Постанова № 72355148, 22.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/4201/17 Номер провадження 22-ц/775/333/2018

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції: Наумик О.О. Єдиний унікальний номер 233/4201/17

Доповідач: Новікова Г.В. Номер провадження 22-ц/775/333/2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді доповідача: Новікової Г.В.,

суддів: Папоян В.В., Никифоряка Л.П.,

при секретарі: Ситник Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилався на те, що з 13 листопада 1995 року по 06 червня 2017 року він працював у Дебальцівському загоні воєнізованої охорони державного підприємства «Донецька залізниця».

З лютого 2016 року відповідач припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.

06 червня 2017 року він звільнився з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком. При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку. Заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по 06 червня 2017 року складала 40657,08 грн..

Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 07 червня 2017 року по день фактичного розрахунку, виходячи з середньоденного заробітку в 102,46 грн..

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Вважає, що проведення антитерористичної операції на території Донецької області не було перешкодою для виконання відповідачем своїх обов'язків щодо виплати заробітної плати до лютого 2016 року, оскільки в цей період заробітна плата регулярно нараховувалась та виплачувалась через банківські установи на території України. Суд не перевірив причину не виплати заробітної плати працівникам саме з 01 лютого 2016 року.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів відсутності своєї вини.

Суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 9 ЦК України, а також положення цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди та ухвалив рішення на неповно з'ясованих обставинах.

Справу апеляційним судом розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін відповідно до положень ст.369 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладання на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в Дебальцевському загоні воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця». При звільненні його з роботи з 06.06.2017 року з ним не було проведено повного розрахунку.

На день звільнення ОСОБА_1 належала до сплати заробітна плата за період з лютого 2016 року по червень 2017 року в сумі 40657,08 грн., яка була стягнута з відповідача на користь позивача судовим наказом, виданим Костянтинівським міськрайонним судом від 08.09.2017 року, який набрав чинності 23.09.2017 року.

Згідно довідки,виданої за підписом начальника Дебальцевського загону воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця» 13.09.2017 року за №271 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 склала 3021,20 грн., а середньоденна заробітна плата- 102,41грн..

Дебальцевський загін воєнізованої охорони є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства «Донецька залізниця». Державне підприємство «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957) відноситься до неприбуткових підприємств та фінансується з державного бюджету, перебуває в стані припинення з 25.11.2014 року за місцезнаходженням в м. Донецьку по вул. Артема,68, що підтверджено випискою із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців (а.с.36-39).

Згідно із статтею 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Постановою Правління НБУ «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06 серпня 2014 року № 466 було призупинено казначейське обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коптів та інших клієнтів на території, яка не контролюється українською владою.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року N 1085-р та від 2 грудня 2015 року N 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та які розташовані на лінії зіткнення. До цього переліку, зокрема, належить м. Донецьк.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відсутня вина відповідача в несвоєчасній виплаті належних позивачеві при звільненні сум. Так як встановлено, що підприємство знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції на території, тимчасово непідконтрольній владі України, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування.

Відсутність вини звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Доводи про те,що невиплата належних позивачеві сум при звільненні допущена з вини підприємства, так як воно до лютого 2016 року виплачувало заробітну плату через банківські установи на території України, а з липня 2016 року продовжилася виплата заробітної плати працівникам,які були переведені на роботу у ПАТ «Українська залізниця», не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами. Встановлено,що Державне підприємство «Донецька залізниця», до складу якого входить відокремлений структурний підрозділ Дебальцевський загін воєнізованої охорони знаходиться в м. Донецьку по вул. Артема,68, і з реєстру не виключено, що підтверджено випискою із реєстру. Тобто підприємство знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції в зоні воєнного конфлікту на території, тимчасово непідконтрольній владі України, це є загальновідомим фактом і не підлягає доказуванню. Державні органи та банківські установи в зоні проведення АТО не працюють. Державне підприємство «Донецька залізниця» не бере участь у процедурі правонаступництва ПАТ «Укрзалізниця»,яке розташовано в м.Лимані на підконтрольній території України. Всі ці обставини свідчать про те, що несвоєчасна виплата сталася не з вини підприємства- відповідача.

Помилкове посилання в рішенні суду першої інстанції на норми Цивільного кодексу України, які регулюють наявність форс-мажорних обставин непереборної сили у відсутність висновку торгово-промислової палати не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність вини підприємства в несвоєчасному розрахунку при звільненні позивача.

За встановлених обставин суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи,дав їм належну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Підстави для скасування судового рішення відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Постановлене судом рішення є законним і обгрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.6 ст. 19 та п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст.367,374, 375,383,384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: