Рішення № 72357309, 14.02.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7522/17

Провадження № 2/185/452/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 лютого 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., з участю секретаря судового засідання Молчанової Н.Ю., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в приміщені суду м. Павлограда цивільну справу за позовом Фермерського господарства "Конкурент" до ОСОБА_3, третя особа Старший державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_4 про стягнення збитків

В С Т АНОВИВ

25 вересня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків, який 15 грудня 2017 року уточнив, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача збитки від втрати майна господарства у розмірі 160000 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 року стягнуто з Фермерського господарства "Конкурент" на користь Фізичної особи- підприємця ОСОБА_5 суму 32 000 грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 208 грн. 00 коп. та суму 1720 грн. 50 коп. судового збору. 25.02.2013 року суддею господарського суду Дніпропетровської області був виданий наказ № 41/904/334/2013, який був дійсний для пред’явлення до 25.02.2014 року. Старшим державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_6 14.03.2013 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 37151089 за відповідним наказом господарського суду Дніпропетровської області. 12.06.2013 р. було описане та арештоване рухоме майно ФГ «Конкурент»: транспортний засіб трактор ЮМЗ-6; культиватор КПС-3.5; причеп ПСЕ-12 5Б і передано на зберігання гр. ОСОБА_3 згідно акту з зазначенням адреси: Васильківський район, с. Добровілля, вулиця Дачна 5. 31.12.2015 р. державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_6 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану в зв’язку з тим, що ФОП ОСОБА_5 відмовився авансувати витрати оцінки арештованого майна. Старшим державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_7 14.11.2016 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52900771 за вищевказаним виконавчим документом. 06.09.2017 р. за вказаним виконавчим провадженням державним виконавцем Павлоградського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Панасенко А.Л. було складено акт про відсутність арештованого майна згідно акту опису і арешту від 12.06.2013 року. Опитаний ОСОБА_3 пояснив, що йому невідомо де знаходиться описане та арештоване майно. Згідно звітів про оцінку арештованого рухомого майна від 08.11.2013 року трактор марки ЮМЗ-6КЛ, 1992 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 вартістю 36045 грн., культиватор КПС-3.5 вартістю 7350 грн., причеп марки ПСЕ-12.5Б, 1991 року випуску вартістю 11855 грн. Згідно ринкових цін вартість майна складає: транспортний засіб трактор ЮМЗ-6КЛ - 130800 грн.; культиватор КПС-3.5 - 15100 грн.; причеп ПСЕ-12 5Б – 20600 грн., а всього на загальну суму – 166500 грн.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, та не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив. Відповідач не подав письмовий відзив на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-14 від 21 квіт. 1999 р.(втратив чинність від 05.01.2017, на підставі закону № 1404-19), про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-14 від 21 квіт. 1999 р.(втратив чинність від 05.01.2017, на підставі закону № 1404-19), майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-14 від 21 квіт. 1999 р.(втратив чинність від 05.01.2017, на підставі закону № 1404-19), зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-14 від 21 квіт. 1999 р.(втратив чинність від 05.01.2017, на підставі закону № 1404-19), порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Відповідно до статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігай зобов’язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до статті 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігай зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно статті 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігай зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до статті 943 ЦК України, зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Відповідно до статті 945 ЦК України, зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь.

Згідно статті 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.?

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно статті 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігай відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігай відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігай, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до статті 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем.

Матеріалами справи встановлено, що державним виконавцем було виявлено, описано та арештовано майно позивача, як боржника по виконавчому провадженню, а саме: транспортний засіб трактор ЮМЗ-6; культиватор КПС-3.5; причеп ПСЕ-12 5Б і передано на зберігання гр. ОСОБА_3О.(відповідачу) (арк.с.5-6). Відповідно до звіту про оцінку майна від 08.11.2013 року, станом на 20 червня 2014 року, трактор марки ЮМЗ-6КЛ, 1992 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 вартістю 36045 грн., культиватор КПС-3.5 вартістю 7350 грн., причеп марки ПСЕ-12.5Б, 1991 року випуску вартістю 11855 грн.(арк.с.8-14) 06.09.2017 року державним виконавцем було виявлено за місцем зберігання вищезазначеного рухомого майна та зафіксовано відсутність цього майна(арк.с.7). Судом також встановлено, що зберігачу невідомо де знаходиться описане та арештоване майно.(арк.с.15). Згідно ринкових цін вартість майна станом на 15 грудня 2017 року складає: транспортний засіб трактор ЮМЗ-6КЛ - 130800 грн.; культиватор КПС-3.5 - 15100 грн.; причеп ПСЕ-12 5Б – 20600 грн., а всього на загальну суму – 166500 грн.(арк.с.37-39).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки майно позивача, яке фактично було на підставі Закону України «Про виконавче провадження», ЦК України був переданий на зберігання відповідачу, шляхом складання державним виконавцем акту опису й арешту майна позивача, який є боржником по виконавчому провадженню, про що свідчить підпис відповідача на цьому актові, та яке зберігачем в нехтування своїх обов’язків по збереженню цього майна за адресою: Васильківський район, с. Добровілля, вулиця Дачна 5, було відсутнє, та не зрозуміло де воно може знаходитись, і чи в загалі воно є в цілому виді, тобто зберігач не виконав свій обов’язок по збереженню цього майна, що як наслідок повлекло невиконання позивачем своїх боргових зобов’язань по виконавчому провадженню, та повинно бути компенсовано відповідачем, як зберігачем цього майна, за втрату цього майна.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.263, 264, 265 ЦПК України суд –

В И Р І Ш И В

Позов Фермерського господарства "Конкурент" (код ЄДРПОУ 13426930, 51474, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Оженківка, вул. Центральна 30) до ОСОБА_3 (НОМЕР_2, виданий 03.10.2008 року Павлоградським ГОВД, 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Повстання 1а), третя особа Старший державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_4 про стягнення збитків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фермерського господарства "Конкурент" збитки від втрати майна у сумі 160000.00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фермерського господарства "Конкурент" витрати на судовий збір в сумі 1600.00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області.

Повний текст рішення суду складено 21 лютого 2018 року.

Суддя: ОСОБА_8