Ухвала суду № 72355080, 23.01.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.01.2018 Єдиний унікальний номер 205/3110/17

У Х В А Л А 2/205/443/18

3110/17

23 січня 2018 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Скрипник К.О.,

при секретарі Джурко Ю.І.;

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника позивача про накладення арешту на майно по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська находиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна.

Представник позивача до канцелярії суду подав заяву про накладення арешту на майно, згідно якої просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2

Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що заяву представника позивача необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України арешт майна є одним з видів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Представник позивача не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. В заяві відсутнє обґрунтування застосування забезпечення позову, відсутні дані, які б підтверджували наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду, оскільки згідно поданої заяви ці дані ґрунтуються на особистому припущені представника.

Крім того, в заяві зазначено, що власником квартири є ОСОБА_7, а по документах ОСОБА_2.

Таким чином, дослідивши докази, суд вважає, що немає підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 149-153, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про накладення арешту на майно по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна – залишити без задоволення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя К.О. Скрипник

.