Постанова № 72353584, 12.02.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/714/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/32/18 Категорія: 23 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.

секретар Галицька І.П.

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» про стягнення заборгованості за договорами оренди за апеляційними скаргами відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» поданими представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2017 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант» (далі - ПАТ ВОРФ «Галант» ) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» про стягнення заборгованості за договорами оренди.

Покликались на те, що 01.09.2009 року та 01.08.2009 року між ЗАТ Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант», правонаступником якого є ПАТ ВОРФ «Галант» та ТзоВ «УА Брук» були укладені договори найму (оренди) майна: споруди-площадки для розміщення готової продукції (бруківки), загальною площею 5525 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення (незавершене будівництвом 99%) виробничий цех з відсіками для піску та щебеню, з навісом, загальною площею 3230,9 кв.м. що знаходиться за тією ж адресою.

Вказували, що умови договорів орендодавцем виконані повністю, на підставі актів приймання-передачі від 01.08.2009 року та 01.09.2009 року майно передано.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору оренди від 01.09.2009 року, орендна плата визначається за погодженням сторін: 4,00 грн. за 1 кв.м., всього 22100,00 грн. в місяць, яка сплачується орендарем орендодавцю готівкою або по перерахуванню не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до п.10.1 договору строк його дії з 01.09.2009 року до 31.07.2017 року. Додатковою угодою від 27.07.2012 року строк оренди продовжено до 30.06.2013 року.

Згідно з п.п. 3.1-3.4 договору оренди від 01.08.2009 року орендна плата визначається за погодженням сторін: 7,73 грн. за 1 кв.м., всього 24974,00 грн. в місяць; орендна плата та компенсаційні платежі за електричну енергію сплачується орендарем орендодавцю готівкою або по перерахуванню не пізніше 10 числа наступного місяця.

У пункті 10.1. визначено строк дії цього договору з 01.08.2009 року до 30.06.2017 року. Додатковою угодою від 27.06.2012 року строк оренди продовжено до 31.12.2012 року.

Зазначається, що 01.08.2009 року та 01.09.2009 року між позивачем ЗАТ Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант», правонаступником якого є - ПАТ ВОРФ «Галант» Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант», і поручителем ОСОБА_5 укладено договори поруки, за умовами яких поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником відповідачем ТзОВ «УА Брук» зобов'язань по сплаті зобов'язань за договорами найму (оренди) майна.

В порушення умов вищевказаних договорів найму (оренди) майна відповідачем ТзОВ «УА Брук» орендна плата не сплачувалась, станом на час звернення до суду заборгованість по сплаті орендної плати за договором від 01.09.2009 року становить 7090375,63 грн., з яких: 994500,00 грн. - орендна плата, 497250,00 грн. штраф 50 %; 667402,20 грн. - пеня; 347986,60 грн. - інфляційні нарахування; 3655036,83 грн. - 100 % річних; 928200,00 грн. - неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення та за договором від 01.08.2009 року становить 6611183,97 грн., з яких: 1023968,85 грн. - орендна плата, 511984,42 грн. штраф 50 %; 719376,99 грн. - пеня; 375546,82 грн. - інфляційні нарахування; 3980306,89 грн. - 100 % річних.

Уточнивши позовні вимоги просили стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 13701559,60 грн., в тому числі: за договором найму (оренди) майна від 01.09.2009 року - 7090375,63 грн., з яких: 994500,00 грн. - орендна плата, 497250,00 грн. штраф 50 %; 667402,20 грн. - пеня; 347986,60 грн. - інфляційні нарахування; 3655036,83 грн. - 100 % річних; 928200,00 грн. - неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення; та за договором найму (оренди) майна від 01.08.2009 року - 6611183,97 грн., з яких: 1023968,85 грн. - орендна плата, 511984,42 грн. штраф 50 %; 719376,99 грн. - пеня; 375546,82 грн. - інфляційні нарахування; 3980306,89 грн. - 100 % річних, а також понесені судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 16.01.2017 року допущено до участі в порядку процесуального правонаступництва позивача - ОСОБА_4

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 03.11.2017 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» в користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 1641393 гривні 41 коп. за договором найму (оренди) майна від 01.08.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» в користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 1642086 гривен 71 коп. за договором найму (оренди) майна від 01.09.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» в користь ОСОБА_4 суму в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні понесених витрат по сплаті судового збору, тобто по 1827 гривень з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду від 22.12.2017 року постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» в користь ОСОБА_4 100 % річних від простроченої суми в розмірі 2928899 (два мільйони дев'ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 91 коп. за договором найму (оренди) майна від 01.08.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» в користь ОСОБА_4 100 % річних від простроченої суми в розмірі 2847388 (два мільйони вісімсот сорок сім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 22 коп. за договором найму (оренди) майна від 01.09.2009 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, та з додатковим рішенням ТзОВ УА «Брук» подало апеляційні скарги, у яких покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили ці рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначали, що поза увагою суду залишилось недоведеність позивачем використання майна, встановлена рішенням Рівненського апеляційного господарського суду обставина, що ці договори є неукладеними, не взято до уваги доказів про відсутність будь-яких господарських операцій з оренди майна у період 2009-2012 років.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 зазначає про відсутність правових підстав брати до уваги обставини, встановлені рішенням Рівненського апеляційного суду, вважає, що у цьому рішенні суд надав правову оцінку певному факту при вирішенні іншої справи, крім цього позивач не брав участі у її розгляді, посилається на докази здійснення господарської діяльності за адресою орендованих об»єктів.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено що 22.07.1994 року між Фондом Державного майна України в особі заступника начальника регіонального відділення по Волинській області (продавець по вказаному договору) та організацією орендарів орендного підприємства «Галант» (покупець по вказаному договору) було укладено договір №115 купівлі-продажу державного майна (договір зареєстрованого відділом розвитку підприємництва Луцького міськвиконкому 25.07.1994р. за №97) (а.с. 45-50 том 2).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, Продавець продає, а Покупець викуповує орендоване державне майно цілісного майнового комплексу «Галант» згідно з інвентаризаційними відомостями, балансом за станом на 01.07.1994 року та актом оцінки, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

Пунктом 1.2 вказаного договору встановлено, що право власності на продане майно переходить до покупця після підписання акту передачі майна.

Майно цілісного майнового комплексу «Галант» розташовано на земельній ділянці площею 2,20 га ( п.3.1 договору)

Майно, визначене в договорі №115 купівлі-продажу державного майна передано організації орендарів орендного підприємства «Галант» на підставі акта передачі державного майна від 05.10.1994 року (а.с. 51 том 2).

22.04.1995 року організації орендарів орендного підприємства «Галант» видано реєстраційне посвідчення серії АЮ №00422 на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, зокрема, на комплекс будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с. 52 том 2).

Свідоцтвом №22 від 21.01.1997 року на право власності на нерухоме майно підтверджується, що до складу приватизованого майна, яке є власністю ЗАТ «Галант», входять будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1, а саме: склад 600 кв.м.; господарський корпус; склад із металоконструкцій 480 кв.м.; прохідна; огорожа панельна з воротами автоматичними; незавершене будівництва складу №1; незавершене будівництво складу №2; незавершене будівництво гаража; незавершене будівництво павільйону (а.с. 53 том 2).

24.04.1996 року Закритому акціонерному товариству Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант» видано державний акт на право постійного користування землею серії ВЛ №002003(зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №156), площею 1,66 га. землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування адміністративних та господарських будівель (а.с. 59 59-62 том 2).

На підтвердження своїх доводів про стягнення заборгованості за договорами оренди позивач додав до позовної заяви договір від 01.08.2009 року, з якого вбачається, що цього дня між ЗАТ Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант», правонаступником якого є ПАТ ВОРФ «Галант» (далі - орендодавець) та ТзоВ«УА Брук» укладено договір оренди нежитлового приміщення (незавершене будівництвом(99% готовності)) - виробничого цеху з відсіками для піску та щебеню, з навісом та додаткову угоду від 27.06.2012 року до вказаного договору оренди, якою збільшено строк дії договору (а.с. 8 том 1, а.с. 9 том 1).

Також позивачем подано суду договір оренди від 01.09.2009 року, укладений між ЗАТ Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант», правонаступником якого є ПАТ ВОРФ «Галант» (далі - орендодавець) та ТзоВ«УА Брук» (далі - орендар) укладено договір найму (оренди) майна - площадки для розміщення готової продукції, яке належить на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ВЛ №002003 від 24.04.1996 року, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 5525 кв.м. та додаткову угоду до нього від 27.06.2012 року.

Звернення з позовом до ОСОБА_5 позивач обґрунтував посиланням на договори поруки, укладені 01.08.2009 року та 01.09.2009 року між позивачем ЗАТ Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант», правонаступником якого є ПАТ ВОРФ «Галант», і поручителем ОСОБА_5, за умовами яких поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником відповідачем ТзОВ «УА Брук» зобов'язань по сплаті зобов'язань за договорами найму (оренди) майна (а.с. 10, 11 том 1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції , покликаючись на зміст цих договорів, зробив висновок, що між позивачем та відповідачами виникли зобов'язання по сплаті орендної плати , яких відповідачі ТзОВ «УА БРУК» та ОСОБА_5, як поручитель, не виконали, а тому стягнув з відповідачів заборгованість з орендної плати, та передбачені умовами договорів 100 процентів річних, індекс інфляції, пеню.

Такий висновок зроблений без повного з'ясування усіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до положень частини третьої статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вбачається, що у 2016 році ТзОВ «УА Брук» звернулось з позовом до ПАТ ВОРФ «Галант» про визнання недійсними договорів оренди майна від 01.08.2009 року та від 01.09.2009 року. Рішенням господарського суду Волинської області від 30.08.2016 року у справі № 903/428/16 за позовом ТзОВ «УА Брук» до ПАТ «Галант» про визнання договорів недійсними (далі - справа № 903/428/16) у задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності доказів про недійсність договорів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року рішення у справі № 903/428/16 залишено без змін. Однак, у мотивувальній частині постанови апеляційний господарський суд зробив висновок лише про правильність резолютивної частини рішення, вказавши, що не погоджується з підставами відмови у задоволенні позову, наведеними у рішенні господарського суду Волинської області від 30.08.2016 року.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30.08.2016 року у справі № 903/428/16 встановлені обставини, які мають значення для даної справи, а саме, що договори оренди від 01.08.2009 року та від 01.09.2009 між ЗАТ Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант», правонаступником якого є ПАТ ВОРФ «Галант» та ТзОВ «УА Брук» є неукладеними. Такого висновку господарський суд дійшов у зв'язку з відсутністю доказів існування договірних відносин між сторонами, зазначеними в договорах у період у період з 01.08.2009 до 18.03.2013 року - моменту укладення договору оренди № 1 від 18.03.2013 року у сукупності з висновком судової експертизи Київського експертно-дослідного центру № 14407 від 27.04.2016 року про те, що ці договори мають ознаки примусового штучного світло-теплового старіння, та виготовлені у час, близький до виготовлення інших документів - не раніше 2012 року.

Висновок судової експертизи міститься в матеріалах даної справи та наданий на виконання ухвали Луцького міськрайонного суду від 25 грудня 2015 року, якою задоволено клопотання представника ТзОВ «УА Брук», заявлене з метою подання доказів про неукладення договорів оренди від 01.08.2009 та 01.09.2009 року (а.с. 225 т. І., а.с. 2-45 т.2).

Тобто зазначеним судовим рішенням у справі № 903/428/16, що набрало законної сили 01.11.2016 року та яке має преюдиційне значення, встановлено, що договори оренди, посилаючись на умови яких позивач просить стягнути орендну плату, 100% річних індекс інфляції та пеню, є неукладеними.

Відповідач неодноразово у своїх запереченнях та поясненнях посилався на ці обставини, однак суд ці доводи залишив поза увагою та всупереч вимог п.3 ст. 215 ЦПК України не навів у рішенні мотивів, з яких він не бере до уваги зазначене судове рішення.

З огляду на наведені положення законодавства та Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року у справі № 903/428/16, яка набрала законної сили, апеляційний суд дійшов висновку, що при наявності судового рішення, яке відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції, має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи, місцевий суд не вправі був його змінювати, зокрема шляхом стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договорами оренди, неукладення яких визнано судовим рішенням.

У зв'язку з неукладеністю договорів оренди, додаткові угоди, у яких змінено строк дії договорів оренди, не мають правового значення для вирішення цього спору.

Оскільки не існує основного зобов'язання, відсутні підстави для вимог за додатковим зобов'язанням - договором поруки, укладеним між ПАТ«Волинська оптово-роздрібна фірма «Галант».

Тому рішення суду першої інстанції від 03.11.2017 року та додаткове рішення від 22.12 2017 року підлягають до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Із змісту позовної заяви вбачається, що у квітні 2015 року із вказаним позовом звернулось до суду ПАТ ВОРФ «Галант».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 16.01.2017 року у порядку процесуального правонаступництва допущено до участі у розгляді даної справи на підставі поданої заяви та договору про уступлення права вимоги від 17.11.2016 року позивача - ОСОБА_8 (а.с.210 т.2).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 18.05.2017 року договір про уступлення права вимоги, укладений 17.11.2016 року між ПАТ ВОРФ «Галант» та ОСОБА_4 визнано недійсним (а.с.55-56, т.3).

Після цього, представник ОСОБА_8 подав суду вже інший договір про уступлення права вимоги за тими ж самими зобов'язаннями, укладений 17.10.2016 року між ПрАТ ВОРФ «Галант» та ОСОБА_4 Тобто, з невідомих причин, ОСОБА_4, будучи цесіонарієм за двома різними договорами права вимоги з приводу одних і тих самих зобов'язань, з метою процесуального правонаступництва подав один із договорів, і лише після визнання недійсним поданого договору, пред'явив суду інший, укладений раніше.

Оскільки ОСОБА_4 є правонаступником ПАТ ВОРФ «Галант», викладені у відзиві аргументи про те, що при вирішенні даного спору обставини, встановлені Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року у справі № 903/428/16 підлягають доказуванню в загальному порядку, не ґрунтуються на положеннях ч.3 ст. 61, 37 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції. Крім цього, стороною у справі № 903/428/16, яка розглядалась господарським апеляційним судом було ТзОВ «УА Брук», тобто, відповідач є особою, щодо якої цією постановою суду встановлено обставини, що вказує на преюдиційність даного судового рішення.

Суд безпідставно послався у рішенні на положення статті 514 ЦК України, згідно з якою до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, поза увагою суду залишилась та обставина, що ПАТ ВОРФ «Галант» передав ОСОБА_4 право вимоги за неукладеними договорами, у той час як такі дії можливі лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, що додатково підтверджує безпідставність вимог ОСОБА_4

Лист Державної екологічної інспекції від 02.12.2016 року, відповідь голови ліквідаційної комісії, копії договорів про відступлення права вимоги, копії видаткових та податкових накладних не містять відомостей, що стосуються укладення договорів оренди, та не підтверджують, що господарська діяльність по виготовленню бруківки здійснювалась на території орендованих об'єктів, а тому не може слугувати доказом укладення договорів та не спростовує доводів відповідача про їх неукладеність.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 цієї статті, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 382 ЦПК України передбачено, що у постанові суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення.

Відповідач ТзОВ «УА Брук» поніс витрати на оплату судової експертизи, призначеної ухвалою Луцького міськрайонного суду від 25.12.2015 року у розмірі 30 000 грн.(а.с.225, т.1, а.с.57 т.2). Також сплачено судовий збір у розмірі 4019,41 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Луцького міськрайонного суду від 03.11.2017 року та 1462,00 грн. за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 22.12.2017 року(а.с. 104,168 т.3).

Зазначені судові витрати на підставі статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача ОСОБА_4Р на користь відповідача ТзОВ «УА Брук» у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 367-368, 376, 381,382, 383, 384, 389-390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2017 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року в даній справі скасувати і ухвали нове судове рішення.

Відмовити у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» про стягнення заборгованості за договорами оренди .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук» 30 000 (тридцять тисяч) грн. витрат, пов'язаних з проведенням фізико-хімічної експертизи давності документа та 5481 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 41 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: