Черкасиобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповіда-2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з огляду на те, що оплата за електроенергію не надійшла на рахунок з спеціальним режимом використання, як це передбачено законодавством про електроенергетику, що суперечить та порушує інтереси держави.

14.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду НАБУ надано постанову Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/131/17, якою в аналогічній ситуації, зокрема, визнано недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав суперечності її вимогам Закону України «Про електроенергетику».

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Публічного акціонерного товариства «Азот» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 у справі № 925/1394/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Національного антикорупційного бюро України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Державного підприємства «Енергоринок» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» у судове засідання не прибув, у наданому 05.02.2018 відзиві заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника ПАТ «Черкасиобленерго».

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.05.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Черкасиобленерго», яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - постачальник електричної енергії) і Відкритим акціонерним товариством «Азот», яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Азот» (далі - споживач), було укладено Договір постачання електричної енергії № 524-213/24 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію споживачу, а останній - оплачувати її вартість постачальнику та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та такими додатками до нього як «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 2 Додатку 3 до Договору оплата вартості електричної енергії ПАТ «Черкасиобленерго», у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ «Черкасиобленерго».

Як передбачено Додатковою угодою № 1 до Договору, ПАТ «Черкасиобленерго» має поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26033300283 в ОПЕРВ філії Черкаське ОУ ПAT «Ощадбанк».

Згідно з п. 9.4 Договору, він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2005 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Строк дії Договору автоматично продовжувався щорічно протягом 2005 - 2016 років.

ПАТ «Черкасиобленерго» було поставлено ПАТ «Азот» електричну енергію за період лютий-березень 2016 року на суму 5 500 000,00 грн., зокрема за лютий 2016 року в сумі 3 111 042, 23 грн. та за березень 2016 року в сумі 2 388 957,77 грн. Період та розмір заборгованості не заперечується сторонами.

25.11.2016 між ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «Азот» було укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 371-304 (далі - Договір № 371 -304).

За умовами Договору № 371-304 розмір фінансової допомоги становить 5 500 000,00 грн. Строк повернення фінансової допомоги встановлюється до 30.11.2016.

У відповідності до умов Договору № 371-304 ПАТ «Черкасиобленерго» отримало на свій поточний рахунок із загальним режимом використання коштів безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 5 500 000,00 грн.

При цьому, у строк до 30.11.2016 ПАТ «Черкасиобленерго» не повернуло ПАТ «Азот» отриману за Договором № 371-304 поворотну фінансову допомогу в сумі 5 500 000,00 грн.

13.12.2016 ПАТ «Азот» направило ПАТ «Черкасиобленерго» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/78-2678 від 13.12.2016, у якій зазначило про зарахування та припинення зобов'язань ПАТ «Азот» перед ПАТ «Черкасиобленерго» за Договором постачання № 524-213/24 на суму 5 500 000,00 грн., та зобов'язань ПАТ «Черкасиобленерго» перед ПАТ «Азот» щодо повернення отриманої за Договором № 371-304 поворотної фінансової допомоги на суму 5 500 000,00 грн.

Доводи позивача зводяться до того, що заборгованість ПАТ «Азот» за Договором постачання № 524-213/24 повинна сплачуватись на поточний рахунок ПАТ «Черкасиобленерго» із спеціальним режимом використання. У свою чергу, кошти за Договором поворотної фінансової допомоги № 371-304 були перераховані на рахунок ПАТ «Черкасиобленерго» із загальним режимом використання.

Позивач стверджує, що вимога про зарахування однорідних зустрічних вимог суперечить положенням Закону України «Про електроенергетику», Правилам користування електричною енергією, а також ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки оплата електричної енергії має зараховуватись на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, що дозволить реалізацію відповідного алгоритму оптового ринку електричної енергії. Порушення вказаного алгоритму призведе до порушення стабільного фінансового стану учасників оптового ринку електроенергії, державних енергогенеруючих компаній.

Враховуючи наведене, НАБУ звернулося з даним позовом та просить суд визнати недійсною угоду у формі заяви ПАТ «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.12.2016 № 202-09/78-2678.

Стосовно права НАБУ на звернення з даною позовною заявою, судова колегія відмічає наступне.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» НАБУ та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 16 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» до обов'язків НАБУ віднесено, зокрема, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

Відповідно до Витягу з кримінального провадження № 52017000000000459, проводиться досудове розслідування, зокрема і щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.12.2016 № 202-09/78-2678, з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Крім того, ПАТ «Черкасиобленерго» є юридичною особою, частка державної власності у статутному капіталі якої складає 71% (46% - Фонд державного майна України та 25% - Приватне акціонерне товариство «Українська енергозберігаюча сервісна компанія», єдиним акціонером якої є Фонд державного майна України).

Відповідно до ч. 5 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України зазначена категорія справ підслідна НАБУ.

Враховуючи наведені обставини справи, судова колегія дійшла висновку про наявність у НАБУ права на звернення з позовом у цій справі.

Доводи про недійсність угоди у формі заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 13.12.2016 № 202-09/78-2678, зводяться до їх невідповідності умовам положень ст. 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику» і пункту 6.3 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), що є підставою для визнання такої угоди недійсною з огляду на положення ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України ці норми передбачають можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги і, що таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено перелік випадків коли зарахування зустрічних вимог не допускається. При цьому, даний перелік не є вичерпним, а п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України передбачає неможливість зарахування зустрічних вимог у інших випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» дано визначення наступних термінів:

- поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії;

- алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:

поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

поточний рахунок енергопостачальника;

поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

У відповідності до інших положень ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», енергопостачальники, підприємства, що здійснюють передачу електричної енергії, та всі підприємства, що здійснюють розподіл електричної енергії, також зобов'язані використовувати виключно поточні рахунки із спеціальним режимом використання. У подальшому вказані кошти розподіляються між учасниками ринку електричної енергії, за відповідним алгоритмом.

Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1996 №28 (далі -ПКЕЕ) оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. У разі перерахування споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок постачальника останній має повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу в цей термін коштів за електричну енергію, сплачених на інший, не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх одержувача від повернення суми цих коштів споживачу.

У відповідності до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія зазначає, що Закон України «Про електроенергетику» та ПКЕЕ визначають чітко встановлений порядок оплати поставленої електроенергії, за яким оплата повинна здійснюватися виключно коштами, шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПАТ «Азот» від 13.12.2016 №202-09/78-2678 призвело до порушення вимог Закону України «Про електроенергетику» і ПКЕЕ щодо оплати поставленої електричної енергії виключно шляхом перерахування коштів споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Тобто, розрахунки за поставлену електричну енергію шляхом зарахування, без використання поточного рахунку із спеціальним режимом використання, призводить до того, що такі кошти не перераховуються далі у порядку визначеному ч. 3 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії.

З урахуванням встановленого, спірний порядок розрахунків не вважається оплатою спожитої ПАТ «Азот» у лютому-березні 2016 року електричної енергії, відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Судова колегія зазначає, що Закон України «Про електроенергетику» і ПКЕЕ, за своєю суттю, не дозволяють оплату електричної енергії будь-яким шляхом, без використання поточного рахунку із спеціальним режимом використання.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зі змісту вказаного вище Закону України «Про електроенергетику» випливає, що встановлений ним порядок розрахунків за закуплену електроенергію спрямований на забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електроенергії і енергетичної безпеки як складових економічних основ держави України, у чому безперечно є інтерес держави і суспільства.

Таким чином, порушення встановленого Законом України «Про електроенергетику» і Правилами користування електричною енергією порядку розрахунків за поставлену електричну енергію не відповідає інтересам держави і суспільства щодо забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики і відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього закону та порядку.

Завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог і його наслідків полягала в тому, щоб обійти встановлений Законом України «Про електроенергетику» і ПКЕЕ порядок оплати поставленої електроенергії, здійснити оплату без використання рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів з такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електроенергії.

При цьому відповідачі усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність зарахування зустрічних однорідних вимог у спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули настання таких наслідків.

Аналогічна правова позиція щодо недійсності угоди у формі заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог у сфері електроенергетики міститься у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/131/17.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість зарахування однорідних зустрічних вимог, оскільки такий порядок, у даному конкретному випадку, суперечить ст. 15, ч. 3 ст. 15-1, ч. 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п 6.3 ПКЕЕ, що, у свою чергу, є підставою для визнання недійсним спірного зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПАТ «Азот» від 13.12.2016 №202-09/78-2678.

Щодо доводів апелянта про неправомірну відмову суду першої інстанції у залученні Фонду державного майна України, колегія суддів зазначає, що даний спір не є корпоративним та не стосується майна ПАТ «Черкасиобленерго», а отже обґрунтованих підстав для залучення Фонду державного майна України суду не надано.

Стосовно того, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні послався на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/77-2678 від 13.12.2016, яка відсутня в матеріалах справи, судова колегія зазначає наступне. Позовні вимоги ґрунтуються на заяві № 202-09/78-2678 від 13.12.2016, яка наявна в матеріалах справи. У своїх поясненнях сторони посилаються саме на заяву № 202-09/78-2678 від 13.12.2016. Таким чином, зазначення в оскаржуваному рішенні заяви № 202-09/77-2678 від 13.12.2016, замість № 202-09/78-2678 від 13.12.2016 є опискою, яка підлягає виправленню в порядку ст. 243 Господарського процесуального кодексу України.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Азот» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 у справі № 925/1394/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Азот» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Азот» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2017 у справі № 925/1394/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 925/1394/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.І. Мартюк

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 19.02.2018 року.