Рішення № 72358048, 31.01.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3151/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”

до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради

про стягнення 39124,80 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2617 від 12.12.2017 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2-688 від 26.01.2018 року), ОСОБА_3 (довіреність № 5-260 від 09.01.2018 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради про стягнення 39124,80 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року останній надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на загальну суму 587100,95 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету. Однак, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вартість послуг повністю не відшкодував, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 39124,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2017 року порушено провадження у справі № 911/3151/17 та призначено справу до розгляду на 13.11.2017 року.

13.11.2017 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилався на відсутність бюджетних асигнувань. Окрім того, в поданому відзиві просив суд залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство фінансів України, оскільки саме Міністерство фінансів України у разі потреби вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо перерозподілу обсягів субвенцій між бюджетами, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

В судових засіданнях 13.11.2017 року, 22.11.2017 року, 29.11.2017 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувалась перерва в розгляді справи на 22.11.2017 року, 29.11.2017 року та на 20.12.2017 року.

27.11.2017 року від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору з врахуванням відзиву відповідача.

У зв’язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 20.12.2017 року не відбувся.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Підпунктом 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на обсяг та зміст позовних вимог у справі № 911/3151/17, господарський суд дійшов висновку, що справу № 911/3151/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2017 року справу № 911/3151/17 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2018 року.

В судовому засіданні 31.01.2018 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримує в повному обсязі з врахуванням наданих в ході розгляду спору пояснень. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані всі наявні докази в підтвердження викладеного на які він посилається.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2018 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що докази на які відповідач посилається у своїх запереченнях додані до них.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою сторін, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в даному судовому засіданні 31.01.2018 року.

В судовому засіданні 31.01.2018 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач судовому засіданні 31.01.2018 року проти позову заперечував.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У звязку з чим, в судовому засіданні 31.01.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” (позивач) є оператором телекомунікацій і у своїй діяльності керується нормами діючого законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про телекомунікації”, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 року № 295 (далі - Правила № 295), іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” та п. 63 Правил № 295 оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Законом України “Про охорону дитинства” встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для окремих категорій осіб.

Київська міська філія позивача надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія вищезазначених законів.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі - Порядок № 256).

Зокрема, п. 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови, Порядку № 256, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до п. 11 Порядку про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117, щомісяця між сторонами здійснюється звірка розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства: форма № 3-пільга.

Як зазначив позивач, на виконання вищезазначених норм законодавства, ним в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року було надано телекомунікаційних послуг на пільгових умовах на суму 587100,95 грн., що підтверджується Актами звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, форма № 3-пільга, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, які знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконаїи роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 та 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що виключно законами України визначаються пільги в тому числі щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов’язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов’язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконав в повному обсязі обов'язки щодо відшкодування витрат, які понесені позивачем в результаті надання послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, розрахувався частково, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на телекомунікаційні послуги, надані на пільгових умовах ветеранам війни, ветеранам військової служби, потерпілим ЧАЕС, багатодітним сім'ям за спірний період в сумі 39124,80 грн. (225966,79 грн. борг станом на 01.01.02015 року + 587100,95 грн. надано послуг на пільгових умовах за 2015 рік – 773942,94 грн. профінансовано станом на 01.01.2016 року).

Оскільки, вказана заборгованість за надані послуги сплачена не була, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 39124,80 грн. за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

Відповідач в ході розгляду спору надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, посилався на відсутність бюджетних асигнувань, стверджуючи про те, що ні Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік», ні Бюджетним кодексом України не було передбачено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг із послуг зв’язку окремим категоріям громадян.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, суд погоджується із запереченнями позивача, викладеними в додаткових поясненнях, поданих 27.11.2017 року, та зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення особи від обов’язку виконання свого зобов’язання належним чином.

Як визначено ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, як наголошує Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах від 11.04.2013 року у справі № 5023/5038/12, від 13.12.2012 року у справі 10/5026/1270/20, зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій, визнати законним і обґрунтованим не можна.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року).

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.

Тобто, відповідач, як юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Окрім того, відповідач у відзиві посилався на помилки в розрахунках заявленої до стягнення позивачем суми боргу, зокрема помилки в сумі боргу станом на січень 2015 року та сумі наданих послуг протягом 2015 року, стверджуючи, що станом на 01.01.2016 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 28869,27 грн. (221155,62 грн. борг станом на 01.01.2015 року + 581656,59 грн. надано послуг на пільгових умовах за 2015 рік – 773942,94 грн. профінансовано станом на 01.01.2016 року).

Проте, вказане спростовується самим відповідачем, зокрема наданим останнім супровідним листом № 5-9095 від 19.12.2017 року Актом звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги станом на 05.01.2016 року, форма № 3-пільга, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, де відображено борг відповідача станом на 05.01.2015 року, який склав 225966,79 грн., профінансовано за поточний рік - 587100,95 грн., поточна заборгованість – 39124,80 грн., як і зазначено позивачем у позові.

Окрім того, позивачем в підтвердження викладеного у позові, також надано Акти звірки взаєморозрахунків, форма № 3-пільга, і за 2014 рік, і за 2015 рік, а також розрахунок заборгованості окремо по кожній пільговій категорії, по кожному місяцю за 2014 рік.

Таким чином, у зв’язку з порушенням відповідачем вимог норм законодавства та порядку відшкодування витрат, які понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, відповідач зобов’язаний компенсувати ПАТ “Укртелеком” такі витрати.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 39124,80 грн. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем належним чином не спростованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 4, код ЄДРПОУ 03190797) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) 39124 (тридцять девять тисяч сто двадцять чотири) грн. 80 коп. боргу та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.02.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін