Ухвала суду № 72352365, 16.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26003/17

Провадження №1-кс/127/1745/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Клапоущак С.Ю. при секретарі Гнасько Н.О., за участю прокурора Охоти Ю.Р., заявника ОСОБА_1, її захисника -адвоката ОСОБА_2, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області Каленяка Р.А. у розгляді ним обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України за №12017020020003341 від 08.10.2017,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області Каленяка Р.А. у розгляді ним обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України за №12017020020003341 від 08.10.2017.

Згідно ст. 35 КПК України дана заява була передана на розгляд слідчого судді Клапоущака С.Ю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги заяви, просить відвести суддю Вінницького міського суду Вінницької області Каленяка Р.А. по вищевказаній справі, оскільки суддя Каленяк Р.А. раніше виносив обвинувальний вирок щодо заявниці, тому вважає, що наявні обставини, які виключають можливість об’єктивного та неупередженого розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України суддею Каленяком Р.А.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 82 КПК України, заявник просить задоволити її заяву.

Захисник ОСОБА_2 підтримав заявлений відвід.

Прокурор заперечував щодо задоволення даного відводу.

В судове засідання суддя Каленяк Р.А. не з’явився, хоча про час, день та місце розгляду заяви повідомлявся своєчасно та належним чином. Суд вважає можливим розглянути заяву у його відсутність.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесуальної дії прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

{Пункт 2 частини першої статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Таким чином, відповідно до практики Європейського суду з прав людини по справі «ОСОБА_3 проти України» (Заява № 21722/11, рішення суду від 09.01.2013) зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Як правило, безсторонність судді означає відсутність упередженості та необ’єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб’єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об’єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності ( рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Проте між суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).

Крім того, враховуючи Рекомендації N (94) 12, щодо "Незалежності, дієвості та ролі суддів", яка була ухвалена Комітетом ОСОБА_4 Європи на 518 засіданні заступників ОСОБА_4 від 13 жовтня 1994 р. та яка застосовується по відношенню до кожної особи, яка здійснює судочинство; до кола цих осіб належать ті, на кого покладено вирішення питань конституційного, кримінального, цивільного, комерційного та адміністративного права. Так, незалежність суддів має бути гарантована відповідно до положень Конвенції та конституційних принципів, а також судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади. На розподіл судових справ між суддями не повинно впливати бажання однієї із сторін у справі або будь-якої особи, яка є зацікавленою в результатах цієї справи. Такий розподіл може здійснюватись, наприклад, шляхом жеребкування, через систему автоматичного розподілу за алфавітним порядком або через іншу подібну систему. Суддя не може бути увільнений від провадження у справі без поважних на те причин, якими є важке захворювання або особиста заінтересованість цього судді у справі. Кожна із причин, так само як і порядок увільнення, повинні бути визначені законом, і на них ніяк не можуть впливати інтереси уряду чи адміністративних органів. Рішення щодо увільнення когось із суддів від провадження у справі повинно прийматись уповноваженим органом, який наділений такою ж незалежністю в плані судочинства як і самі судді. А також, Рекомендацію CM/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, яка була ухвалена Комітетом ОСОБА_4 Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, відповідно до якої Судді під час проведення судового розгляду повинні захищати права та свободи всіх осіб однаково, поважаючи їхню гідність. Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено, забезпечувати сторонам можливість бути об'єктивно вислуханими, пояснювати за потреби процедурні питання. Судді мають діяти без будь-якого неналежного зовнішнього впливу на судовий розгляд і відповідно поводитися. Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Крім того, щодо обставин, передбачених ст. 75 КПК України, слідчий суддя наголошує на тому, що особа має обґрунтувати, чому суддя, члени його сім'ї чи близькі родичі заінтересовані у результатах кримінального провадження. Такими обставинами можуть бути надання зазначеною особою консультацій чи інших послуг як на передодні, так і в процесі провадження, якщо до прийняття рішення у справі усно або письмово вона висловлювала свою думку про винуватість або невинуватість особи, перебуває у дружніх або неприязних стосунках з будь-ким із учасників провадження, перебуває у службовій, матеріальній чи іншій залежності від них.

Так, слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників процесуальної дії та враховуючи вище вказане приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області Каленяка Р.А. по розгляду ним обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України за №12017020020003341 від 08.10.2017 слід відмовити, оскільки дана заява є безпідставною та не вмотивованою. Крім того, заявником не було надано слідчому судді, будь-якого доказу щодо упередженого відношення до неї судді Каленяка Р.А., а також заінтересованості його у розгляді даного обвинувального акта, також заявник не обґрунтував наявність існування інших обставин які викликають сумнів у неупередженості судді Каленяка Р.А. щодо розгляду ним обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 35, 75, 76, 80, 81 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В заяві ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області Каленяка Р.А. у розгляді ним обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України за № 12017020020003341 від 08.10.2017 – відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: