Постанова № 72359290, 21.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. Справа№ 911/2504/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання : Бойко І.О.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 21.02.2018

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 (повне рішення складено 10.11.2017) у справі №911/2504/17 ( суддя В.М. Бабкіна)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач) про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що майно відповідача, придбане ним на аукціоні з продажу майна у зв'язку з банкрутством ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" по лоту № 4, без належних правових підстав знаходиться на земельній ділянці площею 518,6847 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0058, яка належить ДП МА "Бориспіль" на праві постійного землекористування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2017 позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звільнити та повернути Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом звільнення її від нерухомого майна, а саме: відкриту автомобільну стоянку (тверде покриття (тротуар) - асфальт площею 751,7 кв. м, огорожу - металеві прути площею 980 кв. м. та адміністративно-контрольної будівлі з прилеглою стоянкою № 2. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 1 600, 00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі №925/2504/17 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, а також те, що ПАТ КБ «Приватбанк» є переможцем аукціону (який вважається таким, що відбувся) з продажу нерухомого майна ПАТ «Авіакомпанія Аеросвіт» по лоту № 4. Крім того, зазначив, що відповідач набув право власності на вищезазначене майно, розташоване на спірній земельній ділянці, отже, останній має законодавчо визначене право користування земельною ділянкою, на якій розташовано його нерухоме майно.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін, оскільки оскаржене рішення є обґрунтованим та винесене з дотриманням норм процесуального права. Крім того зазначає, що відповідачем не було надано правовстановлюючих документів на земельну ділянку на якій розташовано майно відповідача, проте позивачем було надано документи, які підтверджують право постійного користування ДП МА «Бориспіль» земельною ділянкою на якій розташовано майно ПАТ «Приватбанк».

У запереченні на відзив апелянт зазначає, що позивач взагалі не мав права звертатись з даним позовом до суду, оскільки такі позови можуть подаватися лише державними органами, що мають визначені законом повноваження з реалізації права державної власності на спірну земельну ділянку і позивачем має бути вірно обраний спосіб захисту прав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів: Коротун О.М., Гончаров С.А. та призначено на розгляд на 22.01.2018

22.01.2018, через канцелярію суду, від представника апелянта надійшло клопотання про доулчення додаткових документів до матеріалів справи, а саме : копія свідоцтва про придбання майна; копія протоколу №1 про проведення аукціону; копія договору іпотеки; копія договору про внесення змін до договору іпотеки; витяг з реєстру речових прав н нерухоме майно та копія платіжних доручень, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі №911/2504/17 розгляд справи було відкладено на 05.02.2018 у зв'язку з неявкою представників учасників апеляційного провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі №911/2504/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Вказана судова колегія прийняла апеляційну скаргу до свого провадження та ухвалила постанову у даній справі.

В судове засідання 21.02.2018 з'явився представник відповідача, який надавав свої пояснення, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що міститься в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення. Жодних клопотань від останнього не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі чого, колегія суддів розглядає справу без участі представника позивача.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду міста Києва скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з рішенням господарського суду Київської області від 11.04.2007 у справі № 81/13-05/17/14/8/9 земельну ділянку площею 7,344 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0014, яка розташована за адресою: 08300, Київська обл., Бориспіль-7, було вилучено у Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

На виконання рішення господарського суду Київської області від 11.04.2007 у справі № 81/13-05/17/14/8/9 було видано наказ від 10.04.2008 про примусове виконання рішення суду.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 25.06.2010 було відкрито виконавче провадження ВП № 19946007 щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 10.04.2008 про вилучення у боржника ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» (у подальшому - ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт») на користь ДП МА «Бориспіль» земельної ділянки площею 7,344 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0014.

З матеріалів справи вбачається, що факт вилучення земельної ділянки площею 7,344 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0014, у ЗАТ «Авіакомпанія Аеросвіт» та передачі її ДП МА «Бориспіль» зафіксовано в Акті від 09.08.2010 серія АА № 010342 про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачеві.

Окрім того, до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-КВ № 001459, виданого 19.07.2002, внесено запис щодо змін у землекористуванні про повернення в постійне користування ДП МА «Бориспіль» земельної ділянки площею 7,344 га на підставі рішення господарського суду Київської області у справі № 81/13-05/17/14/8/9.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 10.08.2010 виконавче провадження ВП № 19946007 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 10.04.2008 у справі № 81/13-05/17/14/8/9 закінчено.

Таким чином, з 10.08.2010 ДП МА «Бориспіль» повернуто на праві постійного користування земельну ділянку площею 7,344 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0014, яка входить в земельну ділянку загальною площею 624,8682 га, надану ДП МА «Бориспіль» на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-КВ № 001459, виданого 19.07.2002, зареєстрованого в книзі державних актів на право постійного користування землею за № 438 (оригінал акту оглянуто судом).

У подальшому, з метою упорядкування земельних ділянок, які надані ДП МА «Бориспіль» у постійне користування, наявні земельні ділянки позивачем було об'єднано в одну земельну ділянку площею 518,6847 га, якій присвоєно кадастровий номер 3220883200:02:004:0058, і до якої увійшла земельна ділянка площею 7,344 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0014.

Як встановлено судом першої інстанції, на земельній ділянці з кадастровим номером 3220883200:02:004:0058 було розташоване майно ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», а саме відкрита автомобільна стоянка, реєстраційний номер № 6275439, та адміністративно-контрольна будівля з прилеглою стоянкою № 2, реєстраційний номер №10660018, яке у зв'язку з банкрутством ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» реалізовано на аукціоні.

Відповідно до повідомлення, розміщеного на офіційному сайті Вищого господарського суду України, за номером публікації № 31659, аукціон з продажу майна ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» по лоту № 4 (відкрита автомобільна стоянка реєстраційний номер № 6275439 та адміністративно-контрольна будівля з прилеглою стоянкою № 2 реєстраційний номер №10660018), призначений на 19.05.2016, визнано таким, що відбувся.

Переможцем аукціону з придбання лоту № 4 стало ПАТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, відповідач набув право власності на вищезазначене нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, а тому, останній має законодавчо визначене право користування земельною ділянкою, на якій розташовано його нерухоме майно.

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи наріч (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З викладеного вбачається, що нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою на якій воно знаходиться і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання відкритої автомобільної стоянки та адміністративно-контрольної будівлі з прилеглою стоянкою № 2, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. При цьому, право користування земельною ділянкою виникає одночасно з реєстрацією права власності на нерухомість, яка на ній знаходиться.

Отже, судом першої інстанції не було враховано, що відсутність оформлення належним чином права користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташоване, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Зазначені обставини виключають можливість звільнення спірної земельної ділянки з посиланням на її самовільне зайняття.

У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" самовільно зайняв земельну ділянку, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно: відкрита автомобільна стоянка - тверде покриття (тротуар) - асфальт площею 751,7 кв.м., огорожа - металеві прути площею 980 кв.м., розташована за адресою: Київська область, Бориспільський р., с. Гора, вулиця Аеропортівська, 1, та адміністративно-контрольна будівля з прилеглою стоянкою № 2, розташована за адресою: Київська область, Бориспільський р., с. Гора, вулиця Аеропортівська, 2а, оскільки місцевим господарським судом не взято до уваги, що дане нерухоме майно не було самочинно збудоване ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Вказане підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна на аукціоні від 01.06.2016 (зареєстроване в реєстрі за номером № 1300) - придбано відповідачем у власність з відкритих торгів (аукціону) з продажу майна банкрута Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт", якому воно належало на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно №533 від 18.06.2004 та №709 від 04.05.2005 відповідно.

Отже, колегією суддів встановлено, що право власності на зазначене нерухоме майно Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" - було набуто відповідно до закону і зареєстровано належним чином до набрання чинності рішенням Господарського суду Київської області від 11.04.2007 у справі № 81/13-05/17/14/8/9, яким було вилучено у Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» земельну ділянку площею 7,344 га, кадастровий N03220883200:02:004:0014, яка розташована за адресою: 08300, Київська область, Бориспіль - 7, аеропорт.

Приписами ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, - право власності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 01.06.2016 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є законним власником відкритої автомобільної стоянки, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільський р., с. Гора, вулиця Аеропортівська, 1, та адміністративно-контрольної будівлі з прилеглою стоянкою № 2, розташованих за адресою: Київська область, Бориспільський р., с. Гора, вулиця Аеропортівська, 2а.

Відповідно до ч. 1, 2, 6, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані пі об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 415 Цивільного кодексу України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди). Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.

Таким чином, в силу зазначених норм з моменту набуття права власності на нерухоме майно ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" набув і право користування земельною ділянкою, на якій розташоване це майно.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач здійснює плату за користування даною земельною ділянкою та здійснить оформлення права користування в порядку, передбаченому законом (що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону с правомірними.

Як роз'яснено п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , - відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

На переконання колегії суддів, оскільки, згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" правомірно набув право власності на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, й згідно з ст. 377, 415 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України після набуття права власності на це майно ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" має право користування цією земельною ділянкою, а отже останнім не було здійснено самовільного заняття спірної земельної ділянки.

На підставі чого, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково застосовано ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст. 212 Земельного кодексу України до спірних правовідносин.

Крім того, слід зазначити, що позивач безпідставно зазначає у своєму відзиві на апеляційну скаргу, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не підтверджено документально, що він є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази права власності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на нерухоме майно: копія свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні від 01.06.2016 та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, не дослідив всіх доказів наданих для розгляду справи. Таким чином, на переконання колегії суддів, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то в позові слід відмовити з підстав необґрунтованості.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Вказане стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі №911/2504/17 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі №911/2504/17 - скасуванню, з прийняттям нового про відмову у позові.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі №911/2504/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі №911/2504/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬ-7 код ЄДРПОУ 20572069) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д код ЄДРПОУ 14360570) 1760,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Матеріали справи №911/2504/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, та строки встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.02.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім