Рішення № 72356611, 21.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року Чернігів Справа № 825/363/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не звільнення позивача від сплати податку з щомісячного довічного грошового утримання; зобов’язати відповідача звільнити позивача від сплати податку щомісячного грошового утримання; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати працюючого на посаді голови районного суду, яку позивач займав до виходу у відставку, та виплатити одноразово на користь позивача різницю між перерахованим та фактично виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці за період з 01.01.2018 по день ухвалення судового рішення без обмеження строку та граничного розміру виплати з передбаченими законом надбавками та доплатами та без сплати податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно було зменшено виплату довічного грошового утримання шляхом оподаткування та утримання військового збору, що є грубим порушенням його конституційних прав та свобод. Вказує, що звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається, а тому він має право на отримання звільненого від сплати податку довічного грошового утримання.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що управління при виплаті пенсії або щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення зобов’язане утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ніжинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, з вересня 1994 року отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці відповідно до Закону України «Про статус суддів».

У зв’язку зі зменшенням в січні 2018 року грошового утримання позивача, 05.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його грошового утримання та сплату утриманих з нього сум (а.с. 31-34).

Однак, листом від 05.01.2018 № 8/06 відповідач повідомив позивача, що відповідно до положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України довічне грошове утримання підлягає оподаткуванню і утриманню військового збору, а тому довічне грошове утримання позивачу виплачується згідно чинного законодавства. (а.с. 35-36).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Абзацом першим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» (далі – у редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Водночас, згідно пунктів 8.1, 8.2 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До загальнодержавних податків належать податок на доходи фізичних осіб (підпункт 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України).

Підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Так, в силу пункту 167.4 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Крім того підпунктами 1.1 – 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Посилання позивача на визначення довічного грошового утримання, як звільненої від сплати податків грошової виплати, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки положення підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України неконституційним не визнавалися, а висновки Конституційного суду України щодо правової природи довічного грошового утримання, про які зазначає позивач, ґрунтувалися на аналізі законодавства щодо призначення та виплати довічного грошового утримання судді, яке існувало станом на вересень 1994 року та яке на час виникнення спірних відносин зазнало істотних змін.

Оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності у відповідача правових підстав для здійснення перерахунку пенсії викладена в постанові Верховного суду від 31.01.2018 у справі № 804/16773/14 (К/9901/1356/18).

Зменшення державою призначених соціальних виплат шляхом внесення відповідних законодавчих змін не суперечить вимогам чинного законодавства та принципам міжнародного права.

Так, у пункті 25 рішення від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» (заява № 43331/12) Європейський суд з прав людини зауважив, що стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

У пункті 26 цього Рішення Суд, зокрема зазначив, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар.

У пунктах 27, 28 цього Рішення Європейський суд з прав людини наголосив на необхідності внесення змін до закону у відповідності із законодавчо визначеною процедурою та зазначив, що «зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю».

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Перемоги, 10, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100, РНОКПП НОМЕР_1) до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Шевченка, 21-ж, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 37716087) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.02.2018.

Суддя Н.М. Баргаміна