Рішення № 72359118, 15.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2018Справа № 910/21835/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/21835/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Святовит-Агро»

до публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»

про визнання правочину частково недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: Єрмоленко О.О., довіреність б/н від 26.12.2017р.;

від відповідача: Гоцко Р.В., довіреність № 32-02/18 від 18.12.2017р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Святовит-Агро» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - відповідач) про визнання недійсним додаткового договору № 1 до Біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року № 1734 Ф від 22.07.2016р. у п. 5.13 абзацу 2 щодо ціни товару на зерно гречки 1 класу врожаю 2016 року в розмірі 12970,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, купуючи гречку першого класу, виставляв ціну за гречку третього класу, що не відповідає ринковим цінам та є порушенням антимонопольного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2017р. порушено провадження у справі № 910/21835/17 та призначено розгляд справи на 18.01.2018р.

10.01.2018р. через відділ автоматизованого документообігу суду від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву з доданими до нього доказами.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, згідно з п. 9 ч. 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018р. справу № 910/21835/17 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та підготовче засідання у справі № 910/21835/17 призначено на 01.02.2018р.

В судовому засіданні 01.02.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав та подав докази для долучення до матеріалів справи, витребувані судом, а також представив для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та представив для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог.

Інших заяв і клопотань представники сторін на стадії підготовчого провадження не подали та не зазначили.

Оскільки у підготовчому судовому засіданні було вирішено питання, визначені у частині другій статті 182 ГПК України, враховуючи письмову згоду всіх учасників справи, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні 15.02.2018р.

Присутній у судовому засіданні 15.02.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що зміст спірного додаткового договору не суперечить діючому законодавству, особи, що його вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а сторони своїми діями щодо виконання умов договору підтвердили те, що вказаний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.02.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2016р. між публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (за договором - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" (за договором - постачальник) було укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2016 року №1734Ф, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві зерно гречки 3 класу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його.

Згідно з пп.2.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю зерно гречки 3 класу у кількості 39,2 тонн, яке буде вирощене та зібране у 2016 році на земельній ділянці сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 50 га.

За п. 2.1.2 договору, постачальник зобов'язався поставити зерно гречки 3 класу в кількості 39,2 тонн в строк до 30.11.2016р., що являє собою кінцевий строк поставки товару.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна на момент укладення договору для здійснення попередньої оплати за одиницю товару (тонну) - 15 000,00 гривень з урахуванням ПДВ є базовою.

Базова ціна підлягає перегляду відповідно до п. 5.4. договору, а остаточна вартість товару (партії товару) підлягає перерахунку на момент кожної поставки товару (пп. 5.1.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, загальна базова ціна договору на момент укладення складає 588 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно із п. 5.3 договору, покупець зобов'язується протягом 5 робочих днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим п. 2.5 договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника у сумі 382200,00 грн., в тому числі ПДВ, що складає 65% від загальної базової ціни договору, передбаченої у 5.2 цього договору, за вирахуванням суми, передбаченої п. 5.3.1 договору.

За умовами п. 5.4. договору, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору, передбачені п. 5.1. та п. 5.2. договору, є базовими і підлягають перегляду (зміні як в більшу, так і в меншу сторону) відповідно до змін у кон'юнктурі ринку товару на момент фактичного виконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару (партії товару) покупцеві у строки, зазначені в пп. 2.1.2.

Під кон'юнктурою ринку товару сторонами буде розумітися і визнаватися ціна, що склалася на ринку відповідно до довідки Аграрної біржі про ціни на аналогічний товар на останній день поставки товару (партії Товару) на умовах EXW - Зерновий склад.

Як встановлено судом під час розгляду справи та не оспорювалось сторонами, на виконання умов договору відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 382200,00 грн.

Як вбачається з довідки про ринкові ціни на зернові культури урожаю 2015/16 років, ціна гречки 3 класу станом на 30.11.2016р. складала 14400,00 грн.

16.12.2016р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 3, в якому запропонував укласти додаткову угоду до біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року №1734Ф від 22.07.2016р. щодо часткового його виконання в частині поставки 23,680 тонн гречки 1 класу та викласти розділ 5 біржового контракту в новій редакції. Також, позивач запропонував відповідачу закріпити ціну товару в розмірі 12970,23 грн. за 1 тонну (відповідно до довідки Аграрної біржі про ціни на зернові культури врожаю 2016 року, що склалися на момент поставки партії товару) з урахуванням, в т.ч. ПДВ.

Отже, за пропозицією позивача сторонами було укладено додатковий договір № 1 від 16.12.2016, згідно з яким було внесено зміни, зокрема, у такі пункти договору:

"п. 2.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю зерно гречки 1 класу у кількості 23,680 тонн та зерно гречки 3 класу у кількості 15,520 тонн, яке буде вирощене та зібране у 2016 році на земельній ділянці сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 50 га .

п. 5.1. договору ціна на момент укладення цього договору для здійснення попередньої оплати за одиницю товару (тонну) - 15000,00 грн. з урахуванням ПДВ є базовою."

Також даним додатковим договором №1 сторони визначили, що ціна товару (за тонну) складає 12970,23 грн.

Біржовий договір від 22.07.2016р. за №1734Ф та додатковий договір № 1 від 16.12.2016р. підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивач здійснив поставку зерна гречки 1 класу у кількості 23,680 тонн по ціні 12970,23 грн. на загальну суму 307135,05 грн., що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 16.12.2016р., копія якого залучена до матеріалів справи та факт укладання якого сторонами не оспорюється.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним додаткового договору № 1 до Біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року № 1734 Ф від 22.07.2016р. у п. 5.13 абзацу 2 щодо ціни товару на зерно гречки 1 класу врожаю 2016 року в розмірі 12970,23 грн., посилаючись на те, що відповідач, нехтуючи загально-ринковими цінами, які діяли в межах України в момент поставки зерна гречки, а саме в період з 10.11.2016 року по 26.12.2016 року, створив умови, які були не прийнятними для підприємства, та зобов'язав продати зерно гречки по ціні 12970,23 грн., яка не відповідала закупівельним цінам на зерно в Україні за 2016 рік та вимогам законам, що призвело в кінцевому результаті до невиконання умов договору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено судом, сторонами спору було укладено Біржовий договір від 22.07.2016р. за №1734Ф та додатковий договір № 1 від 16.12.2016р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов Біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року № 1734 Ф від 22.07.2016р., сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, з якими закон пов'язує укладання та виконання умов договору поставки, а саме ціна товару, умови та строки поставки товару, строк дії договору.

В подальшому, за ініціативою позивача було внесено зміни до розділу 5 Біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року № 1734 Ф від 22.07.2016р. щодо ціни договору та порядку розрахунків та взаємною згодою сторін визначено ціну товару на зерно гречки 1 класу врожаю 2016 року в розмірі 12970,23 грн. за тонну з урахуванням ПДВ та знижки.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу зерно гречки 1 класу у кількості 23,680 тонн по ціні 12970,23 грн. на загальну суму 307135,05 грн., що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 16.12.2016р.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Отже, позивач фактично намагається переглянути ціну на товар після узгодження її сторонами та часткової поставки товару за узгодженою ціною.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач належними та допустимими доказами не підтвердив невідповідність частини другої пп. 5.13. додаткового договору № 1 до Біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року № 1734 Ф від 22.07.2016р. вимогам чинного законодавства, а також не довів протиправності дій відповідача під час укладання оспорюваного правочину, зокрема, здійснення тиску або інших дій щодо визначення ціни за товар саме у розмірі 12970,23 грн. за тонну зерна гречки 1 класу врожаю 2016 року.

Таким чином, оспорювана частина договору за своїм змістом не суперечить приписам чинного законодавства України, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.02.2018р.

Суддя А.І. Привалов