Постанова № 72358490, 14.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 справа № 908/6279/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Склярук О.І., Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: Бондаренко К.Ю., Сидор Г.Я., довіреність №286 від 30.01.2018, Яковлєв А.В., адвокат, довіреність б/н від 28.02.2017, не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель", м. Донецькна рішення господарського суду Запорізької області від20.06.2017, ухваленого у приміщенні господарського суду Запорізької області, зал судового засідання №204 о 12:00, повний текст підписано 26.06.2017 у справі№ 908/6279/14 (головуючий суддя - Азізбекян Т. А., судді: Мірошниченко М. В., Дроздова С. С.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Краматорськ Донецької області до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель", м. Донецьк ОСОБА_7, м. Донецькпростягнення 38 730 602, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління з позовом про стягнення з ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" заборгованості на загальну суму 3 216 079, 95 грн., з яких 2 878 723,17 грн. - заборгованість по несплаченим процентам, 177 880, 05 грн. - пеня, 138 727,37 грн. - інфляційне збільшення заборгованості і 20 749, 36 грн. - 3% річних. В подальшому позивач неодноразово збільшував позовні вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов кредитного договору №26-15-03/14 від 24.01.2014 р. (з подальшими змінами).

20.06.2017 р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення по справі № 908/6279/14, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" (83000, м. Донецьк, бул. Пушкіна, буд. 2-а; адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Жилянська буд.31, код ЄДРПОУ 31906784) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г; код ЄДРПОУ 00032129):

- 31 827 692,00 грн. (тридцять один мільйон вісімсот двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто дві грн. 00 коп.) - заборгованість за тілом кредиту;

- 66 838, 17 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот тридцять вісім грн. 17 коп.) - комісійна винагорода банку;

- 3 966 968, 63 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн. 63 коп.) - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами;

- 962 218, 56 грн. (дев'ятсот шістдесят дві тисячі двісті вісімнадцять грн. 56 коп.) - інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту;

- 94 846, 33 грн. (дев'яносто чотири тисячі вісімсот сорок шість грн. 33 коп.) - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів;

- 99 389, 26 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять грн. 26 коп.) - 3% річних за прострочення сплати кредиту;

- 34 747, 80 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот сорок сім грн. 80 коп.) - 3% річних за прострочення сплати процентів;

- 560, 35 грн. (п'ятсот шістдесят грн. 35 коп.) - 3% річних за прострочення сплати комісії;

- 69 915, 06 грн. (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять грн. 06 коп.) - витрати на сплату судового збору.

У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення по справі та змінити рішення по справі, відстрочити його виконання. Крім того, заявником апеляційної скарги подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вважає, що рішення по справі прийнято без врахування усіх обставин справи. Зокрема посилається, що процентну ставку починаючи з 01.08.2014 р. слід було розраховувати з 17,0 %, а не 19,5 % Вважає необґрунтованим стягнення інфляційних, як таких, що не визнані ліквідаційною комісією та наразі вважаються погашеними.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2017 р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі № 908/6279/14.

11.12.2017 р. від позивача по справі на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. в якому позивач просить рішення по справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Посилається, що підпунктом 2.6.1 пункту 2.6. кредитного договору було встановлено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених кредитним договором. Зокрема, за надання кредиту пунктом 2.6.1. кредитного договору передбачена процентна ставка в розмірі 18,5 % річних, яка діє до моменту виконання позичальником зобов'язань щодо передачі в іпотеку банку всього нерухомого майна позичальника, яке в свою чергу останнім було виконано. Пунктом 2.6.1. кредитного договору процентна ставка становила 17 % річних. При цьому зазначеним пунктом також передбачалося можливість встановлення процентної ставки в іншому розмірі і в порядку, визначеному кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення позичальником зобов'язань передбачених пунктами 5,3.5, 5.3.12-5.3.20, 5.3.24 банк встановлює ставку в розмірі 19,5 % річних починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язання. Сторони також домовилися, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до п.2.6.4 кредитного договору не є зміною умов кредитного договору.

Тобто нарахування процентів здійснювалося наступним чином:

З 27.01.2014 по 27.05.2014 за процентною ставкою 18,5 % оскільки позичальник виконав своє зобов'язання та передав в термін до 25.05.2014 р. в іпотеку все нерухоме майно відповідно до умов договору.

З 28.05.2014 р. по 31.07.2014 р. за процентною ставкою 17 % річних.

З 01.08.2014 по 02.02.2015 за процентною ставкою 19,5 % ( відповідно до п.2.6.4. Кредитного договору в редакції додаткового договору № 1 від 13.02.2014р.).

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, позивач вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними з огляду на наступне. Під час ухвалення рішення у справі № 908/6279/14 судом було враховано, що у справі № 905/3534/15 яка розглядалася господарським судом Донецької області про визнання вимог кредитора (позивача по цій справі) на суму 53 044 674, 42 грн., сума інфляційних втрат банку щодо стягнення не пред'являлись в вищезазначеному проваджені ані до суду, ані до ліквідаційної комісії. За змістом ч.5 ст.112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, а також які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується вважаються погашеними. З огляду на наведене, позивач вважає, що зазначені вимоги не є погашеними в розумінні ч.5 ст.112 ЦК України.

Порушення відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів. Вважає також, що підстав для надання відстрочки виконання рішення не має, оскільки відповідачем не було надано відповідних документів, які підтверджують обставини, на які він посилався у своєму клопотанні.

11.12.2017 від відповідача по справі та третьої особи, на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з тим, що ним вирішується питання щодо сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

12.12.2017 р ухвалою Донецького апеляційного господарського суду клопотання заявника апеляційної скарги задоволено. Розгляд апеляційної скарги відкладено.

15.12.2017 р. набув чинність Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанції провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно до приписів ст.269 ГПК України (в редакції після 15.12.2017 р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї. Докази, які не були надані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

11.01.2018 р. від заявника апеляційної скарги надійшла заява щодо приєднання до матеріалів справи доказів у порядку ч.3 ст.269 ГПК України, а саме рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2017 р. між тими ж сторонами, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» в особі ліквідаційної комісії м. Донецьк включити вимоги Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» в сумі 36 482 678, 87 грн., з яких: заборгованість за кредитом 31 827 692 грн., заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам 3 961 996, 80 грн., заборгованість за комісією - 66 838, 17 грн., 3% річних за кредитом - 515 254, 85 грн., 3% річних за процентами - 109 057, 49 грн., 3% річних на комісію - 1 839, 56 грн.

Означене рішення було прийнято після ухвалення оскаржуваного рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2017 у справі № 908/6279/14, що, на думку заявника апеляційної скарги, дає право стороні просити суд вважати вказану обставину виключною у розумінні положень ч.3 ст.269 ГПК.

05.02.2018р. від позивача по справі на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшло заперечення проти заяви ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» від 10.01.2018 р. щодо приєднання до матеріалів справи рішення господарського суду Донецької області від 21.1.2017 р. по справі № 905/3534/15 та клопотання щодо звільнення від сплати судового збору. Вважає рішення господарського суду Донецької області новим доказом по справі, який не може бути доданий під час апеляційного провадження. Також вважає безпідставним звільнення заявника апеляційної скарги від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Судова колегія з цього приводу зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення заявника апеляційної скарги від сплати судового збору. Постановою Вищого господарського суду України зазначена ухвала була скасована з посиланням на її безпідставність.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2017 р. заявнику апеляційної скарги було відстрочено сплату судового збору до 12.12.2017р. Заявником апеляційної скарги було сплачено 1600, 00 грн.

Щодо суми, яка залишилася не сплаченою, заявником надано клопотання щодо звільнення від її сплати. З врахуванням доданих до справи та клопотанні документів, враховуючи позицію Вищого господарського суду по цій справі, судова колегія вважає клопотання заявника апеляційної скарги таким, що підлягає задоволенню та звільняє його від сплати судового збору на суму, яка лишилася не сплаченою.

Від позивача по справі надійшло клопотання щодо допуску його представника, який не має статусу адвоката, до розгляду справи.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи провадження у справі № 908/6279/14 розпочато 29.12.2014 р. Зміни до Конституції України щодо представництва в судах адвокатів набули чинності у вересні 2016 р. Відповідно до розділу ХV п.16-1 Перехідних положень Конституції України, представництво у суді у провадженнях розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України ( щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. З огляду на наведене, представництво сторін, по цій справі, може здійснюватися не лише адвокатами, а і іншими представниками.

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги наполягав на своїх вимогах, просив рішення по справі змінити, при цьому не зазначаючи в якій частині, апеляційну скаргу задовольнити повністю.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалася обов'язковою. За таких обставин судова колегія дійшла висновку щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2018 р. оголошувалася перерва до 14.02.2018 р. на 14 год.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.( ст.269 ГПК України)

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених у цій главі. ( ст.270 ГПК України)

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (надалі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" (надалі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №26-15-03/14 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 31 827 692,00 грн. та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Сторони погодили у п. 2.4 кредитного договору, що кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі (надалі - цільове призначення кредиту): рефінансування кредитної заборгованості (основної суми боргу) перед ПАТ "АКБ "Капітал" за кредитним договором №38/2011 від 19.10.2011 р., укладеним між позичальником та банком.

Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 24.09.2015р. (п. 2.2 кредитного договору).

За умовами п. 10.5 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

В подальшому, до кредитного договору сторонами вносилися зміни шляхом укладення додаткових договорів №1 від 13.02.2014 р., №3 від 14.05.2014 р., №4 від 23.05.2014 р., №5 від 15.01.2015р.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов кредитного договору банк відповідно до розпорядження про видачу кредитних коштів №50 від 27.01.2014 р. перерахував на поточний рахунок позичальника кредитні кошти в сумі 31 827 692,00 грн. згідно з платіжним дорученням позичальника №1 від 27.01.2014 р.

Вказані кредитні кошти в повній сумі були спрямовані відповідно цільового призначення, визначеного в п. 2.4 кредитного договору, на погашення заборгованості за кредитним договором №38/2011 від 19.10.2011р., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 27.01.2014 р.

У п. 2.3 кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту: до 24 числа кожного місяця в період з серпня 2014 року по серпень 2015 року позичальнику необхідно сплачувати суму кредиту 2 273 000,00 грн., а до 24.09.2015 р. сплатити решту суми 2 278 692, 00 грн.

У п. 3.4.1 кредитного договору сторони погодили, що підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) служать виписки з рахунків, відкритих у банку для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентах та інших платежах.

Оскільки станом на 29.12.2014 р. відповідачем було порушено графік погашення кредиту, строки сплати процентів, а також не були дотримані інші умови кредитного договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 29.12.2014р. вих. №19-14/3-1018 про дострокове погашення заборгованості на підставі п. 3.3 кредитного договору. Відповідно до цієї вимоги банк вимагав протягом 20 банківських днів з моменту її отримання повернути всю суму кредиту та інші платежі за договором, яка складає:

- строкова заборгованість за кредитом - 20 462 692, 00 грн.;

- прострочена заборгованість за кредитом - 11 365 000, 00 грн.;

- нараховані проценти з 01.12.2014 р. по 28.12.2014 р. - 476 107, 39 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами, нарахованими з 01.06.2014 р. по 30.11.2014 р., - 2 878 723, 17 грн.;

- нарахована комісія за грудень 2014 р. - 9548,31 грн.;

- прострочена заборгованість за комісіями, нарахованими з 01.07.2014 р. по 30.11.2014 р., - 47 741, 55 грн.;

- пеня за непогашення у строк кредиту, процентів, комісій - 667 881, 24 грн.;

- 3% річних від суми прострочених платежів по кредиту, процентам та комісії - 78 824, 88 грн.;

- штрафні санкції за невиконання окремих умов кредитного договору та іпотечних договорів - 1 821 076, 04 грн.

Вимога отримана відповідачем 30.12.2014 р., про що на ній міститься відповідна відмітка. (том 2, а.с. 111)

Сума заборгованості згідно вимоги банку не була оплачена позичальником, у зв'язку з чим позивач пред'явив до стягнення з відповідача в даному позові заборгованість в загальному розмірі 38 730 602,36 грн., з яких:

- 31 827 692,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 66 838,17 грн. - комісійна винагорода банку;

- 3 966 968, 63 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами;

- 925 204, 42 грн. - пеня за несплачене тіло кредиту;

- 314 255, 59 грн. - пеня по несплаченим процентам;

- 5170, 22 грн. - пеня за несплачену комісію;

- 962 218, 56 грн. - інфляційне збільшення заборгованості по тілу кредиту;

- 138 727, 37 грн. - інфляційне збільшення заборгованості по несплаченим процентам;

- 99 389, 26 грн. - 3% річних по тілу кредиту;

- 34 747, 80 грн. - 3% річних від суми заборгованості;

- 560, 35 грн. -3% річних по простроченій комісії;

- 159 138, 46 грн. - штраф за невиконання п.5.3.5.1 договору;

- 70 552, 98 грн. - штраф за невиконання п.5.3.12 договору;

- 159 138, 46 грн. - штраф за невиконання п.5.3.22 договору.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги задоволено частково. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення.

Судова колегія, відповідно до приписів ст. 269 ГПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги зазначає наступне.

Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Спірні правовідносини сторін врегульовані кредитним договором №26-15-03/14 від 24.01.2014 р. (з подальшими змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення графіку сплати кредиту, погодженого у п. 2.3 кредитного договору, відповідач не сплачував чергові платежі в сумі 2 273 000,00 грн. щомісячно. Відповідачем факт несплати цієї заборгованості не заперечується. Доказів оплати суду не надано.

Розмір простроченої заборгованості за кредитом складає 11 365 000,00 грн. (5 місяців х 2 273 000,00 грн.).

Відповідно до умов пп. 3.1.1 кредитного договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем/поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними позичальником з банком, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають до сплати за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором та/або за будь-яким іншим договором про надання кредиту, або договором про надання банківської гарантії, або договором про відкриття акредитиву, укладеним між банком (установою АТ "Ощадбанк") та позичальником.

Згідно з пп. 3.3.2 кредитного договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням щодо відкликання кредиту позичальник зобов'язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

Вимога отримана відповідачем 30.12.2014 р. Отже, новий строк виконання зобов'язання зі сплати кредиту складає 20 банківських днів з моменту її отримання. В матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості, а тому господарським судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом 31 827 692,00 грн.

Судова колегія зазначає, що заявник апеляційної скарги не заперечує проти наявності у нього цієї заборгованості і в цій частині рішення по справі не оскаржує.

Підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою в розмірі 18,5% річних, яка діє до моменту виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п.3) п. 5.3.19 цього договору. З моменту забезпечення позичальником виконання зобов'язань, передбачених п.п.3) п. 5.3.19, проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою в розмірі 17,0% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з пп. 2.6.2 п. 2.6 кредитного договору проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.

Відповідно до пп. 2.6.3 п. 2.6 кредитного договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. п. 2.6.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше " 04" числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 04.02.2014 р.

У п. 2.11 кредитного договору зазначено, що погашення заборгованості за основною сумою боргу та/або процентами та/або комісійними винагородами та/або іншими платежами за цим договором здійснюється позичальником на рахунок 37396106084399 (код банку 335106).

Додатковим договором №1 від 13.02.2014 р. сторони виклали в новій редакції пп. 2.6.4 кредитного договору, передбачивши, що у випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пп. 5.3.5, 5.3.12 - 5.3.20, 5.3.24 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 19,5% річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань позичальника, та закінчується останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору.

В разі подання позичальником відповідного клопотання та досягнення згоди між сторонами щодо незастосування положень першого абзацу цього пункту договору, між сторонами укладається відповідний додатковий договір до цього договору в порядку, передбаченому пп. 10.2-10.3 цього договору.

В додатковому договорі №5 від 15.01.2015 р. сторони домовились, що після настання кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитним договором припиняється нарахування процентів за користування кредитом та нарахування комісійної винагороди, яка зазначена у п. 2.9.2 кредитного договору.

Під кінцевим терміном погашення кредиту сторони розуміють визначену договором дату погашення кредиту, або момент спливу строку (20 банківських днів) з дати відкликання банком кредиту (пред'явлення до погашення всієї суми кредиту) відповідно до умов кредитного договору.

Таким чином, з урахуванням відкликання банком кредиту, проценти мають бути сплачені відповідачем по 02.02.2015 р.

Згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача прострочені проценти за користування кредитом в сумі 3 966 968,63 грн. станом на 11.02.2015 р. Однак згідно розрахунку заборгованості по процентах (таблиця 1) проценти в цій сумі фактично розраховані станом на 02.02.2015 р. (том 1, а.с. 67)

При цьому застосована

- процентна ставка 18,5% річних за період з 27.01.2014 р. по 27.05.2014 р.,

- процентна ставка 17,0% річних - за період з 28.05.2014 р. по 31.07.2014 р.

- процентна ставка 19,5% - за період з 01.08.2014 р. по 02.02.2015 р.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, заявник вважає, що судом першої інстанції не правомірно застосовано проценту ставку починаючи з 01.08.2014 р. слід розраховувати з 17 ,0 % , а не 19. 5 %.

Підпунктом 2.6.1 пункту 2.6. кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату ( проценти) в порядку та розмірах визначених кредитним договором. За надання кредиту, пунктом 2.6.1. кредитного договору передбачена процентна ставка в розмірі 18.5 % річних, яка діє до моменту виконання позичальником зобов'язань щодо передачі в іпотеку банку всього нерухомого майна позичальника, яке було виконано у повному обсязі 27.05.2014 р.

Пунктом 2.6.1. кредитного договору передбачено, що процентна ставка становить 17 % річних. При цьому зазначеним пунктом також передбачалося можливість встановлення процентної ставки в іншому розмірі в порядку, визначеному кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених пунктами 5,3.5 , 5.3.12-5.3.20, 5.3.24 банк встановлює ставку в розмірі 19,5 % річних починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язання. Сторони також домовилися, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до п.2.6.4 кредитного договору не є зміною умов кредитного договору.

Тобто нарахування процентів повинно було здійснюватися наступним чином:

З 27.01.2014 по 27.05.2014 за процентною ставкою 18,5 % оскільки позичальник виконав своє зобов'язання щодо передачі належного йому майна в іпотеку у повному обсязі - 25.05.2014 р.

З 28.05.2014 р. по 31.07.2014 р. за процентною ставкою 17 % річних.

З 01.08.2014 по 02.02.2015 за процентною ставкою 19,5 % ( відповідно до п.2.6.4. кредитного договору в редакції додаткового договору № 1 від 13.02.2014р.), оскільки відповідачем було порушено зобов'язання, передбачені пунктами 5,3.5, 5.3.12-5.3.20, 5.3.24 договору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач правомірно застосував ставку за користування кредитом у розмірі 19,5% річних згідно з умовами пп. 2.6.4 кредитного договору в редакції додаткового договору №1 від 13.02.2014 р., починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення, зокрема, за період з 01.08.2014 р. по 02.02.2015 р.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.112 ЦК України, вимоги кредитора, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги які не задоволено через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

При цьому п.4 ст.112 ЦК України встановлено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення задовольняються з майна юридичної особи, яка ліквідується, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Під час ухвалення рішення у справі № 908/6279/14 судом першої інстанції було враховано, що у справі № 905/3534/15, яка розглядалася господарським судом Донецької області про визнання вимог кредитора ( позивача по цій справі) на суму 53 044 674, 42 грн., сума інфляційних втрат банку щодо стягнення не пред'являлись ані до суду, ані до ліквідаційної комісії.

За змістом ч.5 ст.112 ЦК України вимоги кредиторів є погашеними у трьох випадках:

- коли вони були пред'явленні до ліквідаційної комісії, не визнанні цією комісією повністю або частково, та ця відмова не була оскаржена до суду протягом місяця;

- вимоги, у задоволенні яких було відмовлено саме за рішенням суду;

- вимоги які не задоволено через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується.

З огляду на наведене, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат банку не можуть вважатися погашеними.

Порушення відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, порушення відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, оскільки в силу приписів ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України, відповідач не звільняється від установленого законом обв'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

З приводу посилань відповідача на неможливість належного виконання зобов'язань за кредитним договором, встановлених пп. 5.3.5, 5.3.12 - 5.3.20, 5.3.24 цього договору, у зв'язку з проведенням на території Донецької області АТО, судова колегія зазначає, що по більшості із зазначених зобов'язань строки виконання були встановлені в січні - лютому, квітні-травні 2014 року, при цьому зазначені строки були визначені як кінцеві, тобто відповідач не був позбавлений можливості виконати ці зобов'язання протягом періоду виконання з початку укладення договору (24.01.2014 р.).

Стосовно заперечень відповідача про те, що умова договору про можливість зміни фіксованої процентної ставки є нікчемною відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України судова колегія зазначає, що недійсність договору визначається судом на момент його укладання. Крім того, в даному випадку процентна ставка в розмірі 18,0% та 19,5% річних, умови та порядок їх застосування узгоджені сторонами в кредитному договорі, а тому застосування позивачем цих ставок при наявності відповідних підстав не є односторонньою зміною процентною ставки кредитором.

З огляду на наведене судова колегія визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення. Про те, враховуючи, що відповідач знаходиться у стані припинення, судова колегія відмовляє у задоволенні цього клопотання.

Керуючись ст.ст. 262, 267, 269, 270, 273, 275, 276, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель», м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2017 р. по справі № 908/6279/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2017 р. по справі № 908/6279/14 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2018.

Головуючий О.І. Склярук

Судді: Н.В. Будко

Н.О. Мартюхіна