Рішення № 72358384, 22.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2550/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Гуляк Г.І..

при секретарі судового засідання Тодорові А.М.

розглянувши справу №916/2550/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 4493,62 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулось до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 4493,62 гривень.

Ухвалою суду від 25.10.2017 року порушено провадження у справі №916/2550/17 та призначено розгляд справи на 13.11.2017 року.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, подав письмові пояснення від 07.11.2017р. за вх.суду№23635/17, які долучено до матеріалів справи.

13.11.2017 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

По справі в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.11.2017 року та до 18.12.2017 року.

Враховуючи те, що 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 18 грудня 2017 року, розглянувши матеріали справи № 916/2550/17, господарський суд дійшов висновку, що дану справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі, якою є Регіональна філія "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4493,62 гривень, слід розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 січня 2018 року.

08.02.2018 року позивач в порядку ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 12.02.2018 року було закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без участі представників позивача, крім того зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, позов не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю, з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Одеської області , -

ВСТАНОВИВ: 28.07.2017р. ТОВ СП „Нібулон”, що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95451761 за пломбами №№ Т923452, Т923447. Т923449, Т923453, Т923462, Т923454 та Т923455, насипом вантаж – пшениця 3 класу та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничних накладних №34118521 від 28.07.2017р.. Маса вантажу визначена вантажовідправником на статичних вагонних вагах у кількості 67500 кг.

На станції ОСОБА_3 03.08.2017р. було складено акт загальної форми №1450, яким зафіксовано, що у вагоні №95451761 зліва по руху поїзда на третьому розвантажувальному люці відсутня ЗПП №Т923452, на підставі чого складено комерційний акт №415207/62 від 04.08.2017р. про нестачу вантажу у розмірі 1200кг та підтверджено факт відсутності ЗПУ №Т923452, натомість якої на станції ОСОБА_3 накладена свинцева пломба №17.

Відповідно до комерційного акту №415207/62 від 04.08.2017р., складеного на станції ОСОБА_3, у вагоні №95451761, супроводжуваному залізничною накладною №34118521 від 28.07.2017р., за результатами комісійного переваження на 150-титонних електронних вагах виявлено нестачу вантажу у кількості 1200кг. Також комерційним актом встановлено, що вантаж пшениця брутто 87750 кг. тара перевірена 21450 кг. нетто 66300 кг. що на 1200 кг менше документа, вагон прибув справними 6 ЗПП відправника, на верхніх завантажувальних люках ЗПП №№ Т923447. Т923449, Т923453, Т923462 на нижніх розвантажувальних люках ЗПП № Т923454 та Т923455, з лівого боку вагона по ходу поїзда на 3-му розвантажувальному люці відсутнє ЗПП відправника №Т923452 накладена 1-а св. Пломба №17 ст. Миколаїв-Вантажний Од. Зал. Навантаження у вагоні нерівномірне, над 3-м розвантажувальним люком поглиблення довжиною 2 000 мм., глибиною 300 мм., шириною 1000 мм., Всі люки щільно закриті, течі вантажу немає, вагон прибув технічно справний згідно тех.. акту №38 від 04.08.2017 року, у комерційному відношенні АЗФ №1450 від 03.08.2017р. ст. Миколаїв-Вантажний Од. зал.

Згідно довідки ТОВ СП „Нібулон” №10908/5-17/27 від 15.08.2017р. станом на 28.07.2017р. вартість однієї тони пшениці 3 класу, що перевозилась за накладною №34118521 від 28.07.2017р. у вагоні №95451761 складала 5210 гривень.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №10991/3-17/27 від 16.08.2017р. про повернення вартості нестачі вантажу у вагоні №95451761, у задоволенні якої відповідач відмовив листом №ЦЦО-13/631 від 28.08.2017 року з повідомленням того, що претензія надіслана до регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Укрзалізниця” за належністю для розгляду та надання відповіді та листом №Н31-01/524 від 08.09.2017р. із посиланням на те, що заявником до претензійної заяви не додана оригінал рахунку відправника, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу з вказаним у ньому номером залізничної накладної , по якій відправлений вантаж. Крім того до претензії прикладена копія довідки вартості вантажу, що не дозволяє признати її належним доказом вартості та ціни відвантаженої продукції, довідка має бути підписана керівником підприємства та головним бухгалтером і засвідчені печаткою.

Представник відповідача зазначив, що відповідно до залізничної накладної №34118521 завантаження вагону №95451761 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представників залізниці.

Також представник відповідача зазначає, що згідно залізничної накладної №34118521 вагон №95451761 з вантажем прибув на станцію ОСОБА_3 Одеської залізниці, в технічно-справному стані, всі обставини вказують на те, що залізниця прийняла по накладній №34118521 вантаж масою та у стані, у якому від був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схорон ому стані. Відповідно до п.а) ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст.306 ГК України визначено, що суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч.3 ст.308 ГПК України вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 918 ЦК України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст.32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів відправником (абз.5 ст.31 Статуту залізниць України).

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п.а ст.111 Статуту залізниць України).

Як зазначив відповідач, що вантажовідправником було самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, буз участі представника відповідача і у зв'язку з цим залізниця прийняла по залізничній накладній №34118521 вантаж масою та у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані.

Суд звертає увагу на те, що будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку відповідача при прийняті вантажу до перевезення не було, відповідні докази відсутні та Відповідачем не спростовані в ході судового розгляду.

Стосовно заперечень відповідача щодо невірно зазначеної маси вантажу суд зазначає, згідно з ст. 37 Статуту залізниць України маса вантажів визначається відправником, а ст. 122 Статуту передбачена відповідальність відправника за невірно визначену масу вантажу. Проте належних доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, відповідачем не надано.

Також не відповідає дійсності заперечення відповідача стосовно того, що вагон № 95451761 прибув на станцію призначення в технічно справному стані. Відповідно до п. «а» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також: якщо вантаж: прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Вказана норма фактично складається з двох частин, перша передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов - вантаж прибув у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника.

Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів, а саме комерційного акту №415207/62 від 04.08.2017р., складеного на станції ОСОБА_3, у вагоні №95451761, супроводжуваному залізничною накладною №34118521 від 28.07.2017р., за результатами комісійного переваження на 150-титонних електронних вагах виявлено нестачу вантажу у кількості 1200кг. Також комерційним актом встановлено, що вантаж пшениця брутто 87750 кг. тара перевірена 21450 кг. нетто 66300 кг. що на 1200 кг менше документа, вагон прибув справними 6 ЗПП відправника, на верхніх завантажувальних люках ЗПП №№ Т923447. Т923449, Т923453, Т923462 на нижніх розвантажувальних люках ЗПП № Т923454 та Т923455, з лівого боку вагона по ходу поїзда на 3-му розвантажувальному люці відсутнє ЗПП відправника №Т923452 накладена 1-а св. Пломба №17 ст. Миколаїв-Вантажний Од. Зал. Навантаження у вагоні нерівномірне, над 3-м розвантажувальним люком поглиблення довжиною 2 000 мм., глибиною 300 мм., шириною 1000 мм., Всі люки щільно закриті, течі вантажу немає, вагон прибув технічно справний згідно тех.. акту №38 від 04.08.2017 року, у комерційному відношенні АЗФ №1450 від 03.08.2017р. ст. Миколаїв-Вантажний Од. зал. та акту загальної форми на станцію призначення вагон прибув з відсутню на 3-му розвантажувальному люці ЗПУ відправника № Т923452, замість якої залізницею була накладена свинцева пломба №17.

Відтак, звільнити залізницю від відповідальності у зв'язку з тим, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника, судом не приймається.

Друга частина вказаної норми взагалі не може бути застосована до правовідносин, що склались у даній справі, оскільки вона передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі. Відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Пунктом 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 передбачено, що у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Зернові вантажі, зокрема пшениця, яка перевозилася за спірною накладною, не внесено до додатку зазначених правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.

Суд звертає увагу відповідача на те, що, як зазначено у відомості вагонів за накладною 34118521 - рід вагону -«ЗРВ» (зерновоз). Відтак, вагон у якому було виявлено нестачу вантажу не відноситься до відкритого рухомого складу, а отже, застосування відповідних положень ст. 111 Статуту залізниць України у даному випадку не можливе.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 127 Статуту залізниць України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Таким чином, законодавством встановлена презумпція вини перевізника, і саме на Відповідача покладений обов'язок доводити відсутність своєї вини в разі нестачі вантажу при його перевезенні.

В свою чергу, у ст. 111 Статуту залізниць України наведений вичерпний перелік підстав, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу. Саме наявність таких, визначених законодавством у сфері залізничних перевезень, підстав може слугувати підтвердженням відсутності вини перевізника у втраті вантажу.

Однак, Відповідачем належним чином, з посиланням на відповідні докази, не доведено наявності будь-якої з підстав звільнення від відповідальності за втрату вантажу, передбачених зазначеною нормою.

Більше того, Верховний суд України постановою від 23.03.2016 по справі №6-2086цс15 (реєстраційний номер - 56973878, копія з ЄДР судових рішень додається) скасував усі попередні рішення та направив справу на новий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій ст. 924 Цивільного кодексу України, якою встановлена вказана презумпція вини перевізника.

Крім того, сама постанова Верховного Суду України від 23.03.2016 містить висновок про те, що ст. 924 Цивільного кодексу України є загальною для всіх видів транспорту, а отже, підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Отже, враховуючи встановлену ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України ч. 1 ст. 127 Статуту залізниць України презумпцію вини перевізника, Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів наявність будь-яких підстав для звільнення його від відповідальності за нестачу вантажу у даній справі.

Таким чином, як було встановлено вище, відповідальність за нестачу вантажу у вагоні №95451761 несе ПАТ „Українська залізниця в особі Регіональної філії „Одеська залізниця, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з ПАТ „Українська залізниця в особі Регіональної філії „Одеська залізниця на користь ТОВ СП „НІБУЛОН” 4493,62 гривень вартості нестачі пшениці 3 класу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів спростовуючи позовні вимоги.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4493,62 гривень, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4493,62 гривень – задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОК 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) 4493/чотири тисячі чотириста дев’яносто три/ гривни 62 копійки вартості нестачі вантажу, 1600/одна тисяча шістсот/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22 лютого 2018 р.

Суддя Г.І. Гуляк