Ухвала суду № 72353320, 15.02.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

справа № 263/16268/17

провадження №2-а/263/130/2018

УХВАЛА

Іменем України

15 лютого 2018 року м. Маріуполя Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Соловйова О.Л., при секретарі Малишко Д.В., за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішень недійсними

встановив:

11.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м.Маріуполя з адміністративним позовом про визнання недійсними рішень Маріупольської міської ради №6/40-4445 від 10.07.2014 та №6/16-5142 «Про зниження розміру орендної плати фізичним та юридичним особам за орендовані нежилі приміщення».

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13.12.2017 позов ОСОБА_1 залишено без руху, через несплату судового збору. 26.12.2017 надані відомості про сплату судового збору у повному обсязі, розміром 1280грн, з огляду на усунення визначених недоліків, 29.12.2017 ухвалою суду відкрито провадження за позовом та призначено підготовче судове засіданні.

07.02.2018 представником відповідача ОСОБА_2 надано відзив на позовну заявою, за змістом якої вона зауважила, що ММР не отримувала державну компенсацію за звільнення від орендної плати на час проведення АТО, у зв’язку з чим, відповідачем прийняті спірні рішення про зниження орендної плати. На теперішній час вказані рішення не є діючими, у зв’язку з чим відсутній предмет спору. З огляду на те, що позивач був обізнаний про наявність цих рішень ще станом на 2014 та 2105 років, то пропущено встановлений законом строк позовної давнини.

В підготовчому судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на суттєве порушення процесуального строку звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Позивач заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що дійсно протягом 2014-2015 років систематично зверталась до відповідача з проханням застосувати ухвалені за спірними рішеннями пільги при визначенні розміру орендної плати. Однак, про порушення своїх прав дізналась, за наслідками апеляційного перегляду рішення за її позовом до ММР про зобов’язання вчинити певні дії, а саме: укласти додаткові угоди на підставі спірних рішень. Так, мотивувальна частина постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року містить роз’яснення, за яким відповідач позбавлений права на отримання орендної плати з об’єктів які розташовані в зоні проведення антитерористичної операції, куди входить м.Маріуполь. З огляду на викладе вважає, що строк звернення до суду нею не пропущений, оскільки не маючи спеціальної фахової освіти про порушення своїх прав дізналась, лише з судового рішення.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного.

Згідно п.10 розділу VII КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності редакцією Кодексу від 15.12.2017 року.

Ч.2 ст.122 КАС України вказує, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Рішення відповідача, що є предметом оскарження, прийняте 10.07.2014 та 27.02.2015, тож строк на їх оскарження сплив 10.01.2015 та 27.08.2015, відповідно.

В межах вказаного строку оскарження позивачем подані чисельні звернення до відповідача та його структурних підрозділів, з вимогами застосуванням знижки визначеної спірними рішеннями. З наведеного надходить, що позивачка була своєчасно обізнана про наявність спірних рішень, які торкались її інтересів, що не заперечувалось останньою у підготовчому судовому засіданні.

Позов пред’явлено до суду 11.12.2017 року за відсутності клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду з посиланням на час ухвалення судового рішення зі змісту якого, позивачка дізналась про порушенні права.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13.12.2017 за позовом ОСОБА_1 до ММР про визнання рішень недійсними відкрито провадження, та 29.12.2017 з урахуванням змін внесених до КАС України Законом №2147-VIII від 03.10.2017 по справі призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.3 ст.155 КАС України в редакції, чинній на час отримання позивачем ухвали про залишення первісного позову без розгляду, позивач не позбавлений права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду.

Так, зі змісту ухвали про залишення позову без розгляду від 13.12.2017 не досліджувалось питання дотримання ОСОБА_1 процесуальних строків звернення до суду, оскільки клопотанням про поновлення пропущеного строку, відсутнє. Разом з тим, заперечення представника відповідача заслуговують на увагу, оскільки позивач невиправдано зволікав більше ніж два роки із захистом своїх прав. Необізнаність у порушених або невизнаних правах через брак спеціалізованої освіти, не може слугувати підставою для поновлення процесуальних строків, оскільки це суб’єктивне ставлення особи до власних інтересів, захист яких кожний обирає самостійно. Посилання на судове рішення яким встановлена невідповідність дій відповідача діючому законодавству, не може слугувати безумовною підставою звернення до суду, оскільки право на судовий захист непов’язане з преюдиціальним діями, а є внутрішнім волевиявленням до невизнаних або порушених прав позивача.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про необхідність застосування ч.4 ст.123 КАС України, так як вважає передчасним висновок про дотримання строку звернення до адміністративного суду, викладений в ухвалі від 29.12.2017 року та не вбачає підстав визнання причин пропущеного строку поважними.

При цьому судом також враховано, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецендентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду та визнання причин пропуску цього строку неповажними не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Керуючись ст.122-124, 240 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання недійсними рішень Маріупольської міської ради №6/40-4445 від 10.07.2014 та №6/16-5142 «Про зниження розміру орендної плати фізичним та юридичним особам за орендовані нежилі приміщення» - залишити без розгляду.

Згідно ч.1 ст.295 та ч.1 ст.297 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. Соловйов