Рішення № 72358087, 15.02.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2018 р. Справа № 911/3663/17

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм-ТМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капмані-Буд»

про стягнення 71 768, 98 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71 768, 98 грн., з яких: 54 928, 00 грн. – основний борг, 10 546, 18 грн. – пеня, 1 223, 00 грн. – 3 % річних та 5 071, 80 грн. – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2017 порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 15.01.2018 та зобов’язано сторін надати суду певні документи.

12.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н б/д (вх. № 693/18 від 12.01.2018) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 15.01.2018 (вх. № 812/18 від 15.01.2018), у якому останній заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2018, у зв’язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 29.01.2018 та зобов’язано сторін вчинити певні дії.

25.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.01.2018 (вх. № 1605/18 від 25.01.2018) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 15.02.2018.

У судовому засіданні 15.02.2018 представник позивача надав суду документи по справі та відповідь на відзив відповідача (вх. № 3244/18 від 15.02.2018), у якому, крім іншого, позивач зменшує свої позовні вимоги на 10 000, 00 грн. та зазначає, що загальна сума претензій становить 61 768, 98 грн.

Дослідивши вищезазначену заяву позивача про зменшення позовних вимог, яка міститься у відповіді на відзив відповідача (вх. № 3244/18 від 15.02.2018), суд не приймає її до розгляду, оскільки вона подана з пропуском строку, встановленого в п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, без зазначення поважних причин пропуску такого строку та з порушенням вимог, визначених у ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній у судовому засіданні 15.02.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.02.2018 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.02.2018, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Позивач стверджує, що в березні 2017 року ним було проведено ремонт автомобіля Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, на загальну суму 54 928, 00 грн.

Так, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату робіт по ремонту автомобіля та використаних матеріалів № 20 від 01.03.2017 на загальну суму 54 928, 00 грн.

В подальшому, позивачем було направлено відповідачу акт надання послуг по ремонту автомобіля та використаних матеріалів № 17 від 16.05.2017 на загальну суму 54 928, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення від 16.06.2017, фіскальним чеком від 16.06.2017, повідомленням про вручення поштового відправлення 21.06.2017 та експрес-накладною № 59000267663802 від 04.07.2017.

Проте, як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов’язань, відповідач за виконані позивачем роботи та використані матеріали відповідно до вищезазначених рахунку та акту надання послуг не розрахувався, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 54 928, 00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що ним не була погоджена вартість робіт по ремонту автомобіля у заявленому позивачем розмірі, а тільки на 10 000, 00 грн., які ним і було сплачено, йому не було надано позивачем переліку документів, який надається для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, а також відповідач не отримував жодного гарантійного зобов’язання позивача щодо проведених робіт, що є істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відносини між замовниками транспортних послуг, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт», а взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг – Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими наказом міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2014.

Статтею 25 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт. Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу під час його укладання чи виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додаткові оплачувані послуги.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про автомобільний транспорт» виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов'язаний, зокрема, підтверджувати документально види та обсяги виконаних робіт та надавати замовнику відповідні документи із зазначенням дати виконання.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про автомобільний транспорт» замовник за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу має право, зокрема, отримувати від виконавця документальне підтвердження виду та обсягу виконаного технічного обслуговування чи ремонту транспортного засобу.

Пунктом 3 розділу ІІІ Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2014 (надалі – Правила), передбачено, що послуги з технічного обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу (надалі – КТЗ) чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Договір про технічне обслуговування і ремонт КТЗ повинен містити істотні умови відповідно до ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Якщо для надання послуг відсутня потреба залишати КТЗ, його складові частини (системи) на відповідальне зберігання у виконавця, надання послуг оформлюється рахунком-фактурою, накладною, квитанцією тощо, а також нарядом-замовленням на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, у яких обов'язково робиться запис про гарантійні зобов'язання (у випадках, передбачених цими Правилами), який засвідчується підписом контролера якості та скріплюється печаткою виконавця (п. 4 розділу ІІІ Правил).

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Правил у разі виникнення необхідності виконання додаткових робіт, не передбачених договором (нарядом-замовленням), виконавець у телефонному режимі повідомляє про це замовника. За наявності згоди замовника укладається відповідний додатковий договір згідно з вимогами пунктів 3, 4 цього розділу.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Правил облік заяв замовників, договорів, нарядів-замовлень, накладних, квитанцій, гарантійних талонів і претензій ведеться в журналі реєстрації. Журнал повинен бути прошнурований, з пронумерованими сторінками та скріплений печаткою виконавця (за наявності).

Розділами IV та VІІ Правил передбачено, що передавання-приймання КТЗ та їх складових частин до технічного обслуговування і ремонту та після технічного обслуговування і ремонту оформлюється актом передавання-приймання КТЗ.

Відповідно до п. 1 розділу V Правил порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту КТЗ визначається договором.

Згідно з п. 3 розділу V Правил виконавець оформлює документ про витрати на виконання послуг, який підписується виконавцем і замовником і є невід'ємною частиною договору.

Виконавець оформлює для юридичних осіб окремо документи на оплату матеріалів і послуг з технічного обслуговування і ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи) та окремо документи на оплату матеріалів і виконання робіт з ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи). Виконані роботи виконавець відносить або до технічного обслуговування, або до ремонту на підставі переліків і процедури виконання робіт, регламентованих виробником КТЗ та їх складових частин (систем), та (або) за записами, зробленими в інструкціях з експлуатації та (або) у сервісних книжках, в іншому інформаційному забезпеченні від виробника, а також у нормативно-правових актах (п. 5 розділу V Правил).

Пунктом 7 розділу V Правил передбачено, що документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Відповідно до п. 8 розділу VІІ Правил виконавець після виконання робіт надає замовнику такі документи: рахунок-фактуру, наряд-замовлення, накладну, квитанцію тощо (окремо пов'язані з виконанням технічного обслуговування (крім гарантійного) та окремо пов'язані з виконанням ремонту); гарантійний талон (один примірник); додатки до експлуатаційної документації у випадках, зазначених у пункті 7 розділу VI цих Правил, а також пункті 7 цього розділу; довідку-рахунок на складові частини, придбані й установлені виконавцем на КТЗ; довідку про колір (основний колір) КТЗ, якщо цей колір змінено під час ремонту; приймально-здавальний акт виконавця, який має право на випробування систем живлення КТЗ з газобалонного обладнання і виконав ці випробування.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що виконавець зобов’язаний підтвердити документально види та обсяги виконаних робіт та надавати замовнику відповідні документи із зазначенням дати виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду рахунок на оплату № 20 від 01.03.2017, акт надання послуг № 17 від 16.05.2017, який не підписаний відповідачем, докази направлення вказаних рахунку та акту відповідачу і платіжне доручення № 5756 від 07.09.2017 про сплату відповідачем 10 000, 00 грн.

Інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, окрім вищезазначених, позивачем до суду не надано.

Разом з тим, як встановлено судом, нормами чинного законодавства чітко визначені документи, що підтверджують надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля і які виконавець після виконання робіт надає замовнику. Проте, відповідні документи, в порушення норм статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, які підтверджують заявлені ним вимоги.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71 768, 98 грн., з яких: 54 928, 00 грн. – основний борг, 10 546, 18 грн. – пеня, 1 223, 00 грн. – 3 % річних та 5 071, 80 грн. – інфляційні втрати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.02.2018.

Суддя Т.В. Лутак