Рішення № 72357966, 14.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018р. Справа №914/2708/17

За позовом: Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі Відокремленого підрозділу “Південно-Західна електроенергетична система” державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Вінниця

до відповідача: Колективного підприємства “Монтажне управління № 6 “Електропівденьзахідмонтаж”, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна аудиторська служба України, м. Київ,

про стягнення 27 864, 00 грн збитків.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2- представники;

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 – представники;

третя особа: ОСОБА_5 – представник.

Розглядається справа за позовом державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Південно-Західна електроенергетична система” державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до колективного підприємства “Монтажне управління № 6 “Електропівденьзахідмонтаж”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної аудиторської служби України про стягнення 27 864, 00 грн збитків.

Розгляд справи проведено у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.12.2017 було відкрито провадження у справі № 914/2708/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.01.2018.

16.01.2018 на адресу суду від позивача надійшло письмове обгрунтування щодо підстав залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної аудиторської служби України.

Представники позивача в судове засідання 24.01.2018 з’явилися, вимоги суду виконали. Представники відповідача в судове засідання 24.01.2018 з’явилися, через канцелярію суду подали відзив на позовну заяву. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин справи суд постановив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну аудиторську службу України, та для надання можливості сторонам подати всі докази, якими вони обгрунтовують свою правову позицію відкласти розгляд справи на 14.02.2018.

Представники позивача в судовому засіданні 14.02.2018 позовні вимоги підтримали. Представники відповідача в судовому засіданні 14.02.2018 щодо позову заперечили. Представник третьої особи в судовому засіданні 14.02.2018 позовні вимоги підтримав.

Позиція позивача.

Державне підприємство “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Південно-Західна електроенергетична система” державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (надалі – позивач, замовник) звернулося до господарського суду з позовом до колективного підприємства “Монтажне управління № 6 “Електропівденьзахідмонтаж” (надалі – відповідач, підрядник) про стягнення 27 864, 00 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 18.04.2014 між сторонами у справі було укладено договір № 70-4/1452-14 (надалі - договір). Відповідно до умов договору відповідач виконав реконструкцію другого поля ВРУ-330 кВ ПС-750 кВ «Вінницька» із зміною вимикача 330 кВ, трансформаторів струму 330 кВ в комірці «В-21», поставив обладнання та матеріали необхідні для виконання цієї роботи, а замовник прийняв та оплатив такі роботи.

Згідно з п. 3.1. договору, сума договору становила 2 945 973,10 грн і визначена твердою.

Згідно з умовами договору, розрахунки за договором проводяться поетапно: шляхом перерахування авансу у розмірі 30 % від суми договору, що складає 883 791, 93 грн, остаточний розрахунок по договору проводиться поетапно за поставлене обладнання та виконані роботи з пропорційним відрахуванням з кожного акту приймання виконаних підрядних робіт раніше оплаченого авансу на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ -2 в) і довідок про їх вартість (форма № З КБ) та надання довідки про витрати на відрядження працівників.

Підрядник виконав роботи та поставив обладнання згідно з умовами договору, останні були прийняті замовником за актами приймання виконаних будівельних робіт та відповідно проведено оплату за виконані роботи в повному обсязі.

Позивач зазначає, що у 2015 році Державна фінансова інспекція України, (надалі - ДФІ України), правонаступником якої є Державна аудиторська служба України, провела ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» та його відокремлених підрозділів за період з 01.07.2013 по 31.07.2015.

ДФІ України суцільною перевіркою наявних в Південно-Західній ЕС довідок про фактично понесені витрати встановлено, що норма відшкодування добових витрат в залежності від підрядної організації прийнята в межах від 30, 00 грн до 214, 90 грн за добу, зокрема, за даним договором - 60, 00 грн. Згідно з розрахунком ДФІ України, завищення інших супутніх витрат в частині розміру добових витрат за договором становить 23 220, 00 грн, ПДВ - 4 644, 00 грн, всього 27 864, 00 грн.

Пунктом 1 резолютивної частини вимоги ДФІ України від 10.12.2015 № 05-14/1655 (надалі-вимога) в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система», позивача було зобов'язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку, зокрема щодо завищення вартості робіт за рахунок відшкодування фактичних витрат підрядникам сум добових у розмірі більше ніж 30 грн, в тому числі КП «Монтажне управління № 6 «Електропівденьзахідмонтаж» на суму 206 136, 00 грн (п. 7 вимоги).

Таким чином, як стверджує позивач, за розрахунком ДФІ України, завищення інших супутніх витрат в частині розміру добових витрат за договором становить 27 864, 00 грн, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) позивачу на вказану суму.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позов, відповідач зазначає що позовна вимога є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач помилково вважає що, перелічені ДФІ України у п. 7 вимоги порушення нормативних актів, внаслідок нібито винної протиправної поведінки відповідача, надає йому право звертатись до суду з вимогою про стягнення з відповідача завищення вартості виконаних робіт на суму 27 864,00 грн, що на думку позивача, є його збитками.

В 2014 році ДП НЕК "Укренерго" був проведений тендер на виконання робіт з реконструкції другого поля ВРУ-330 кВ ПС-750 кВ «Вінницька» із заміною вимикача 330 кВ, трансформаторів струму 330 кВ в комірці кВ-21». В розрахунку до тендерної пропозиції, яку подавав відповідач були зазначені економічні показники в т.ч. добові витрати на відрядження у розмірі 60, 00 грн на людину. З цими економічними показниками пропозиція відповідача була визнана кращою, а відповідач визнаний переможцем тендеру. Жодних застережень стосовно розміру добових витрат на відрядження, наданих у складі тендерної пропозиції, з боку позивача висловлено не було.

Відповідач наголошує, що договірні ціни погоджені і підписані позивачем без жодних застережень та зауважень, що свідчить про погодження з позивачем добових в розмірі 60, 00 грн на людину і відсутності порушень вимог ст.ст. 632, 638 ЦК України, ст. 180 ГК України, п. 3.2. 3.3. Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1 - 1 -2000, затверджених Наказом Держбуду від 27.08.2000, п.6.2.4, 6.2.7.4. Національного стандарту України Правила визначення вартості будівництва" ДСТУ Б Д. 1.1. - 1:2013, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства України від 05.07.2013 № 293, а саме погодження замовником з підрядником окремих істотних умов договору стосовно формування витрат.

Роботи за договором відповідачем виконані повністю, останні акти приймання виконаних будівельних та пусконалагоджувальних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних та пусконалагоджувальних робіт і бухгалтерська довідка фактичних витрат на відрядження працівників, підписані позивачем та відповідачем 19.12.2014. Відповідач також зазначає, що з грудня 2014 року по грудень 2017 року не отримував від позивача жодних скарг чи претензій щодо виконаних ним робіт за договором. Відтак, підстав для внесення змін у договір щодо коригування фіксованої ціни немає. Крім цього чинне законодавство України не передбачає можливості внесення змін у договір, який припинив свою дію у зв’язку з його належним виконанням. Правильність/ неправильність застосування кошторисних норм щодо вартості підрядних робіт та норм для визначення розміру прибутку, які були узгоджені обома сторонами, не створює для позивача, який прийняв ці роботи без зауважень та провів розрахунок, підстав для примусового стягнення збитків. Крім цього, підписання кінцевих актів виконаних будівельних та пусконалагоджувальних робіт 19.12.2014, на думку відповідача, є підставою для застосування до позовних вимог позовної давності.

Позиція третьої особи.

Підтримуючи позовні вимоги третя особа вказує, що наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства України від 05.07.2013 № 293 та від 27.08.2013 № 405 затверджено Правила визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1-2013), а також Настанови щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі і споруди і інші витрати у вартості будівництва (ДСТУ -НД.1.1.-5:2013).

У відповідності до пункту 6.2.7.4. ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 кошти на покриття інших витрат визначаються обгрунтованими розрахунками на підставі положень чинного законодавства, даних проектної документації, вихідних даних замовника щодо здійснення будівництва, умов виконання будівельних робіт, розташування майданчика будівництва стосовно місця дислокації будівельної організації тощо.

Відповідно до пункту 5.4.4. ДСТУ-НД.1.1.-5:2013, кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об’єкти будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, ціни пропозиції учасника конкурсних торгів (договірної ціни) визначаються згідно з розрахунком, складеним виходячи з нормативно-розрахункової трудомісткості робіт, які планується виконувати на об’єкті будівництва, строку будівництва, строків відрядження, тривалості робочої зміни, вартості проїзду, проживання, добових витрат. При цьому, пунктом 5.4.4.1. ДСТУ -НД.1.1.- 5:2013 обумовлено, що при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт кошти на відрядження працівників будівельних організаційна об’єкти будівництва враховуються на підставі фактичних витрат на ці цілі у звітному періоді.

Листом від 18.02.2013 № 7/15-2312 Мінрегіонбудом надано роз’яснення норми щодо розміру добових у складі коштів на покриття витрат, пов’язаних з відрядженням працівників на будівництво об’єктів. Так при складанні інвесторської кошторисної документації по об’єктах, які фінансуються за рахунок державних коштів, сума добових витрат на відрядження працівників в межах України, при виконанні робіт враховується у розмірі 30 гривень.

Таким чином, при визначенні вартості будівництва необхідно враховувати нормативи Мінрегіонбуду, на яке покладено здійснення державної політики ціноутворення у відповідних галузях, в тому числі щодо нормування розміру добових витрат при обчисленні вартості виконаних робіт.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, у 2014 році позивачем був проведений тендер на виконання робіт з реконструкції другого поля ВРУ-330 кВ ПС-750 кВ «Вінницька» із заміною вимикача 330 кВ, трансформаторів струму 330 кВ в комірці кВ-21». Тендерна пропозиція відповідача була визнана кращою, а відповідач визнаний переможцем тендеру.

18.04.2014 між сторонами у справі було укладено договір № 70-4/1452-14, відповідно до умов якого відповідач виконав реконструкцію другого поля ВРУ-330 кВ ПС-750 кВ «Вінницька» із заміною вимикача 330 кВ, трансформаторів струму 330 кВ (3 шт) в комірці «В-21», та поставив все обладнання та матеріали необхідні для виконання цієї роботи, а замовник прийняв та оплатив такі роботи.

Згідно з п. 3.1. договору, сума договору становила 2 945 973, 10 грн і визначена твердою.

Згідно з п.п.4.1.1.- 4.1.2. договору, розрахунки за договором проводилися поетапно: шляхом перерахування авансу у розмірі 30 % від суми договору, що складає 883 791, 93 грн, остаточний розрахунок по договору проводився поетапно за поставлене обладнання та виконані роботи з пропорційним відрахуванням з кожного акту приймання виконаних підрядних робіт раніше оплаченого авансу на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2 в) і довідок про їх вартість (форма № З КБ), переліку змонтованого обладнання, актів приймання-передачі демонтованого обладнання, обгрунтувань адміністративних, загальновиробничих витрат, витрат на перевезення працівників та надання довідки про витрати на відрядження працівників.

Підрядник виконав роботи та поставив обладнання згідно з умовами договору, останні були прийняті замовником за актами приймання виконаних будівельних робіт ті акти) та відповідно проведено оплату за виконані роботи в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, роботи за договором відповідачем виконані повністю, останні акти приймання виконаних будівельних та пусконалагоджувальних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних та пусконалагоджувальних робіт і бухгалтерська довідка фактичних витрат на відрядження працівників, підписані позивачем та відповідачем 19.12.2014.

У 2015 році Державна фінансова інспекція України провела ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» та його відокремлених підрозділів за період з 01.07.2013 по 31.07.2015.

Вимогою ДФІ України від 10.12.2015 № 05-14/1655 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система» встановлено, що норма відшкодування добових витрат в залежності від підрядної організації прийнята в межах від 30, 00 грн до 214, 90 грн за добу, зокрема, за даним договором - 60, 00 грн. На думку ДФІ України, в порушення вимог ст. ст. 632. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, п. 3.2.3.3 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду від 27.08.2000 № 174. п. 6.2.7.4 Національного стандарту України «Правила визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства України від 05.07.2013 № 293, з підрядними організаціями не погоджувались окремі істотні умови стосовно формування витрат, регламентовані роз'ясненням Мінрегіонбуду від 18.02.2013 № 7/15-2312, що спричинило завищення вартості робіт та заподіяння матеріальної шкоди (збитків), в тому числі КП «Монтажне управління № 6 «ЕПЗМ» на суму 206 136, 00 грн.

ДФІ України вказано позивачу на завищення інших супутніх витрат в частині розміру добових витрат за низкою договорів укладених між сторонами у справі, в тому числі і за договором за вказаними у розрахунку актами. Згідно з розрахунком, завищення інших супутніх витрат в частині розміру добових витрат за договором від 18.04.2014 № 70-4/1452-14 становить 23 220, 00 грн, ПДВ у розмірі 4 644, 00 грн, всього - 27 864, 00 грн, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) ДП «НЕК «Укренерго» на цю суму.

Пунктом 1 резолютивної частини вимоги позивача було зобов'язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Позивач зазначив, що внаслідок поведінки відповідача, що полягає у порушенні вказаних у п. 7 вимоги нормативних актів стосовно формування витрат, відбулося завищення вартості виконаних робіт на суму 27 864, 00 грн, що є збитками позивача.

Згідно з ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Наведена норма свідчить, що як учасники спору, так і суд позбавлений можливості переглядати чи змінювати ціну, погоджену сторонами після його виконання. При цьому, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначена вимога ДФІ України не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак, вимога ДФІ України, складена на підставі ревізії фінансово-господарської діяльності позивача сама по собі не може бути доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором.

Суду не представлено доказів внесення змін до договору в частині зміни (зменшення) ціни договору, з урахуванням вимоги ДФІ України від 10.12.2015 № 05-14/1655.

Крім цього, посилання позивача та третьої особи на роз’яснення норми щодо розміру добових у складі коштів на покриття витрат, пов’язаних з відрядженням працівників на будівництво об’єктів, що зазначене в листі Мінрегіонбуду від 18.02.2013 № 7/15-2312 суд не вважає обгрунтованим, оскільки вказане роз’яснення може враховуватися проектантами при складанні інвесторської кошторисної документації по об’єктах, які фінансуються за рахунок державних коштів, а договір позивачем укладений з відповідачем, як з переможцем тендерних закупівель, на підставі тендерної пропозиції відповідача.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 Господарського кодексу України. Застосовуючи дані статті необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Позивач на підтвердження збитків у розмірі 27 864, 00 грн завданих йому відповідачем посилається лише на вимогу ДФІ України за результатами ревізії. В той же час, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту порушення відповідачем умов договору та завданням внаслідок цього збитків замовнику, а також не довів причинний зв'язок між порушенням умов договору та завданими збитками.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що до даних правовідносин слід застосувати позовну давність.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право через суд.

Суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

З огляду на те, що суд встановив відсутність порушення права чи інтересу позивача у даних правовідносинах з відповідачем, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості без застосування позовної давності.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позивачем не представлено доказів, які б підтверджували вчинення господарського правопорушення відповідачем та наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для притягнення порушника до цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 21.02.2018.

Суддя Манюк П.Т.