Рішення № 72355914, 22.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2018 року № 826/6393/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністраціїпрозобов'язання вчинити певні дії,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 (паспорт оглянуто у судовому засіданні),

представник відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2017 відкрито провадження у справі, зобов'язано відповідача надати до 14.11.2017 письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності з приводу яких подано позов, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2017 повторно зобов'язано відповідача протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності з приводу яких подано позов.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона звернулась до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання, водночас відповідач за відсутності на те правових підстав відмовив їй у реєстрації місця проживання. Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, письмових заперечень/відзиву проти позову та всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності з приводу яких подано позов на виконання вимог ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2017 та від 13.12.2017 суду не надав.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про реєстрацію місця проживання від 26.05.2016 в якій просила зареєструвати її місце проживання за АДРЕСА_2

06.06.2016 Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_2 з посиланням на абзац 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 у зв'язку з ненаданням необхідних документів, а саме, рішення про переведення садового будинку в житловий.

Позивач, вважаючи, що її місце проживання мали зареєструвати за адресою АДРЕСА_2 на підставі заяви від 26.05.2016 звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 3 зазначеного встановлено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Частиною третьою статті 6 вказаного Закону встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно з частиною восьмою статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" орган реєстрації здійснює: формування та ведення Реєстру територіальних громад; реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру.

Таким чином, реєстрації місця проживання особи здійснюється за адресою відповідного житла на підставі поданих особою документів, виключний перелік яких встановлений статтею 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Частиною другою статті 4 Житлового кодексу УРСР встановлено, що житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Згідно зі статтею 6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Таким чином, місцем проживання особи є як житло в якому вона проживає постійно, так житло в якому вона проживає тимчасово або призначені для тимчасового проживання.

Частинами першою та другою статті 35 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Відповідно до пункту 3.41 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» садовий будинок - будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях

нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.

Пунктом 2.4 розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури, житлової політики України від 24.05.2001 № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 встановлено, що садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання. Дачний будинок - це житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.04.2015 №79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за № 547/26992 дачний будинок - будинок, який використовується протягом року з метою позаміського відпочинку, та прибудова до нього;

Отже, садовий будинок, це будівля сезонного використання, призначена для тимчасового проживання.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 91 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.

Позивач звернулась до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання від 26.05.2016 в якій просила зареєструвати її місце проживання за адресою АДРЕСА_3

Відповідно до наявних в матеріалах справи свідоцтва про право власності від 16.01.2012 серії НОМЕР_2 та Витягу з Державного реєстру прав від 07.03.2012 № 33421669 садовий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 належить позивачу на праві приватної власності.

З аналізу технічного паспорту на садовий будинок інвентарний № 93996 за адресою АДРЕСА_4 станом на 15.10.2004 вказаний садовий будинок загальною площею 62,6 кв.м. має житлову площу 31,0 кв.м., складається із двох поверхів, та має всі зручності для проживання, підключений до електропостачання, водовідведення та каналізації.

Відповідач відмовляючи позивачу у реєстрації її місця проживання посилався на те, що нею не було надано рішення про переведення садового будинку в житловий та посилався на статті 81 Житлового кодексу УРСР та статтю 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Відповідно до статті 81 Житлового кодексу УРСР громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Таким чином, положеннями статті 81 Житлового кодексу УРСР передбачено порядок переведення дачних і садових будинків у житлові, водночас як і положеннями статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не визначено, що для реєстрації місця проживання в садовому будинку особа має подати рішення про переведення садового будинку в житловий.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, письмових заперечень/відзиву проти позову та всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності з приводу яких подано позов на виконання вимог ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2017 та від 13.12.2017 суду не надав.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що положеннями часини сьомої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено заборону вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інші, ніж передбачено цією статтею, документи, суд дійшов висновку, що відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання з порушенням вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази на підтвердження факту наявності обставин, які відповідно до положень статті 91 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 є підставами для відмови в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (03049, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (02094, м. Київ, бульвар Праці, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 37203257) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у належному їй садовому будинку за АДРЕСА_5

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов