Рішення № 72357376, 21.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2018Справа № 910/23619/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

про стягнення 50000 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 50000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04.08.2015 по вул. Расвєта 1 в с. Мізікевича, Овідіопольського району Одеської області, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Toyota», д.н.з.НОМЕР_1, ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Land Rover» д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Land Rover» - ОСОБА_3 (страхувальник), договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту №06-07.00.14.00023 від 03.09.2014 виплатив власнику пошкодженого автомобіля «Land Rover» д.н.з.НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 99541,51 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, було застраховано у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», позивач, на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму виплаченого ним страхового відшкодування в розмірі 50000 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.01.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.01.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 02.02.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 31.01.2018.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначив, що позивач не звертався до останнього з вимогою про виплату страхового відшкодування у встановленому законом порядку, а відтак обов'язок з виплати страхового відшкодування у відповідача не настав. На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

07.02.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надішли відповідь на відзив разом із заявою про поновлення пропущеного строку на подання вказаних заперечень, яка мотивована тим, що позивачем було отримано від відповідача відзив на позов лише 30.01.2018, що унеможливило позивача своєчасно підготувати та подати до суду свої заперечення проти відзиву.

Відповідно до ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості обставин викладених у вказаній заяві, а враховуючи подання позивачем відповіді на відзив суд вважає за можливе поновити позивачу пропущений строк, відтак розгляд справи слід здійснювати із врахуванням заперечень позивача, що викладені у поданій до суду відповіді на відзив.

Так, позивач у поданій до суду відповіді на відзив в повному обсязі заперечив проти обставин, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що оскільки позивачем було виплачено суму страхового відшкодування пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, у останнього виникло право вимоги до відповідача, яке мала потерпіла особа у вказаній ДТП. На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту №06-07.00.14.00023 за умовами якого застраховано автомобіль марки «Land Rover» д.н.з.НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №69729541, 04.08.2015 по вул. Расвєта 1 в с. Мізікевича, Овідіопольського району Одеської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Land Rover» д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля марки «Toyota», д.н.з.НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2015 (з урахуванням постанови від 12.07.2017) по справі №523/13586/15-п, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.

Позивач, на виконання умов Договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту №06-07.00.14.00023 від 03.09.2014, на підставі страхового акту №ТР-00-3347 від 06.10.2015, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 99541,51 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №20623 від 06.10.2015.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку №0000001277 від 11.08.2015 СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер-Одеса», згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 121774,51 грн.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Toyota», д.н.з.НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3270956 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», чинного на момент скоєння ДТП (04.08.2015). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., розмір франшизи - 0 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Land Rover» д.н.з.НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного комплексного страхування наземного транспорту №06-07.00.14.00023 від 03.09.2014, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

В той же час, враховуючи заперечення відповідача, щодо не настання строку для виплати страхового відшкодування, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджуються обставини, викладені у позові, зокрема доведено факт настання ДТП та вину водія транспортного засобу застрахованого у відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 50000 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не звертався до відповідача у встановленому законом порядку із вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, судові витрати залишаються за позивачем.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд 119; ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; ідентифікаційний код 31681672) 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. заборгованості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 21.02.2018

Суддя Я.В. Маринченко