Рішення № 72354053, 21.02.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/730/2018

Номер справи 243/466/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» лютого 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

з участю: секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду №19 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слов’янської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Слов’янської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 18 лютого 2009 року померла ОСОБА_2. Після її смерті залишилася спадщина, до складу якої входить: житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами і земельна ділянка площею 0,0562 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), кадастровий номер 1414100000:01:015:0824, що розташовані по вул. Руській № 33 в м. Слов’янську Донецької області.

Дана спадщина належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року (спадкова справа № 965/05р.) після смерті ОСОБА_3.

Вона відповідно до ст. 1223 ЦК України є спадкоємцем по заповіту на спадщину після померлої ОСОБА_2 і відповідно до ст.ст. 1268, 1269 1270 ЦК України прийняла спадщину в установленому законом порядку та строки.

17 березня 2014 року державним нотаріусом Першої Слов’янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_4 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 33, розташований по вул. Руська у м. Слов’янську, а 17 березня 2014 року винесено Постанову, якою нотаріус відмовила їй видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0562 га, розташовану в м. Слов’янську по вул. Руській № 33 після померлої 18 лютого 2009 року ОСОБА_2

Дана відмова вмотивована тим, що відсутні ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про зареєстровані права і документи та відсутність обмежень на земельну ділянку, а також відсутня технічна документація з нормативно грошової оцінки землі та рекомендувала звернутися до Відділу Держземагенства у місті Слов’янську та отримати відповідний ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру, до органу державної реєстрації за місцем знаходження нерухомого майна для реєстрації права власності об’єкта нерухомості та до суду із заявою про визнання права власності в порядку спадкування на заявлені права – земельну ділянку.

ОСОБА_5 зазначених рекомендації вона отримала ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру на земельну ділянку по вул. Руській № 33, в м. Слов’янську, відповідну технічну документацію на неї, а також ОСОБА_5 із технічної документації про нормативно-грошову оцінку даної земельної ділянки.

Щодо визнання права власності у порядку спадкування на заявлені права, то відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в абз. 3 п. 23 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у встановленому законом порядку вона звернулася до нотаріуса із Заявою про прийняття спадщини, до складу якої входить спірна земельна ділянка по вул. Руській, 33 в м. Слов’янську, площею 0,0562 га, кадастровий номер 1414100000:01:015:0824, яка відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України належала померлій ОСОБА_2, а їй зазначеною Постановою державного нотаріуса від 17 березня 2014 року відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на дану земельну ділянку, то іншого порядку визнання за нею права власності на цю земельну ділянку, аніж судового, немає.

Посилаючись на положення ст.ст. 15, 16, 328 ЦК України просить суд визнати за нею, ОСОБА_1, в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку, місце розташування якої - Донецька область, місто Слов’янськ, вул. Руська, № 33, площею 0,0562 га, кадастровий номер 1414100000:01:015:0824 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, право власності на яку належало на підставі Державного ОСОБА_6 про право приватної власності на землю Серія ІІ-ДН № 177423, виданого ОСОБА_3, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 5264.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася. Хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце проведення судового засідання. Про причину неявки суду не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_7, яка діє на підставі Ордеру серії АА № 116207, Договору про надання правової допомоги від 17 січня 2018 року та Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3681 від 01 грудня 2010 року (а.с.26-30), у судове засідання не з’явилася. 21 лютого 2018 року надала до суду Заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Відповідач – Слов’янська міська рада Донецької області, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, не з’явилися. 29 січня 2018 року на адресу суду за вихідним № 01.01-12/147 за підписом міського Голови ОСОБА_8 направлено Клопотання про розгляд справи без участі представника Слов’янської міської ради. Рішення просили прийняти на розсуд суду (а.с.36).

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов’янської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

ОСОБА_5 до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_9 до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у різі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_5 зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

В судовому засіданні встановлено, що 22 березня 2005 року у місті Слов’янську Донецької області помер ОСОБА_3 (а.с.16).

Після його смерті залишилася спадщина, яка складається з:

- житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами за № 33, що знаходиться в місті Слов’янську по вул. Руській, належного померлому на підставі Договору про право забудови, виданого Першою Слов’янською нотаріальною конторою 15 квітня 1963 року по реєстру 4088, зареєстрованого в Слов’янському КП «БТІ» 08 вересня 1986 року за № 16112 в книзі 64, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12501607;

- приватизована земельна ділянка, що знаходиться в м. Слов’янську по вул. Руській, 33 площею 0,0562 га, розташована на території Слов’янської міської ради, переданої для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, належного померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ДН № 177423, виданого Слов’янською міською Радою 19 квітня 1999 року, зареєстрована в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5264.

Спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 отримала його дружина – ОСОБА_2, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2015 року, виданого державним нотаріусом Першої Слов’янської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1-6028, спадкова справа № 965/05 (а.с.15).

18 лютого 2009 року у місті Слов’янську померла ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про смерть ОСОБА_10 1-НО № 371665, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Слов’янську Слов’янського міськрайонного управління юстиції Донецької області (а.с.12).

Спадщина після її смерті відкрилася за заповітом.

ОСОБА_5 Заповіту, складеного ОСОБА_2 05 вересня 2006 року та посвідченого державним нотаріусом Першої Слов’янської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованого у Реєстрі за № 2-2577, остання заповіла ОСОБА_1 все своє майно, що буде належати на день її смерті де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, а також все те, на що вона за законом буде мати право (а.с.40).

ОСОБА_9 про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 36895945 від 17 березня 2014 року Спадкова справа № 538/2009 заведена в Україні Першою Слов’янською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 (а.с.17).

ОСОБА_9 до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

ОСОБА_5 до п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «ОСОБА_9 до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

ОСОБА_9 до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами : копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 надала нотаріусу всі необхідні документи.

ОСОБА_9 Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 березня 2014 року державним нотаріусом Першої Слов’янської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1-400, ОСОБА_1 отримала у спадщину після померлої ОСОБА_2 житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будовами та спорудами № 33, розташований у місті Слов’янську по вул. Руській, що належав померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Слов’янською державною нотаріальною конторою 05 грудня 2005 року за реєстровим № 1-6028, зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації» міста Слов’янська 11 вересня 2007 року, номер запису 16112 в Книзі 64; реєстраційний номер 12501607 (а.с.13).

ОСОБА_9 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19110052 від 17 березня 2014 року право власності на житловий будинок № 33, розташований по вулиці Руській в місті Слов’янську було зареєстровано за ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт громадянина ОСОБА_11, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 29 травня 2008 року Відділенням по району Мар’їно ОУФМС ОСОБА_11 по м. Москві, країна громадянства Російська Федерація, адреса: Російська Федерація, АДРЕСА_1 (а.с.18).

Проте, у встановленому нотаріальному порядку позивач не може оформити право власності на земельну ділянку, що знаходиться у місті Слов’янську по вул. Руській, 33. Постановою від 17 березня 2014 року Державним нотаріусом Першої Слов’янської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право власності на земельну ділянку по вул. Руській, 33 в місті Слов’янську, площею 0,0562 га у зв’язку з відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку у спадкодавиці – ОСОБА_2 (а.с.19).

ОСОБА_9 до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ОСОБА_9 до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_9 до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Вказане також підтверджене і роз’ясненням, наданим у п. 1 Узагальненої судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов’язки спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов’язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов’язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (а.с.1299 ЦК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно земельну ділянку здійснюється ст.ст. 15, 16 ЦК України шляхом визнання прав.

ОСОБА_9 до 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_9 до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

ОСОБА_9 до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Умови для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.

ОСОБА_9 до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ОСОБА_3 за життя був власником земельної ділянки, що знаходиться в місті Слов’янську по вул. Руській, 33, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДН № 177423, виданого Слов’янською міською Радою 19 квітня 1999 року, зареєстрована в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5264 (а.с.21).

ОСОБА_3 за життя здійснював всі правомочності власника, тобто володів, користувався, розпоряджався нею на власний розсуд, його право власності на земельну ділянку ніким не оспорювалося.

На теперішній час у позивача зберігається Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ДН № 177423, виданого Слов’янською міською Радою 19 квітня 1999 року, виданий на ім’я ОСОБА_3 на право приватної власності на земельну ділянку по вул. Руській, 33 в м. Слов’янську, площею 0,0562 га, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5264, що підтверджує право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку.

ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1402983292017 від 11 грудня 2017 року, право власності на земельну ділянку площею 0,0562 га, що розташована за адресою: Донецька область, місто Слов’янськ, вул. Руська, 33, зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі Держаного акту від 21 квітня 1999 року ІІ-ДН 177423 (а.с.23 зворот).

Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення.

Статтями 116, 118 Земельного кодексу України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

ОСОБА_9 до частини 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Але, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України за № 296/5 від 22 лютого 2012 p., видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру.

ОСОБА_9 до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. ОСОБА_9 до ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК).

Оскільки у встановленому законом порядку позивачем ОСОБА_1 прийнято спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка за життя була власником земельної ділянки, що знаходиться в місті Слов’янську по вул. Руській, 33, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, то суд приходить до обґрунтованого висновку про законність позовних вимог ОСОБА_1 і вважає за можливе їх задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, ст.ст. 15,16,25,328,1216,1222,1225,1268, 1296,1297,1299 Цивільного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 „ Про судову практику у справах про спадкування, Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», ч. 4 ст. 3, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов’янської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, Паспорт громадянина ОСОБА_11, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 29 травня 2008 року Відділенням по району Мар’їно ОУФМС ОСОБА_11 по м. Москві, країна громадянства Російська Федерація, адреса: Російська Федерація, АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку, місце розташування якої - Донецька область, місто Слов’янськ, вул. Руська, № 33, площею 0,0562 га, кадастровий номер 1414100000:01:015:0824 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, право власності на яку належало на підставі Державного ОСОБА_6 про право приватної власності на землю Серія ІІ-ДН № 177423, виданого ОСОБА_3, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 5264.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий:

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_12