Ухвала суду № 72353241, 22.02.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.02.2018

227/3955/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року м..Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.,

при секретарі Сухіної О.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об»єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Добропільського об»єднаного УПФУ Донецької області (далі Фонду) щодо припинення виплати їй пенсії з 01 грудня 2016 року;

- зобов’язати Фонд поновити нарахування та виплату належної їй пенсії з 01 грудня 2016 року

- звернути стягнення в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.

В обґрунтування позову позивач вказує, що вона, з 1988 року, здобула право на отримання пенсії, перебувала на обліку в Центрально-міському УПФУ у м.Макіївка. У зв»язку з обставинами, які виникли на Донбасі з 2014 року, вона вимушена була тимчасово переміститися до м.Добропілля Донецької області. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Фонді, де і отримувала пенсію шляхом зарахування коштів на банківський рахунок. Однак, з 01 грудня 2016 року відповідач перестав виплачувати належну їй пенсію, посилаючись на те, що довідка, якою вона визнана внутрішньо переміщеною особою, була скасована. Зазначені дії Фонду, на думку позивача, є протиправними як такі, що суперечать Конституції України та Законам України. Вказує на те, що такої підстави для припинення виплати пенсії, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, у зв»язку з не проживанням особи за адресою куди вона перемістилася з тимчасово окупованої території, а саме до м.Добропілля, законами не передбачено.

Позивач в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з»явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача – ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, на підставі ч.9 ст.205 КАС України, вважав можливим розглянути справу в письмовому провадженні на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, представлені сторонами документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині періоду з 01.12.2016 по 01.06.2017 року слід залишити без розгляду виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка дізналася про те, що їй припинили нарахування та виплату пенсії у серпні 2017 року, коли вона вирішила зняти пенсію, але побачила, що на рахунку коштів не має (вказані обставини встановлені з позовної заяви). В той же час з позовної заяви вбачається, що позивач просить задовольнити вимоги за період з 01.12.2016 року, але за захистом порушених прав звернувся до суду 11 грудня 2017 року, що підтверджується штампом суду на адміністративному позові (а.с.1) та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2017 року (а.с.11).

Відповідно до ст..99 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) та ст.122 КАС України (в редакції ЗУ № 2147-VIII від 03.10.2017 року), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст..123 КАС України (в редакції ЗУ № 2147-VIII від 03.10.2017 року), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи.

З аналізу вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Суд також враховує, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до ст..120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися» (ст.123 КАС України), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права на призначення та виплату пенсії і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 77 КАС України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічний підхід до визначення часу, з якого особа могла дізнатися про порушення свого права викладено у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року по справі № 6-2469цс16.

Відповідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Отже, про порушення свого права на призначення та виплату пенсії позивач, із урахуванням реєстрації місця її проживання в м. Добропілля за місцем розташування органу Пенсійного фонду, повинна була дізнаватись 26 числа кожного місяця, за який їй не було призначено та виплачено пенсію.

До суду, як вже раніше було зазначено, позивач звернулася 11 грудня 2017 року.

Тобто, шестимісячний строк звернення до суду щодо вимог за період з 01.12.2016 року по травень місяць 2017 року включно, позивачем є пропущеним.

Відповідно до ст..123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, позивач має право подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Вказаних заяв про поновлення пропущеного строку звернення до суду від позивача не надходило.

Досліджені матеріали справи не містять відомостей, які свідчать про поважність пропуску позивачем строку звернення до суду.

При цьому з матеріалів справи вбачається (зі змісту позовної заяви), що позивач ще серпні місяці 2017 року дізналася про відсутність пенсії на її рахунку, а в вересні 2017 року в телефонному режимі дізналася від працівників відповідача причину припинення виплати їй пенсії, проте до суду у встановлений законом шестимісячний строк своєчасно не звернулася та подала позов до суду лише в грудні 2017 року.

Відповідно до ст..240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо існують підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними та зобов»язання вчинити певні дії в частині періоду з 01.12.2016 по 01.06.2017 року слід залишити без розгляду, з підстав пропущення строку звернення до суду.

Керуючись ст..122-123, 240, 242-245,248,294 КАС України,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об»єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії в частині періоду з 01.12.2016 по 01.06.2017 року - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п»ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини ухвали підписані 19 лютого 2018 року. Повний текс ухвали буде складено 23 лютого 2018 року.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В.Здоровиця