Постанова № 72358715, 20.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/18620/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України"

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.12.2017 (повний текст рішення складено 26.12.2017)

у справі №910/18620/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

2) Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про стягнення 51200 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва про стягнення 51200 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не вчинив дій щодо виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 826/17875/15, якою визнано порушеним право позивача на доступ до публічної інформації і про право на отримання наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва №885 від 23.04.2015 «Про притягнення до відповідальності», у зв'язку з чим позивачу було заподіяно моральну шкоду, розмір якої позивач оцінив на суму 51200 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2017 порушено провадження у справі №910/18620/17, призначено розгляд справи та залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди; позивачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин про заподіяння підприємству моральної шкоди, а також доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами та протиправним діями Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС України у м. Києві щодо невиконання рішення суду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Підприємство "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/18620/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що судом неправильно надано оцінку залежності моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку, адже основним аргументом для відмови у позовних вимогах, на думку суду став факт недоведення позивачем заподіяння йому моральної шкоди; такі фактичні обставини як невиконання судового рішення були сприйняті судом у виключній залежності невиконання судового рішення від обов'язкового настання наслідків. Водночас скаржник звертає увагу на те, що предметом розгляду є факт невиконання остаточного рішення суду і межі розгляду у суді першої інстанції полягають тільки у затвердженні справедливої сатисфакції за неналежне виконання державою в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва своїх обов'язків. На думку позивача, сам факт невиконання судового рішення не потребує додаткових обґрунтувань про завдання шкоди, оскільки саме по собі виконання судового рішення повинно бути безумовним. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги судову практику, на яку посилався позивач при розрахунку моральної шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) задоволено клопотання Підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/18620/17; відновлено Підприємству "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/18620/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/18620/17; призначено справу до розгляду на 20.02.2018.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Підприємство "Благодар" всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просив визнати неправомірними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розгляду листа підприємства "Благодар" ВОІ СОІУ від 15.06.2015 №13 та зобов'язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надати підприємству завірену копію наказу №855 від 23.04.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 залишена без змін, позов Підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів союзу організацій інвалідів України задоволено повністю, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розгляду листа Підприємства "Благодар" всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" від 15.06.2015 №13 та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надати Підприємству "Благодар" всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" завірену копію наказу № 885 від 23.04.2015.

В обґрунтування заявлених позовних вимог у справі №910/18620/17 позивач посилається на те, що у зв'язку з невиконанням Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі №826/17875/15, якою визнано порушеним право Підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів союзу організацій інвалідів України на доступ до публічної інформації і про право на отримання оспорюваного наказу, позивачу було завдано моральної шкоди, яку останній оцінив на суму 51200 грн., що полягає у клопоті та неспокої, що не дають вірити в закон та справедливість, порушенні рівня самооцінки внаслідок нереалізованих задумів і все це в сукупності породжує нервозність та повсякденні приступи відчаю протягом 15 місяців, погіршення стану здоров'я, матеріальну невизначеність трудового колективу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 зазначеної статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За приписами ч. 1, п. 9 ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України передбачають спеціальні підстави і умови відповідності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій (владно-адміністративний, юридично-обов'язковий, односторонній).

До суб'єктів відповідальності за цими нормами належать створені відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади і управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", їх виконавчі органи та посадові або службові особи вказаних державних органів.

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 16.04.2008 у справі №6-4969св08.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Частиною 2 п. 5 зазначеної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

В свою чергу, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) органу державної влади, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди позивачу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розгляду листа Підприємства "Благодар" всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" від 15.06.2015 № 13 та зобв'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надати Підприємству "Благодар" всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" завірену копію наказу №885 від 23.04.2015.

Таким чином, факт вчинення Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправних дій, шляхом відмови у наданні позивачу запитуваної інформації, яка не відноситься до службової інформації, встановлений у рішенні адміністративного суду, яке набрало законної сили, та не підлягає доказуванню в межах даної справи.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачем дій спрямованих на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, сам лише факт неправомірності дій органу державної влади не підтверджує наявності іншого елементу цивільного правопорушення - заподіяної шкоди. Обставини заподіяння моральної шкоди юридичній особі повинні бути доведені суду належними та допустимими доказами.

В позовній заяві зазначено, що Підприємству "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" була заподіяна моральна шкода невиконанням відповідачем остаточного рішення суду, яка проявилась у клопоті та неспокої, що не дають вірити в закон та справедливість, порушенні рівня самооцінки внаслідок нереалізованих задумів і все це в сукупності породжує нервозність та повсякденні приступи відчаю протягом 15 місяців, погіршення стану здоров'я, матеріальну невизначеність трудового колективу.

Однак, до позовної заяви позивачем не додано жодних доказів на підтвердження викладених вище обставин про заподіяння підприємству моральної шкоди, а також доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами та протиправним діями Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС України у м. Києві щодо невиконання рішення суду.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що предметом розгляду є факт невиконання остаточного рішення суду і межі розгляду у суді першої інстанції полягають тільки у затвердженні справедливої сатисфакції за неналежне виконання державою в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва своїх обов'язків; на думку позивача, сам факт невиконання судового рішення не потребує додаткових обґрунтувань про завдання шкоди, оскільки саме по собі виконання судового рішення повинно бути безумовним.

В позовній заяві Підприємство "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" зазначає: «У нас не залишається іншого вибору як простимулювати податковий орган до виконання рішення суду, шляхом легітимного покарання у вигляді стягнення моральної шкоди за неповагу до гарантій на виконання судового рішення та прав сторони, що перемогла.». Позивач посилається на судову практику Європейського Суду з прав людини щодо ефективного доступу до суду, яке включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі невиконання рішення суду у добровільному порядку, воно підлягає примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Виходячи зі змісту статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Отже, у разі невиконання Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016 у справі № 826/17875/15 у добровільному порядку, позивач не позбавлений був права звернутися до державної виконавчої служби для примусового виконання судового акту для реалізації захисту своїх прав.

В матеріалах справи відсутні докази звернення Підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" до органу виконання судових рішень, що вказує на те, що позивач не скористався наданим йому правом на примусове виконання рішення суду, як завершальної стадії судового провадження та відповідно як заключний етап у процесі реалізації захисту прав позивача, а тому посилання на те, що його звернення з позовом про стягнення моральної шкоди як «легітимного покарання за неповагу до гарантій на виконання судового рішення та стимулювання податкового органу до виконання рішення суду» є безпідставними.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин про заподіяння підприємству моральної шкоди, а також доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами та протиправним діями Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС України у м. Києві щодо невиконання рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога Підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" про стягнення з Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва 51200 грн. моральної шкоди є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/18620/17 - без змін.

Матеріали справи №910/18620/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко

повний текст постанови складено 21.02.2018