Рішення № 72354952, 12.02.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8013/17

2/212/736/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., справа № 2/212/736/18 212/8013/17, позивач ОСОБА_1, відповідач ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО « СУХА БАЛКА», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди, за участі позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_3.

ОСОБА_4 виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 320000 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтував тим, що вона з 1993 року по теперішній час працює в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК у 2017 році їй встановлено 15 % втрати професійної працездатності, з наступним переоглядом. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратила своє здоров`я, їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що тривалий час переносить фізичні страждання,відчуває задуху при помірному фізичному навантаженні, відчуває гострий кашель та біль у грудній клітині. Вказав, що покращення в стані здоров'я не відбувається, хвороба є невиліковною і прогресує з часом. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що при розслідуванні страхового випадку, комісією не було встановлено винних осіб, котрі порушили норми охорони праці, які б знаходилися у причинному зв’язку із виникненням у позивача професійного захворювання та моральної шкоди, відповідно. Крім цього потреба у лікуванні не відноситься до категорії моральних страждань, що підлягають компенсації. Позивачу відповідно до довідки МСЕК встановлено 15% втрати професійної працездатності, тобто мінімальне ушкодження стану здоров’я на виробництві, яке не призвело до порушення професійної працездатності, але лише викликало деякі погіршення стану життєдіяльності позивача.

II. Заяви ( клопотання) учасників справи.

Представником відповідача за довіреністю ОСОБА_3 заявлено клопотання, яке задоволено судом, про долучення виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб- підприємців та громадських формувань про перейменування відповідача на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУХА БАЛКА» , з 28.12.2017 року.

III.Процесуальні дії у справі.

13.12.2017 року постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду (в редакції 2004 року, яка діяла на момент звернення з позовом).

Справа розглядається за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року ( далі ЦПК України), що передбачено ч.1п.9 Розділу X111 Перехідні Положення ЦПК України.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено.

Позивач працює з 01.07.1993 року по теперішній час на ПрАТ «СУХА БАЛКА» , загальний стаж роботи 28 років 6 місяців, за професією 23 роки, в цеху в умовах впливу шкідливих факторів 16 років 10 місяців. На момент розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ( 18.05.2017 року) переведена на легку працю ( а.с. 4-12).

За виявленим професійним захворюванням складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання позивача від 18 травня 2017 року (а.с. 10) Відповідно до акту та санітарно – гігієнічної характеристики умов праці (а.с.13) позивач виконував роботи в умовах , які відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості: пил вмістом кремнію діоксину від 10 до 70% в повітрі робочої зони в 2,1 рази перевищує ГДК .

Конкретні посадові особи, які відповідальні за виникнення професійних захворювань не встановлені.

Висновком МСЕК від 08.08.2017 року позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності з наступним переоглядом( а.с. 10).

V. Оцінка суду.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку загальна вібрація перевищувала ГДР, що стали причиною профзахворювання позивача.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання страждає хронічним обструктивним захворюванням легень. Через стан здоров`я він вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, позивач не має можливості повноцінно спілкуватися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані через неможливість вести активний спосіб життя. Покращення в стані здоров'я не відбувається, позивачу встановлений хронічний характер захворювань, хвороба є невиліковною і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через зниження слуху, знаходить своє підтвердження також в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 15% безстроково, період роботи у відповідача 16 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 8000 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

VI. Розподіл судових витрати між сторонами.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати , які складаються з судового збору у сумі 704,80 грн, пропорційно до задоволеної частини вимог , а іншу частину компенсує за рахунок.

Керуючись ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, ст.ст.280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « СУХА БАЛКА», 50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Конституційна , будинок 5, ідентифікаційний код 00191329 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України , на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: 50076, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 8000 ( вісім тисяч ) грн 00 коп, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА»,50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Конституційна , будинок 5, ідентифікаційний код 00191329 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України , на користь держави судовий збір у сумі 28 грн 20 коп.

Компенсувати за рахунок держави судовий збір 676 грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги , відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Суддя: О. Н. Борис

Повне рішення складено та підписано 22.02.2018 року