Рішення № 72358778, 19.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2934/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Нагібіній І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 31.12.2015р.

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав” (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Даво-S” (65023, АДРЕСА_1) про стягнення 22612,55грн., з яких 10200грн. основного боргу, 2390,39грн. втрати від інфляції, 422,16грн. три проценти річних, 9000грн. штрафу, 600грн. сума дострокової винагороди (роялті),

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів:

Позивач в обґрунтування власних позовних вимог послався на те, що між ним та відповідачем 05.02.2015р. було укладено договір №КБР-37/02/15, за умовами якого відповідачу було надано право на публічне виконання оприлюднених музичних творів, а відповідач зобов’язався здійснювати оплату за таке виконання, але власний обов’язок порушив, не сплативши протягом дії договору жодного платежу, у зв’язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача суми основного платежу, штрафу, втрат від інфляції трьох процентів річних та суму дострокової винагороди в межах строку дії договору.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, правом на подання відзиву на позов не скористався. Ухвали суду, якими призначались судові засідання, відповідачем не отримані, однак, з врахуванням того, що поштова кореспонденція суду надсилалась відповідачу за адресою: 65023, АДРЕСА_1, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 29.12.2017р., у суду наявні підстави вважати належним повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань у даній справі. При цьому, суд враховує ще й те, що телефонограмою від 15.01.2018р. засновник ТОВ „Даво-S” ОСОБА_2 за телефоном, що був зазначений, як засіб зв’язку, на укладеному між сторонами договорі №КБР-37/02/15 від 05.02.2015р., був повідомлений про розгляд судом даної справи. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2017р. порушено провадження у справі №916/2934/17 за позовом ПО „Українська ліга авторських і суміжних прав” до ТОВ „Даво-S” про стягнення 23512,55грн. за правилами Господарського процесуального кодексу, що діяв у редакції, яка передувала редакції названого Кодексу, запровадженої із набранням чинності 15.12.2017р. Законом України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”.

Ухвалою суду від 19.12.2017р. вирішено розглядати справу №916/2934/17 за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку загального позовного провадження та призначити її до розгляду у підготовчому засіданні суду на „17” січня 2018 р. о 9год.40 хв., відкладено підготовче засідання на 17.01.2018р. о 9год.40хв. Таким чином, судом з врахуванням того, що за попередньою редакцією Кодексу справа не розглядалась по суті, створено сторонам умови для реалізації ними процесуальних прав та обов’язків, що передбачені положеннями ГПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.).

18.12.2017р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог за вх.№2-6749/17, письмові пояснення від 18.12.2017р. за вх.№27141/18, які судом прийнято до розгляду по суті.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Позивач відповідно до свідоцтва про облік організації колективного управління №19/2011 від 24.01.2011р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, наділений правом на управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

05.02.2015р. між ПО „Українська ліга авторських і суміжних прав” (УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Даво-S” (користувач) було укладено договір №КБР-37/02/15, відповідно до умов якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах. визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов’язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та закону. Користувач зобов’язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється. Незважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості товарів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання (п.п.3.1., 3.3. договору).

Відповідно до п.3.5. договору №КБР-37/02/15 від 05.02.2015р. сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов’язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.

Якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший, ніж 4-ри місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі. У разі невиконання або неналежного виконання п.п.3.4., 4.2. цього договору, користувач зобов’язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100% від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних додатках до цього договору (п.п.3.6., 3.7. договору №КБР-37/02/15 від 05.02.2015р.).

Відповідно до п.6.1. договору №КБР-37/02/15 від 05.02.2015р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 05.02.2018р., а в частині невиконаних фінансових зобов’язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов’язань – до їх повного виконання.

Згідно підписаного сторонами додатку №1 до договору №КБР-37/02/15 від 05.02.2015р. використання творів користувач здійснює в ресторані „Пекін” за адресою: м.Іллічівськ, вул. Леніна,30.

У додатку №2 до договору №КБР-37/02/15 від 05.02.2015р. сторони визначили, що розмір щомісячного платежу має складати 300 грн.

Правовідносини сторін у дійсному спорі регулюються наступними положеннями чинного законодавства.

Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз’яснено в абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Таким чином, суд встановив, що мало місце укладення між сторонами договору №КБР-37/02/15 від 05.02.2015р., згідно з яким відповідач отримав право використовувати музичні твори на власному об’єкті, в обмін на що зобов’язався проводити щомісячну оплату, чого протягом строку дії договору зроблено останнім не було. Враховуючи викладене, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по винагороді в сумі 10 200 грн. за період з лютого 2015р. по листопад 2017р., а також виникло право вимагати сплати відповідачем 600 грн. дострокової оплати винагороди (роялті).

Прострочення відповідача стало підставою для позивача нарахувати на суму заборгованості 422,16грн. три проценти річних, 9000грн. штрафу, розрахунки яких судом перевірені та встановлено, що вони вірні.

На суму основного боргу в розмірі 10 200 грн. позивачем нараховано суму втрат від інфляції в розмірі 2390,39грн., однак, при здійсненні підрахунку позивачем невірно застосовано індекси інфляції в період існування суми заборгованості, а також не враховано, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. За перерахунком суду сума втрат від інфляції за період з лютого 2015р. по листопад 2017р. складає 2148,56грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 10200 грн. основного боргу, 2390,39грн. втрат від інфляції, 422,16грн. три проценти річних, 9000грн. штрафу, 600 грн. суму дострокової сплати винагороди (роялті), частково правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи, з врахуванням чого підлягають частковому задоволенню в такому вигляді 10200грн. основного боргу, 2148,56грн. 56коп. втрат від інфляції, 422,16грн. три проценти річних, 9000грн. штрафу, 600грн. дострокової сплати винагороди (роялті).

За попереднім розрахунком позивача суми судових витрат, які він поніс у зв’язку з розглядом даної справи, судові витрати складають 1600грн. судового збору.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню судом, відшкодування йому відповідачем судового збору має бути пропорційним розміру задоволених вимог, з огляду на що складатиме 1582,89грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити позов Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав” частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Даво-S” (65023, АДРЕСА_1) на користь Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав” (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23) 10200 (десять тисяч двісті) грн. основного боргу, 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) грн. 56коп. втрат від інфляції, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 16коп. три проценти річних, 9000 (дев’ять тисяч) грн. штрафу, 600 (шістсот) грн. дострокової сплати винагороди (роялті), 1582 (одну тисячу п’ятсот вісімдесят дві) грн. 89коп. судового збору.

3. В решті частині заявлених позивачем позовних вимог відмовити.

4. У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

6. Повне рішення складено 26 лютого 2018 р.

Суддя І.А. Малярчук