Рішення № 72351831, 14.02.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1793/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"14" лютого 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Орган опіки та піклування Літинської районної державної адміністрації Літинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що він є батьком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Матір'ю дитини є ОСОБА_5 - відповідач по справі. Свою позовну заяву обгрунтовує тим, що 19.07.2011 р. шлюб із відповідачкою було розірвано та дитина залишилась проживати разом з позивачем. Майже протягом всього сумісного життя відповідачка часто зловживала спиртними напоями, не приділяла материнської уваги до дитини, періодично не приходила до дому, а коли з'являлась - то влаштовувала скандали, свідком яких був їхній син. Також вона грубо поводилась із сином.

У зв'язку з тим, що мати дитини жодних з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, тому позивач звернувся з даною позовною заявою до суду, у якій просив позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених у ньому. Не заперечили проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Літинської районної державної адміністрації ОСОБА_4 не заперечила проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилась, хоча про місце дату та час судового засідання повідомлялась заздалегідь та належним чином (а.с. 29, 37).

Судом не приймається до уваги письмова заява від імені ОСОБА_5 (а.с. 38), оскільки у суду наявні сумніви, керовані внутрішнім переконанням, що адресат вказаної заяви та відповідач у справі одна і та ж особа.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку сторони позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників процесуальної дії, дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим 09.12.2008 р. Виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області, актовий запис № 24, пояснюється наявність родинних відносин між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_7, як між сином та матір'ю (а.с.6).

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 19.07.2011 р. ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с. 12).

Згідно довідок Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області за № 1022 від 23.10.2017 р. та № 114 від 09.02.2018 р., до сім'ї ОСОБА_1 входить син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 51).

Довідками зазначеного вище органу за № 1023 від 23.10.217 р. та № 115 від 09.02.2018 р. зазначено, що колишня дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_5 з 07.06.2011 р. разом з сином не проживає (а.с. 9, 51).

У відповідності до актів обстеження матеріальнео-побутових умов від 23.10.2017 р. та 0.02.2018 р., мати дитини - ОСОБА_7 з червня 2011 р. не проживає зі сім'єю (а.с. 10, 50).

Як зазначено у довідці Літинської СЗШ № 1 за № 72/05 від 24.10.2017 р., ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 2-Б класі. Вихованням та навчанням дитини займається батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_7 за час навчання дитини шкільним життям не цікавиться. Батько виконує батьківські обов'язки одноосібно (а.с. 11).

Факт несплати аліментів відповідачем на користь позивача на утримання малолітнього сина підтверджується довідкою про отримання аліментів за № 22138/15.24-25 від 28.08.2017 р. (а.с. 7).

Відповідно до висновку за № 01-27/719 від 27.11.2017 р., орган опіки та піклування Літинської районної державної адміністрації Вінницької області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5, відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Згідно з витягу з протоколу № 15 від 15.12.2017 р., ОСОБА_5 від час засідання комісії з питань захисту прав дитини Літинської райдержадміністрації Вінницької області не надала змістовних пояснень щодо виконання своїх батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 41 зв.).

Як зазначено з письмових показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_7 в період з червня 2011 р. по теперішній час з чоловіком не проживала і дитину ОСОБА_6 не відвідувала жодного разу (а.с. 13-14).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

У зв'язку з цим необхідно звернутися до правових позицій Європейського суду з прав людини, а саме в розумінні пункту 1 ст. 8 Конвенції, яка гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її сімейного життя.

Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі«Олссон проти Швеції» від 27.11.1992 р., статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» від 07.08.1996 р., статус рішення - остаточне).

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язанні виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_5 повністю ухилилася від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню свого малолітнього сина, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, доводи, викладені позивачем на підтвердження своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення. Позовні вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав не суперечать закону, відповідають інтересам позивача та неповнолітньої дитини.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 209, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 150, 164-167, 181-183, 191 СК України, п.п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», №3 від 30.03.2007 р., беручи до уваги ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року), Декларації прав дитини Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 р., ст. 18 Конвенції про права дитини (ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р.), суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Стягнути із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий 11.02.1997 р. Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області, ІПН НОМЕР_1) 640 грн. у якості компенсації витрати зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Гопкін П. В.