Рішення № 72359240, 13.02.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2018 року Справа № 913/952/17

Провадження №19/913/952/17

Розглянувши матеріали справи

за позовом Луганського міського центру зайнятості (вул.Гагаріна, 116, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93412)

до Державного навчального закладу “Луганський центр професійно - технічної освіти Державної служби зайнятості” (вул.Гагаріна, 116, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

про стягнення 5027 грн 86 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання – Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Луганський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного навчального закладу “Луганський центр професійно - технічної освіти Державної служби зайнятості” про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат позичкодавця на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу в розмірі 5027 грн 86 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором щодо відшкодування витрат позичкодавцю на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.12.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 10.01.2018.

Відповідач у відзиві №230 від 22.12.2017 на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки він є необґрунтованим та не підкріплений належними доказами, а саме – оригіналами договору позички частини нерухомого майна загальнодержавної власності №1 від 01.04.2011 та договору про відшкодування витрат позичкодавця на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу, відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України. Зазначив, що у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Луганська, Державний навчальний заклад “Луганський центр професійно - технічної освіти Державної служби зайнятості” переміщено на територію підконтрольну Україні. Майно та оригінали документів залишилися за попереднім місцем реєстрації. Під час своєї діяльності відповідач своєчасно вносив плату на рахунок позичкодавця приміщення за комунальні послуги та інші витрати на утримання майна протягом строку дії зазначених договорів, у т.ч. за січень – лютий 2014 року. Однак у період з 01.03.2014 по 15.07.2014 до відповідача не надійшло жодного рахунку на компенсацію витрат за послуги з утримання майна та комунальні послуги, що й призвело до виникнення дебіторської заборгованості у позивача.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.01.2018 відкладено судове засідання для розгляду справи в підготовчому провадженні на 22.01.2018.

Позивач у листі №1/01-65 від 10.01.2018 зазначив, що адміністративна будівля, все майно та документи позивача захоплені невідомими людьми, про що органами МВС порушено кримінальне провадження за номером у ЄРДР 12014130580001702. Отже, надати документи, які підтверджують факт надання послуг на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг за заявлений період, окрім тих, що надані до позову, не має можливості, у т.ч. договір позички частини нерухомого майна загальнодержавної власності з усіма додатками до нього.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.01.2018 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2018.

Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Враховуючи неможливість надання позивачем договору позички частини нерухомого майна загальнодержавної власності №1 від 01.04.2011 з додатками, оригінал договору про відшкодування витрат позичкодавця на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу, які за інформацією позивача, фактично знаходяться у місті Луганську, тобто в населеному пункті де проводиться антитерористична операція, на підтвердження наявності правовідносин сторін позивачем до справи надані:

- копія свідоцтва про право власності на 45/100 частини гуртожитку від 21.09.2001;

- проект договору про відшкодування витрат позичкодавця на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу;

- проект додаткової угоди від 17.12.2012 до договору позички частини нерухомого майна загальнодержавної власності №1 від 01.04.2011;

- виписка Управління державної казначейської служи України у м.Луганськ за січень – травень 2014 року;

- акт звіряння взаємних розрахунків станом на 29.11.2017;

- акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 29.11.2017.

Доказами, відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Позивачем в порушення наведених приписів законодавства не надано суду належних доказів укладення договору про відшкодування витрат позичкодавця на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу, оскільки наданий позивачем до матеріалів справи проект вказаного договору не містить всіх обов’язкових реквізитів договору та з нього неможливо встановити чи досягли сторони згоди щодо всіх істотних умов договору. Зокрема, у зазначеному проекті договору відсутні дата укладення договору, його ціна, строк дії договору, підписи сторін та ін. Крім того, позивачем не надано доказів понесення витрат на утримання майна.

Судом критично оцінюються надані позивачем акти звіряння взаємних розрахунків станом на 29.11.2017 (а.с.14, 15), оскільки з них неможливо встановити, за яким договором проводилось звірення розрахунків. Крім того, вказані акти звірення підписані тільки бухгалтерами підприємств.

Судом також не приймається до уваги наданий позивачем аудиторський звіт 04 за результатами проведення планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності діяльності Луганського міського центру зайнятості за період з 01.11.2014 по 01.04.2017 від 09.06.2017 (а.с.18-22), оскільки вказаний акт є внутрішнім документом позивача та не підтверджує наявність правовідносин між Луганським міським центром зайнятості та Державним навчальним закладом “Луганський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості”.

З наданого відповідачем меморіального ордеру №6 за січень 2015 року (а.с.67) неможливо встановити, для якої операції (за яким договором) він був оформлений, з огляду на що він критично оцінюється судом.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд враховує, що з наданих позивачем документів неможливо встановити наявність правовідносин між сторонами за спірний період, їх умови, факт невиконання відповідачем умов договору. Відсутність оригіналів або завірених належним чином копій договорів з додатковими угодами до них, а також інших документів щодо виконання договору про відшкодування витрат позичкодавця на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу (зокрема, рахунків на оплату) унеможливлює встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем заявлених до стягнення витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг за період з березня по липень 2014 року, недоведеним є й наявність у відповідача обов’язку з їх оплати, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5027 грн 86 коп. задоволенню не підлягають.

Судовий збір покладається на позивача згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові Луганського міського центру зайнятості до Державного навчального закладу “Луганський центр професійно - технічної освіти Державної служби зайнятості” відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.02.2018.

Суддя Т.В. Косенко