Постанова № 72359190, 20.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14128/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Коротких А.Ю.

Федотова І.В.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут - Дитинство» про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство», про: визнання протиправною бездіяльності Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови у встановленні фізичних перешкод (огороджень, квітників) на межі прибудинкової території (південного, північного, східного, західного боку) будинку 2-Г по вул. Татарській у м. Києві; зобов'язання Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації встановити фізичні перешкоди (огородження, квітники) на межі прибудинкової території (з південного, північного, східного, західного боку) будинку 2-Г по вул. Татарській у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вимог адміністративного позову.

Станом на 30 січня 2018 року від відповідача не надійшло письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проживає у багатоквартирному будинку 2-Г по вул. Татарській у м. Києві.

ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство» здійснює медичну практику у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 2-Е.

Як вбачається з пояснень позивача, з огляду на значне збільшення потоку стороннього автотранспорту у безпосередній близькості до житлового будинку 2-Г по вул. Татарській у м. Києві в результаті господарської діяльності медичного закладу ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство», погіршилися санітарно-гігієнічні та безпечні умови проживання і відпочинку жителів вказаного будинку. При цьому, позивач наголошував на тому, що медичний центр має окремий заїзд, яким не користується, натомість відвідувачі вказаного медичного закладу здійснюють паркування своїх автомобілів поблизу будинку, в якому проживає позивач, здійснюючи перешкоди в користуванні прибудинковою територією.

У зв'язку із зазначеними обставинами, ОСОБА_3 звертався до Міністерства охорони здоров'я України, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Прокуратури Шевченківського району м. Києва, Прокуратури м. Києва, народних депутатів України про вирішення ситуації, яка склалася біля його будинку у зв'язку із проїздом та паркуванням стороннього автотранспорту.

Так, листом від 13 липня 2016 року № 109.КО-13456, направленим за наслідками розгляду звернення ОСОБА_3 до народного депутата України Добродомова Д.Є. від 23 червня 2016 року № 162-03/313, Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація повідомила позивача про те, що вказаним органом неодноразово розглядалось питання заїзду автотранспорту до медичного закладу ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство». Зважаючи на обмежену площу прибудинкової території будинку №2-Г по вул. Татарській у м. Києві, заїзд до медичного закладу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 2-Е, розташований у безпосередній близькості до зазначеного житлового будинку. Оскільки рельєф місцевості, на якій розміщений мікрорайон «Татарка», та вищезазначені будинки, є гористим, перенесення проїзду безпосередньо до території, прилеглої до медичного центру, є технічно неможливим. З метою попередження надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути, встановлення фізичних перешкод, які унеможливлюють заїзд на прибудинкову територію, є недоцільним.

Вважаючи незаконною бездіяльність відповідача стосовно відмови у встановленні фізичних перешкод (огороджень, квітників) на межі прибудинкової території будинку 2-Г по вул. Татарській в м. Києві, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправної бездіяльності Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації стосовно відмови у встановленні фізичних перешкод на межі прибудинкової території будинку 2-Г по вул. Татарській у м. Києві.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 2 КАС України від 06 липня 2005 року (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду та розгляду справи судом першої інстанції), передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 119 Конституції України, місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) соціально-економічного розвитку відповідних територій; 3) бюджету, фінансів та обліку; 4) управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; (п. 4 ч. 1 ст. 13 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01 липня 2010 року № 2388-VI); 5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; 6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та дітей; (п. 6 ч. 1 ст. 13 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 26 січня 2016 року № 936-VIII); 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху, зокрема, належить: організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, який є мешканцем будинку за адресою: вул. Татарська, 2-Г, в м. Києві стурбований ситуацією, яка виникла внаслідок здійснення оренди приміщення в будівлі 2-Е ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство». Позивач зазначає, що внаслідок здійснення господарської діяльності зазначеного медичного закладу суттєво погіршишся умови проживання і відпочинку жителів будинку 2-Г у зв'язку з тим, що збільшився потік транспортних засобів, власниками яких є відвідувачі ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство».

З метою обмеження руху автотранспорту за дорученням мешканців будинку неодноразово подавались звернення до прокуратур всіх рівнів, Головного управління ДАІ МЗС України в м. Києві, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації та інших державних органів і установ.

Зазначені звернення були скеровані відповідачу для надання відповідей на звернення.

Відповідно до інформації, яка міститься у листах відповідача від 13 грудня 2011 року № 19 К - 1308/д та від 13 липня 2016 року вбачається, що відповідачем здійснено перевірку відомостей, які містяться у зверненнях та встановлено, що до прибудинкової території будинку 2-Г на вул. Татарській існує два заїзди, котрі мають певний кут нахилу і де хаотично здійснюють паркування автомобілів, зокрема, і мешканці будинків, що не заборонено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Тому, встановлення фізичних перешкод (огороджень, квітників тощо) на межі прибудинкової території зазначеного будинку може чинити перешкоду для запобігання наслідкам надзвичайних ситуацій, які можуть виникнути, оскільки перешкоджатиме проїзду транспорту спеціального призначення як до житлових будинків № 2, 2-А, 2-Б, 2-В, 2-Г, 2-Д, так і до нежитлового 2-Е (швидкої медичної допомоги, протипожежної та протиаварійної охорони). В той же час, це створить умови для недопущення транспортних засобів мешканців будинку на прибудинкову територію та порушуватиме їхні права в цій частині.

У разі встановлення фізичних перешкод (огороджень, квітників) на межі прибудинкової території будинку 2-Г по вул. татарській в м. Києві такі перешкоди будуть ставити під загрозу право мешканців вказаного будинку на отримання медичної, протиаварійної та протипожежної охорони, оскільки вони перешкоджатимуть вільному проїзду до приміщень будинку санітарного, аварійного та іншого автотранспорту.

Забезпечення наявності проїздів чи смуг, придатних до проїзду пожежних машин, передбачено ДБНВ.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров'я», ДБНВ 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», ДБНВ.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».

З огляду на зазначені обставини колегія суддів вважає, що здійснення встановлення фізичних перешкод (огороджень, квітників) на межі прибудинкової території (південного, північного, східного, західного боку) будинку 2-Г по вул. Татарській у м. Києві фактично є неможливим з технічних причин.

Відповідно, при вирішенні питання стосовно можливості встановлення фізичних перешкод (огороджень, квітників) на межі прибудинкової території (південного, північного, східного, західного боку) будинку 2-Г по вул. Татарській у м. Києві, відповідач не допустив протиправної бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України від 06 липня 2005 року, яка кореспондується з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції неповною мірою з'ясував обставини по справі, з огляду на те, що позивачем не надано доказів здійснення неодноразових звернень громадян та залишення цих звернень відповідачем без належного реагування.

Також колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта стосовно необхідності внесення до програми економічного розвитку району щодо влаштування благоустрою дворової території будинків по вул. Татарська, 2, облаштування відокремлених місць для стоянки автотранспорту та встановлення фізичних перешкод, що унеможливлюють заїзд та стоянку автомобілів на території дитячого майданчику та прилеглих тротуарів, з огляду наступне.

Здійснення дій стосовно визначення необхідності внесення до програми економічного розвитку району щодо влаштування благоустрою дворової території будинків, в тому числі й будинку за адресою: по вул. Татарська, 2, є дискреційними повноваженнями відповідача.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Положеннями Постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Федотов І.В.