Рішення № 72357784, 22.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Чернігів Справа № 825/399/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по відмові позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та сплачено збір на загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової винагороди (премії), відповідно до довідки, виданої Академією Державної пенітенціарної служби від 05.12.2017 № 382 "Про додаткові види грошового забезпечення, що не увійшли для нарахування та призначення пенсії з 01.09.2015 по 31.08.2017 та за вересень 2017 року", починаючи з 12.09.2017;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу виплату перерахованої пенсії з моменту виникнення права на її отримання.

Позов мотивовано тим, що з 12.09.2017 він перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення призначену відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Пенсія була призначена у порядку і розмірі відповідно до чинного законодавства на час його виходу на пенсію. 07.12.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням при її обчисленні всіх складових грошового забезпечення, у тому числі: премії, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких утримані та сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Разом з заявою відповідачу було надано довідку видану Академією Державної пенітенціарної служби від 05.12.2017 №382 "Про додаткові види грошового забезпечення, що не увійшли для нарахування та призначення пенсії з 01.09.2015 по 31.08.2017 та за вересень 2017 року" (тобто за 24 календарні місяці служби, що передували виникненню права на призначення пенсії що передували виникненню права на призначення пенсії). При цьому, на усі виплати зазначені у довідці від 05.12.2017 №382 (окрім індексації), нараховані, утримані та сплачені страхові внески, в повному обсязі, згідно з законодавства. 20.12.2017 відповідачем надано лист, яким позивачу роз’яснено що немає підстав у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням при обчисленні пенсії всіх складових грошового забезпечення. Відповідач не вбачає можливості у перерахунку пенсії посилаючись на відсутність підстав для проведення перерахунку відповідно до ст.43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача по відмові у перерахунку пенсії, є неправомірною що є порушенням вимог чинного законодавства яке регулює порядок призначення та виплати пенсій, внаслідок чого звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою судді від 24.01.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позову. У встановлений ухвалою суду строк відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що у ГУ ПФУ в Чернігівській області відсутні законні підстави для включення до грошового забезпечення позивача одноразових виплат. Також вказав, що Конституційний Суд України дав чітке роз'яснення, що може бути підставою для перерахунку пенсії, внаслідок чого заявлені позивачем виплати не можуть бути підставою для проведення перерахунку пенсії.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника навчального відділу Академії Державної пенітенціарної служби та був звільнений згідно п.2 (через хворобу) ст.77 Закону України "Про національну поліцію" 11.09.2017, що підтверджується копією наказу від 08.09.2017 №210 о/с (а.с.28).

З 12.09.2017 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення призначену відповідно до вимог ст.12 Закону України від 09.04.1992 №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

07.12.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням при її обчисленні всіх складових грошового забезпечення, у тому числі: премії, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких утримані та сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (а.с.18-21).

Разом з заявою, відповідачу було надано довідку видану Академією Державної пенітенціарної служби від 05.12.2017 №382 "Про додаткові види грошового забезпечення, що не увійшли для нарахування та призначення пенсії з 01.09.2015 по 31.08.2017 та за вересень 2017 року" (а.с.27).

Листом від 20.12.2017 за №4598/03/П-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії та роз’яснило, що немає підстав у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням при обчисленні пенсії всіх складових грошового забезпечення. Відповідач не вбачає можливості у перерахунку пенсії посилаючись на відсутність підстав для проведення перерахунку відповідно до ст.43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (а.с.22-26).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.8, ч.2 ст.19 Основного Закону України).

В Рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст.1-2 цього Закону).

Частиною 1 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до ч.2 цієї статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова №1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (п.3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів (щомісячних та одноразових, додаток №25 до постанови №1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода за тривалість безперервної військової служби, посадовий оклад і оклад за військовим званням, одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Так, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч.1 ст.10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою №1294 та Інструкцією. Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зокрема, відповідно до пп.3 п.5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Тобто, зазначені виплати є видами грошового забезпечення, які відповідно вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, ст.66 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч.1 ст.66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які, відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що матеріальна допомога на оздоровлення та соціально-побутові питання, одноразові премії, нараховані позивачу ОСОБА_2 пенітенціарною службою протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі № 21-70а15 (щодо матеріальних допомог), постанові Верховного Суду України від 20.10.2015 у справі №559/3342/14-а (щодо щомісячної додаткової грошової винагороди), в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2017 у справі №344/9291/17 та постанові Верховного Суду від 23.01.2018 №495/6612/16-а.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови пенсійного органу у перерахунку пенсії позивача на підставі наданих додаткових документів, відповідно до положень ст.63 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В матеріалах справи міститься копія довідки Академії Державної пенітенціарної служби від 05.12.2017 №382 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 місяці перед місяцем звільнення, яка надавалась позивачем до ГУ ПФУ в Чернігівській області під час звернення із заявою для перерахунку пенсії, в якій зазначено про виплату позивачу таких видів грошового забезпечення як: матеріальна допомога на оздоровлення та соціально-побутові питання; одноразові премії, тощо (а.с.27).

Тобто, в даному випадку, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років з доданими до неї документами, що підтверджують розмір фактично отриманих у складі грошового забезпечення сум, які безпідставно не враховані пенсійним органом під час призначення пенсії позивачу.

Відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Аналогічні норми викладені в п.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.

Зокрема, відповідно до п.4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган ПФУ.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України викладеними в постанові від 22.04.2014 по справі №21-484а13.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права. Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, ОСОБА_1 мав обґрунтовані та розумні сподівання на перерахунок пенсії за вислугу років у правильному розмірі. Ухиляючись від здійснення перерахунку цієї пенсії, ГУ ПФУ в Чернігівській області невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами. Такі дії свідчать про порушення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Щодо дати, з якої відповідач повинен провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи пенсію позивачу було призначено 12.09.2017. При цьому, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії 05.12.2017. Враховуючи вищевикладені положення ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", суд вважає, що позивачу має бути здійснений перерахунок пенсії саме з дати її призначення, тобто з 12.09.2017.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити позивачу виплату перерахованої пенсії з моменту виникнення права на її отримання, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною. ГУ ПФУ в Чернігівській області не відмовляло позивачу у здійсненні виплати перерахованої пенсії з моменту виникнення права на її отримання, а тому відсутнє порушене право, яке підлягає відновленню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, відповідач - ГУ ПФУ в Чернігівській області не довів суду правомірності своїх дій та рішень. Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. В свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ст.134 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема, договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. При цьому, надання позивачем квитанції від 22.01.2018 Серії ААВ №985830 не може вважатися належним виконанням положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України та самостійно бути підставою для відшкодування таких витрат. А отже, витрати на правничу допомогу, про відшкодування яких просить позивач, стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 134, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Музична, 2/46, м.Чернігів, 14000, код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м.Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по відмові позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та сплачено збір на загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової винагороди (премії), відповідно до довідки, виданої Академією Державної пенітенціарної служби від 05.12.2017 № 382 "Про додаткові види грошового забезпечення, що не увійшли для нарахування та призначення пенсії з 01.09.2015 по 31.08.2017 та за вересень 2017 року", починаючи з 12.09.2017.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 22 лютого 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк