Постанова № 72358876, 14.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р. Справа№ 910/17235/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача Пилипець А.Ю. адвокат за ордером від 31.08.2018;

від відповідача Дружинський А.С. директор департаменту за довіреністю від 08.08.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 (повне рішення складено 24.11.2017)

у справі № 910/17235/17 (головуючий суддя Підченко Ю.О.)

За позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім- "Фрегат"

про стягнення 645 688, 78 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім- "Фрегат" (далі - відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 585 805,31 грн., 5% річних - 1 210, 48 грн. та штраф 10 % від простроченої суми в розмірі 58 583, 53 грн. відповідно до договору поставки № 6436 від 01.06.2017 року. Позов обґрунтований тим, що позивач, відповідно до договору поставки №6436 від 01.06.2017, поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв, однак його вартість оплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 585 805,31 грн., на яку позивачем нарахований договірний штраф та проценти річні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 у справі №910/17235/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки поставка здійснювалась позивачем саме на виконання умов договору поставки №6436 від 01.06.2017, про що свідчить зазначене у видаткових накладних місце передачі товару, факт отримання товару та розмір заборгованості відповідачем не заперечується, що підтверджується актом звірки, а невірне зазначення у накладних номеру та дати договору не впливає на обов'язок відповідача оплатити отриманий товар.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 05.02.2018.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02.02.2018 представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, у якій просив відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що поставка здійснювалась по договору поставки №5793 від 10.03.2017, а не по договору поставки №6436 від 01.06.2017, на який посилання у позовній заяві.

Також до відзиву відповідач додав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи №925/1580/17, яка розглядається Господарським судом Черкаської області, предметом розгляду якої є визнання недійсним договору поставки №6436 від 01.06.2017. Клопотання просив розглянути без його участі, оскільки буде перебувати в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 відкладено розгляд справи на 14.02.2018.

12.02.2018 позивач подав письмові пояснення, у яких заперечив проти доводів відповідача, посилаючись на те, що у накладних допущена описка в номері і даті договору, яка не впливає на їх чинність та не звільняє відповідача від оплати отриманого товару.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.06.2017 року між позивачем - Приватний підприємством "Торговий Дім Поляков", в особі директора підприємства Мельника С.М., як постачальника, та сідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім- "Фрегат", в особі генерального директора Гули В.В., як покупця, було укладено договір поставки № 6436 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати власність покупця, продукти харчування та інші товари (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору. Сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни (п. 1.2 Договору).

Також між сторонами було складено та підписано Протокол розбіжностей №1 до Договору, яким сторони доповнили Договір пунктами 2.3, 2.4, 2.5 (щодо гарантій на товар), узгодили редакцію п.3.3 Договору (щодо порядку приймання товару), узгодили редакцію п.5.2 Договору (щодо розміру пені та процентів річних), а також узгодили редакцію п. 5.3 Договору (щодо розміру штрафу).

Договір та Протокол розбіжностей підписані керівниками обох підприємств, підписи яких скріплені печатками.

Згідно з п. 3.1 Договору, замовлення на придбання товару здійснюється покупцем шляхом подачі заявки через торгівельного представника постачальника.

Пунктом 3.3. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає, крім випадків коли невідповідність товару встановленим вимогам була виявлена після його фактичного приймання.

Відповідно до п. 3.4 Договору, прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками постачальника та покупця за адресами:

- м. Боярка, вул. Білогородська, 49а;

- Чернігівська обл. м. Прилуки, вул. Пирятинська, 115;

- м. Полтава, вул. Червонофлотська, 1;

- м. Чернігів, вул. Квітнева, 15-А;

- Полтавська обл., м. Лубни, вул. Фабрична, 4в.

Згідно з п.3.5 Договору при прийомі товару оформлюється видаткова накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару його якість та кількість.

Розділом 4 договору сторонами було визначено положення стосовно ціни договору та встановлено порядок розрахунків.

Так, зокрема, згідно п.4.2 договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 4.4 Договору товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси постачальника.

Відповідно до п.5.2 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) при порушенні покупцем п.4.2 даного Договору, покупець сплачує постачальник пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року, крім цього збитки від інфляції та 5% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Пунктом 5.3 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторони домовились, що при порушенні покупцем п.4.2 Договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від простроченої суми заборгованості.

Згідно з п.6.1 Договору даний Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання.

За доводами позивача у період з 01.08.2017 по 28.09.2017 він поставив відповідачу товар на загальну суму 588404,10 грн., який відповідач прийняв, однак його вартість була оплачена частково, в сумі 2598,79 грн., внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість в сумі 585 805,31 грн.

На підтвердження факту поставки товару у зазначений період позивачем було додано до позовної заяви наступні видаткові накладні:

- №КФ-0002531 від 10.08.2017 на суму 39 862,01 грн., умова продажу - договір №5793 від 10.03.2017, одержувач ТОВ "Торговий дім- "Фрегат", адреса - м. Полтава, вул.Червонофлотська, 11;

- №КФ-0002532 від 10.08.2017 на суму 18 714,96 грн., умова продажу - договір №5793 від 10.03.2017, одержувач ТОВ "Торговий дім- "Фрегат", адреса - м. Боярка, вул.Білогородська, 49а;

- №КФ-0002529 від 10.08.2017 на суму 178 571,30 грн., умова продажу - договір №5793 від 10.03.2017, одержувач ТОВ "Торговий дім- "Фрегат", адреса - м. Чернігів, вул.Квитнева, 15а;

- №КФ-0002631 від 15.08.2017 на суму 174 020,74 грн., умова продажу - договір №5793 від 10.03.2017, одержувач ТОВ "Торговий дім- "Фрегат", адреса - м. Чернігів, вул.Квитнева, 15а;

- №КФ-0002630 від 15.08.2017 на суму 3268,80 грн., умова продажу - договір №5793 від 10.03.2017, одержувач ТОВ "Торговий дім- "Фрегат", адреса - м. Боярка, вул.Білогородська, 49а;

- №КФ-0002733 від 17.08.2017 на суму 16 680,74 грн., умова продажу - договір №5793 від 10.03.2017, одержувач ТОВ "Торговий дім- "Фрегат", адреса - м. Лубни, вул.Фарбична, 4В;

- №КФ-0002723від 17.08.2017 на суму 134 570,56 грн., умова продажу - договір №5793 від 10.03.2017, одержувач ТОВ "Торговий дім- "Фрегат", адреса - м. Чернігів, вул.Квитнева, 15а;

- №КФ-0002734 від 18.08.2017 на суму 22 714,99 грн., умова продажу - договір №5793 від 10.03.2017, одержувач ТОВ "Торговий дім- "Фрегат", адреса - м. Боярка, вул.Білогородська, 49а.

Однак, відповідач у встановлений Договором строк отриманий товар не оплатив в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість.

13.09.2017 позивач за вих..№178 направив відповідачу претензію, у якому вказав на наявність заборгованості по Договору поставки №6436 від 01.06.2017 в загальній суму 585 805,31 грн. та пропонував у термін до 20.09.2017 оплатити заборгованість у зазначеній сумі.

Відповідач у відповідь на претензію листом від 21.09.2017 за вих.. №21/09/17-2 вказав, що за даними відповідача станом на 13.09.2017 він не має простроченої заборгованості перед позивачем по Договору поставки №6436 від 01.06.2017, а тому претензія є передчасною, а дані в ній про наявну прострочену заборгованість не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім цього, 28.09.2017 сторонами було складено акт звірки розрахунків за період з 01.08.2017 по 28.09.2017, з якого вбачається, що вхідне сальдо станом на 01.08.2017 на користь позивача становить 768 551,68 грн., поставлено товару на 588 404,10 грн., здійснено оплат на суму 771 150,47 грн., кінцеве сальдо на користь позивача становить 585 805,31 грн. Акт звірки підписаний головними бухгалтерами обох сторін, підписи яких скріплені печатками товариств. У акті звірки зазначені номери та дати вищенаведених видаткових накладних, а також банківських виписок щодо оплати товару (останній платіж 12.09.2017).

У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 585 805,31 грн., а також нарахував 5% річних - 1 210, 48 грн. та штраф у розмірі 10 % від простроченої суми - 58 583, 53 грн.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що у період з 22.08.2017 по 12.09.2017 ним було сплачено позивачу 563 642,59 грн., що підтверджується доданими до відзиву банківськими виписками за вказаний період.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при досліджені вищезазначених накладних, судом було встановлено, що дані документи жодним чином не відносяться до спірного правочину (договору №6436), оскільки умовами продажу у вказаних накладних є зовсім інший договір № 5793, а тому суд прийшов до висновку, що позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 585 805, 31 грн., решта вимог є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу і також не підлягають до задоволення.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки договору поставки № 6436 від 01.06.2017 (з протоколом розбіжностей).

Договір поставки укладений належним чином, на час розгляду справи не визнаний недійсним, отже є обов'язковим для сторін.

Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар, а також застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Місцевий господарський суд, роблячи висновок про те, що за спірними видатковими накладними товар передавався за договором №5793 від 10.03.2017, в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, не дослідив умови зазначеного договору №5793.

Так, з доданого до апеляційної скарги договору поставки №5793 від 10.03.2017 вбачається, що вказаний договір був укладений між ПП "Торговий дім "Поляков", в особі директора Мельника С.М., як постачальником, та Миколаївською філією ТОВ "Торговий дім-"Фрегат", в особі директора філії Свіріної І.М., як покупцем.

Вказаний додатковий доказ приймається судом апеляційної інстанції, оскільки з об'єктивних причин не був поданий до суду першої інстанції (розгляд справи судом було призначено на 24.11.2017, відповідач подав відзив на позов 23.11.2017, тобто за день до судового засідання, рішення прийнято в першому ж засіданні 24.11.2017).

Пунктом 3.4 зазначеного Договору №5793 передбачено, що прийом-передача товару здійснюється повноваженими представниками постачальника та покупця за адресою: м.Миколаїв, вул.Приміська, 15а.

Отже, вказаним договором передбачена поставка товару виключно Миколаївській філії ТОВ "Торговий дім-"Фрегат" у місті Миколаєві.

Однак, Договором №6436 від 01.06.2017 встановлено, що прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками постачальника та покупця за адресами: м. Боярка, вул. Білогородська, 49а; Чернігівська обл. м. Прилуки, вул. Пирятинська, 115; м. Полтава, вул. Червонофлотська, 1; м. Чернігів, вул. Квітнева, 15-А; Полтавська обл., м. Лубни, вул. Фабрична, 4в.

Зі змісту спірних видаткових накладних вбачається, що прийом-передача товару здійснювалась у містах Боярка, Чернігів, Полтава, Лубни, за адресами, які зазначені саме у Договорі №6436, а не у місті Миколаїв, як це передбачено Договором №5793.

Статтею 1 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.12. Вищого господарського суду України підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У пункті 1 Оглядового листа № 01-06/767/2013 від 29.04.13. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Спірні видаткові накладні містять всі необхідні реквізити для даного виду документів, ними підтверджується здійснення господарської операції, відповідач не заперечує факт отримання товару по зазначеним видатковим накладним, а невірне зазначення у видаткових накладних номеру та дати договору не спростовує факту, що поставка по вказаних накладних здійснювалась саме на виконання умов договору №6436 від 01.06.2017.

У відповідності до частин 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.2 Договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, з врахуванням зазначених умов Договору, строк оплати видаткових накладних від 10.08.2017 становить до 09.09.2017, видаткових накладних від 15.08.2017 - до 14.09.2017, видаткових накладних від 17.08.2017 - до 16.09.2017, та видаткової накладної від 18.08.2017 - до 17.09.2017.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати повної вартості отриманого від позивача товару.

Доводи відповідача про те, що у вересні 2017 він сплатив більшу частину заборгованості і розмір боргу не відповідає заявленому до стягнення, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються наявним у матеріалах справи двостороннім актом звірки розрахунків за період з 01.08.2017 по 28.09.2017, з якого вбачається, що вхідне сальдо станом на 01.08.2017 на користь позивача становить 768 551,68 грн., поставлено товару на 588 404,10 грн., здійснено оплат на суму 771 150,47 грн., кінцеве сальдо на користь позивача становить 585 805,31 грн., і у вказаному акті відображені всі здійснені відповідачем платежі.

Враховуючи встановлені обставини справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 585 805,31 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.3 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторони домовились, що при порушенні покупцем п.4.2 Договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від простроченої суми заборгованості.

Як зазначалось вище, відповідач прострочив оплату на строк більше 10 днів, отже позивачем, з врахуванням наведених положень чинного законодавства та відповідно до умов Договору, обґрунтовано нарахований штраф 10% від простроченої суми в розмірі 58 583, 53 грн., а тому позовні вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Відповідно до п.5.2 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) при порушенні покупцем п.4.2 даного Договору, покупець сплачує постачальник пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року, крім цього збитки від інфляції та 5% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок 5% річних в сумі 1210,48 грн., колегія суддів встановила, що він зроблений по кожній видатковій накладній окремо, з врахуванням встановлених договором строків оплати, є арифметично і методологічно вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 5% річних також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відхиляється колегією суддів, оскільки наявність справи №925/1580/17 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги на рішення суду у даній справі, та не позбавляє відповідача права, у разі визнання договору №6436 недійсним, звернутись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 у справі №910/17235/17 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову, а апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 у справі №910/17235/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім- "Фрегат" (02660, м.Київ, вул. Магнітогорська, 1, ідентифікаційний код 36100206) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18030, м.Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код 32268131) - 585805,31 грн. основного боргу, 1210,48 грн. 5% річних, 58580,53 грн. штрафу, 9685,34 грн. судового збору за подання позовної заяви та 10653,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17235/17.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.02.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець