Ухвала суду № 72358745, 21.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"21" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2753/17Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

від третьої особи не з’явився,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу № 916/2753/17

за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39)

до ОСОБА_3 соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації (68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, 84),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області (68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Соборна, буд. 21),

про стягнення 44855,92 грн.,

встановив:

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (далі – ПАТ „Укртелеком”) звернулось в Господарський суд Одеської області з позовом до ОСОБА_3 соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації (далі – ОСОБА_3) про стягнення 44855,92 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним пільговим категоріям громадян за період з січня 2016 року по грудень 2016 року надано телекомунікаційні послуги, вартість яких має компенсувати відповідач.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2017 р. прийнято позовну заяву ПАТ „Укртелеком”, порушено провадження у справі № 916/2753/17 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 27.11.2017 р.

В судовому засіданні 27.11.2017 р. оголошено перерву до 06.12.2017 р., у судовому засіданні 06.12.2017 р. – до 13.12.2017 р., у судовому засіданні 13.12.2017 р. розгляд справи відкладено на 03.01.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області (далі – Казначейство).

В зв’язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2017 р. постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, останнє призначено на 03.01.2018 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2018 р. оголошено закритим підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.01.2018 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 22.01.2018 р. відкладено розгляд справи по суті на 07.02.2018 р., а від 07.02.2018 р. – на 21.02.2018 р.

У судовому засіданні 21.02.2018 р. представником ОСОБА_3 заявлено письмове клопотання про закриття провадження у справі в зв’язку з тим, що вона не підлягає розгляду в господарському суді. В обґрунтування неможливості заявлення цього клопотання в підготовчому засіданні відповідач зазначає, що дізнався про позицію Одеського апеляційного господарського суду по аналогічній справі лише 07.02.2018 р.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи викладене, те, що під час розгляду спору по суті можуть бути розглянуті клопотання, які з поважних причин не були заявлені в підготовчому засіданні, те, що суд з моменту відкриття судового засідання 22.01.2018 р. розглядає справу № 916/2753/17 по суті, а також те, що названі у клопотанні доводи не являються поважними причинами його незаявлення в підготовчому засіданні, суд залишає клопотання без розгляду згідно ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимоги ПАТ „Укртелеком” до ОСОБА_3 (органу публічної влади) про стягнення суми компенсаційних виплат за пільгове користування послугами зв’язку громадянами, котрі мають пільги та на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, „Про жертви нацистських переслідувань”, „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, „Про охорону дитинства”.

Правовими підставами позову вказані приписи ст.ст.48,87,89,97,102 Бюджетного кодексу України, ст.ст.11,509,526,530,617,642 Цивільного кодексу України, ст.ст.175,193 Господарського кодексу України, ст.63 Закону України „Про телекомунікації”, п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, п.п.2,3,5,6,8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256.

ОСОБА_3 та Казначейство проти задоволення позову заперечили в т.ч. через відсутність бюджетного фінансування на компенсацію витрат позивача.

Згідно ч.3 ст.63 Закону України „Про телекомунікації” споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

В п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, закріплено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Згідно п.9 ч.1 ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

В п.п. „б” п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України вказано, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (із змінами) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за надані пільги окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Так, відповідно до абз.3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, між сторонами по даній справі виникли правовідносини, що ґрунтуються на застосуванні норм Бюджетного Кодексу України та інших законів України, які містять соціальні пільги та порядок компенсаційних відшкодувань відповідними органами. Спір з приводу цих правовідносин належить до юрисдикції адміністративних судів України з огляду на таке.

Згідно п.п.1,2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2136-VIII від 13.07.2017 р.) адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в т.ч. на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Потрібно зауважити, що публічно-правовий характер спору визначається тим, що суб’єкти владних повноважень наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. При цьому для розгляду справи в адміністративному суді необхідно пересвідчитись в її публічно-правовому змісті та у відсутності суто приватного інтересу.

В ч.1 ст.20 чинного Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов’язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України „Про третейські суди”, якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб’єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.

Виходячи з процитованих норм матеріального та процесуального права, того факту, що ОСОБА_3, яке являється суб’єктом владних повноважень, реалізує у спірних правовідносинах владні управлінські функції на підставі бюджетного та з питань соціальних пільг законодавства, будучи розпорядником коштів місцевого бюджету під час проведення розрахунків з ПАТ „Укртелеком” в межах бюджетних призначень, господарський суд вважає, що справа № 916/2753/17 за предметною та суб’єктною юрисдикціями має розглядатись в рамках адміністративного, а не господарського судочинства.

Окремо слід зазначити, що непідвідомчість справи господарським судам існувала як на час подання позову, про що свідчить зміст попередньої редакції Кодексу адміністративного судочинства України, так і має місце на момент постановлення цієї ухвали за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим провадження у справі потрібно закрити згідно п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Не спростовують висновок суду про закриття провадження у справі наведені у позові посилання на норми цивільного та господарського кодексів, оскільки їх наявність жодним чином не доводить приватно-правовий (господарський) характер відносин між сторонами.

Керуючись ст.ст.207,231,233-235 ГПК України, постановив:

Клопотання ОСОБА_3 соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації про закриття провадження у справі залишити без розгляду.

Провадження у справі № 916/2753/17 закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 22.02.2018 р.

Суддя Л.В. Лічман