Рішення № 72355390, 18.01.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5607/17

№ 2-а/183/59/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про:

визнання відмови Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, передбаченої п. 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незаконною;

зобов'язання Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, передбачену п. 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,

в с т а н о в и в:

позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 серпня 2017 року позивач досяг шістдесятирічного віку. 10 серпня 2017 року позивача поставлено на облік в Новомосковському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та призначено пенсію за віком. Відповідно до трудової книжки позивача, увесь час, починаючи з вересня 1974 року по день звернення з позовом останній працював у закладах освіти на різних посадах. Загальний трудовий стаж позивача становить 37 років та 10 місяців до моменту виходу на пенсію - 10 серпня 2017 року. Вказує, що увесь час протягом 37 років 10 місяців, у тому числі при виході на пенсію, він працював у закладах освіти, з яких 30 років на посадах передбачених переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, внаслідок чого має право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже вважає, що при призначенні пенсії за віком він має право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Посилаючись на означене позивач звернувся до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком. 20 жовтня 2017 року отримав відповідь пенсійного фонду за № 8353/02/15, згідно з якою позивачем відмовлено відповідачу у виплаті вказаної грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що згідно з записами трудової книжки позивача, з 22.06.1987 по 06.05.1991 він працював у ПТУ № 17 на посаді завідуючого учбовою частиною, однак така посада не передбачена розділом І «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Вказує, що дійсно у розділі І «Освіта» вказаного «Переліку» зазначені такі посади: - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи. Вказує, що при розгляді звернення позивача та відмовляючи у виплаті грошової допомоги, відповідач не врахував того, що відповідно до Постанови колегії Мінпраці УРСР від 29.03.1991 № 25 «Про умови оплати праці та розміри ставок заробітної плати й посадових окладів працівників народної освіти в Українській PCP» посаду «завідуючого учбовою частиною» перейменовано на - «заступника директора з навчальної роботи». Таким чином у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 посада завідуючий учбовою частиною не могла бути передбачена, оскільки на момент затвердження цього «Переліку» 04.11.1993 ця посада вже називалась по іншому, а саме - «заступник директора з навчальної роботи». Про зміну назви посади позивача 06.05.1991 з «завідуючого учбовою частиною» на «заступника директора з навчальної роботи» проведено також запис у трудовій книжці позивача, який не враховано відповідачем при розгляді звернення.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, надавши суду відповідні заперечення, згідно з якими просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком з 10.08.2017. Згідно з записами трудової книжки, з 22.06.1987 позивач переведений на посаду завідуючого навчальною частиною. Розділом 1 «Освіта» Переліку, зокрема, у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах посада завідуючого навчальною частиною не передбачена. Враховуючи, що норма пункту 7-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не дотримана в частині необхідного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (для чоловіків - 35 років), виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій законних підстав не має.

Адміністративний позов у відповідності до положень п.10 ч.1 ст.1 Розділу VІІ КАС України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII розглянута за правилами чинного КАС України з урахуванням вимог до заяви, в редакції КАС України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

При цьому, з урахуванням призначення справи до розгляду в порядку скороченого провадження, отримання заперечень проти позову, відсутності заперечень проти проведення розгляду справи за правилами спрощеного провадження, враховуючи предмет позову та положення ст.263 КАС України, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд вважає за можливе ухвалити рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

У відповідності до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 з 01.09.1974 по 27.06.1979 навчався в Одеському державному університеті.

З 01 жовтня 1979 року призначений викладачем російської мови та літератури. В зв'язку з реорганізацією середньо міського професійно-технічного училища № 17 перейменоване в середнє професійно-технічне училище № 17.

22 червня 1987 року переведений на посаду завідувача учбовою частиною.

06 травня 1991 року переведений на посаду заступника директора по учбовій роботі в зв'язку з введенням цієї посади у відповідності до постанови Комітету Міністрів України № 25 від 29 травня 1991 року за ст..32 КЗпП України.

03 січня 1997 року звільнений по переводу за ст..36 КЗпП України на посаду директора СПТУ № 27.

04 січня 1997 року прийнятий на посаду директора ПТУ № 21 на контрактній основі з 01 січня 1997 року.

19 серпня 1999 року звільнений з посади директора ПТУ-21 в порядку переводу до ПТУ-48 за конкурсом по контракту з 19 серпня 1999 року.

20 серпня 1999 року призначений на посаду директора ПТУ № 48 на умовах контракту та як обраного за конкурсом.

12 червня 2000 року Управління освіти ОДА реорганізовано в управління освіти і науки ОДА.

Доказів того, що позивач на день звернення з позовом припинив роботу на посаді директора ПТУ № 48 та дату припинення роботи матеріали справи не містять.

Сторонами визнано, що з 10 серпня 2017 року позивачу призначено пенсію за віком та взято на облік до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області

20 жовтня 2017 року на звернення позивача відповідачем листом № 8353/02/15 повідомлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Згідно із записами трудової книжки вбачається, що з 22 червня 1987 року позивача переведено на посаду завідуючого навчальною частиною. Розділом 1 «Освіта» вищезазначеного Переліку, зокрема, у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах посада завідуючого навчальною частиною не передбачена. Враховуючи, що норма пункту 7-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виконується, в частині необхідного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (для чоловіків - 35 років), виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій законних підстав не має.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З аналізу наведеної норми права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Не заперечуючи досягнення позивачем, на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком, пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не заперечуючи того, що позивач на день досягнення пенсійного віку працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не заперечуючи факт не отримання позивачем іншого виду пенсії відповідач вказує про відсутність у позивача страхового стажу - 35 років на таких посадах, вказуючи, що з 22.06.1987 по 06.05.1991 посада завідуючого навчальною частиною, на якій працював позивач не передбачена.

Водночас, відповідно до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 - до таких посад, зокрема у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах, входять - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи.

Відповідно до Постанови колегії Мінпраці УРСР від 29.03.1991 № 25 «Про умови оплати праці та розміри ставок заробітної плати й посадових окладів працівників народної освіти в Українській PCP» посаду «завідуючого учбовою частиною» було перейменовано на - «заступника директора з навчальної роботи».

Як свідчить трудова книжка позивача, 06.05.1991 позивача переведено з завідуючого учбовою частиною на посаду заступника директора з навчальної роботи.

Таким чином у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 посада завідуючий учбовою частиною не могла бути передбачена, оскільки на момент затвердження цього Переліку 04.11.1993 позивач працював заступником директора з навчальної роботи (п.2.1 Переліку) і посилання відповідача на відсутність такої професії у Переліку є неправомірним. З урахуванням викладеного, враховуючи те, що позивач працював на посадах, що

Оскільки, встановлені обставини справи свідчать про те, що станом на час призначення пенсії позивач працює в установі державної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і має страховий стаж 35 років на таких посадах () трудовий стаж позивача відповідав вимогам пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

В силу ч. 2 ст.77 КАС України, обов'язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено того, що позивач не має права на виплату грошової допомоги, в той час, як доводи позивача є аргументованими належними, допустимими та достовірними доказами а тому, під час призначення пенсії за віком та не виплати означеної грошової допомоги відповідачем порушено майнові права позивача і є всі підстави для задоволення позову.

Крім того, з урахуванням ст.139 КАС України, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 77, 120, 139, 241-246, 250, 262, 263 КАС України, суд -

вирішив:

позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: АДРЕСА_1) до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (місцезнаходження: вул. В.Ковалівка, 10-а, м. Новомосковськ Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 40382880) задовольнити.

Визнати відмову Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, передбаченої п. 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незаконною.

Зобов'язати Новомосковське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, передбачену п. 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов