Рішення № 72357276, 14.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018м. ДніпроСправа № 904/9021/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА ДНІПРОПЕТРОВСЬК", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС ПВП", м. Дніпро

про стягнення коштів за договором поставки у сумі 188 614,71 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 11.12.2017

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛА ДНІПРОПЕТРОВСЬК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС ПВП" (далі - відповідач) про стягнення коштів за договором поставки в сумі 188 614,71 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 466/ТЛА від 11.07.2017 в частині оплати за поставлений товар у розмірі 113 853,00 грн. Також позивачем нараховано штрафні санкції за час прострочення виконання зобов’язання у розмірі 188 614,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2017 порушено провадження по справі. Справу призначено до розгляду на 12.12.2017.

До засідання, що було призначене на 12.12.2017 позивач витребуваних судом документів не надав, причини не надання не обґрунтував, свого представника у судове засідання не направив, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 18.12.2017.

18.12.2017 у судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Відповідач явку свого представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

У зв'язку з набранням чинності змін до Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2017 розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.01.2018.

16.01.2018 у судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Відповідач не забезпечив явки свого представника у підготовче судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, жодного клопотання не надіслав.

Ухвалою суду від 16.01.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2018.

14.02.2018 у судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківкою із сайту "Укрпошти", згідно якої відправлення суду було вручене відповідачу особисто 22.01.2018. Жодних заяв, клопотань відповідачем до суду не надано.

У зв'язку з цим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважного представника відповідача відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем і відповідачем 11.07.2017 було укладено договір поставки №466/ТЛА (далі – Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар (окремими партіями, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору), а відповідач зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах, зазначених у Договорі (а.с. 9-12).

Позивач виконував свої зобов’язання своєчасно та в повному обсязі, постачав продукцію згідно із замовленнями відповідача, претензій щодо якості та кількості товару від відповідача не надходило.

В свою чергу відповідач допустив прострочення виконання своїх зобов’язань щодо оплати за договором.

Як передбачено п. 5.1. Договору Покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній або акту приймання-передачі партію товару протягом 14 банківських днів з моменту отримання.

На виконання умов Договору позивачем у період з 18.07.2017 по 24.07.2017 було поставлено відповідачу товар (шини в асортименті) на загальну суму 114 248,00 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та довіреностями:

- за товарно-транспортною накладною № Т7-Н7199-001 від 18.07.2017 на суму 56 844,00 грн. (а.с.14);

- за товарно-транспортною накладною № Т7-Н7199-002 від 18.07.2017 на суму 15 348,00 грн. (а.с.15);

- за товарно-транспортною накладною № Т7-Н7205-001 від 24.07.2017 на суму 31 824,00 грн. (а.с.17);

- за товарно-транспортною накладною № Т7-Н7205-002 від 24.07.2017 на суму 10 232,00 грн. (а.с.18).

Однак у порушення умов п. 5.1. Договору відповідачем було лише частково здійснено оплату за товар у розмірі 395,00 грн. у період з 02.08.2017 по 09.08.2017.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію 22.08.2017 (а.с. 20), однак відповіді на неї відповідач не надав.

У зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 113 853,00 грн., якe позивач просить стягнути на його користь. Також позивачем нараховано штрафні санкції за прострочення виконання зобов’язання у розмірі 188 614 грн., які складаються з пені у розмірі 5 224,76 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 2 160,93 грн., штрафу у розмірі 56 926,50 грн. та 50% річних у розмірі 10 449,52 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав, наданим йому правом на судовий захист не скористався, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивачем у період з 18.07.2017 по 24.07.2017 на виконання умов Договору поставки № 466/ТЛА від 11.07.2017 було здійснено поставку відповідачу товару (шини в асортименті) на загальну суму 114 248,00 грн. Даний факт підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями (а.с. 14-19).

Як зазначив позивач, відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар у період з 02.08.2017 по 09.08.2017 у розмірі 395,00 гривень, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 113 853,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 22.08.2017 була направлена відповідачу претензія щодо сплати заборгованості (а.с. 20). Однак заборгованість погашена не була.

Таким чином, на момент розгляду даної справи заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором поставки № 466/ТЛА від 11.07.2017 становить 113 853,00 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 113 853,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором;

- належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Крім того, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача штрафні санкції: пеню, інфляційні нарахування, штраф та 50% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно умов Договору (п. п. 10.2. – 10.4) у випадку затримки оплати товару Покупець за вимогою Постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення виконання відповідного грошового зобов’язання.

У випадку непогашення грошової заборгованості протягом 45 і більше календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов’язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу Постачальника штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого товару.

При простроченні платежу більше одного місяця, Постачальник має право додатково стягнути з Покупця 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням штрафних санкцій є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрати матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача за період з 10.08.2017 до 16.10.2017:

- пеню у розмірі 5 224,76 грн.;

- інфляційні нарахування у розмірі 2 160,93 грн.;

- штраф у розмірі 56 926,50 грн.;

- 50% річних у розмірі 10 449,52 грн.

Господарським судом перевірено розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого:

- пеня складає 5 224,76 грн.;

- штраф – 56 926,50 грн.;

- 50% річних – 10 449,52 грн.

- інфляційні нарахування складають 2 277,06 грн. (інфляційні нарахування підлягають задоволенню у розмірі 2 160,93 грн., як вказує позивач, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог).

Таким чином, вимога Позивача про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 124, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС ПВП" (49050, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 33159608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА ДНІПРОПЕТРОВСЬК" (49000, м. Дніпро, вул. Ульянова, 26А, код ЄДРПОУ 39138892) заборгованість за основною сумою боргу в сумі 113 853,00 (сто тринадцять тисяч вісімсот п’ятдесят три грн. 00 коп.) гривень, пеню у розмірі 5 224,76 (п’ять тисяч двісті двадцять чотири грн. 76 коп.) гривень, інфляційні нарахування у розмірі 2160,93 (дві тисячі сто шістдесят грн. дев’яносто три коп.) гривень, штраф у розмірі 56 926,50 (п’ятдесят шість тисяч дев’ятсот двадцять шість грн. 50 коп.) гривень, 50% річних у розмірі 10 449,52 (десять тисяч чотириста сорок дев’ять грн. 52 коп.) гривень та суму судового збору у розмірі 2829,22 (дві тисячі вісімсот двадцять дев’ять грн. 22 коп.) гривень.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22.02.2018.

Суддя ОСОБА_2