Постанова № 72351061, 12.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 лютого 2018 р. справа № 820/5998/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Рябченко Є.А.,

за участі:

представника позивача - Паркулаб А.В.,

представників відповідача - Губська В.В., Юрченко К.О., Крайник Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченка» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень та рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2017 №0005651316, №0005631316, №0005661316, №0005621316, №0005641316, №0003101401, №0003081401, №0003051401, №0003091401, №0003021401, №0003041401, №0002991401, №0003011401, №0003031401, №0003061401, №0003071401, №0003001401, рішень заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області Хачатуряна Б.О. від 17.11.2017 №0005671316, №0005681316.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході перевірки не було виявлено жодних фактів, що могли б свідчити про порушення вимог чинного законодавства, висновки акту є виключно міркуваннями та припущеннями інспекторів контролюючого органу, не підтверджені будь-яким посиланням на норму законодавства, тому винесені на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» (ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка) зареєстровано як юридична особа Департаментом реєстрації Харківської міської ради 03.12.1991 року, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Основним видом економічної діяльності підприємства є виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у період 21.08.2017 року по 03.10.2017 року на підставі наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 28.07.2017 року №3615, з урахуванням наказу від 15.09.2017 року №4896, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, та направлень, згідно із п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена виїзна планова документальна перевірка ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 30.06.2017.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Харківській області було складено акт від 18.10.2017 року №15883/20-40-14-01-08/14315500 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» (податковий номер 14315500) з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 30.06.2017», яким встановлені наступні порушення:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.50.1 ст. 50, ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.6, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.3 ст. 140 Податкового Кодексу України, п.5, п.8, п.15 ПСБО 15 «Дохід», п. 6 ПСБО 21 «Вплив змін валютних курсів, п.7, п.19 ПСБО «Витрати», п. 12 ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 5 ПСБО 11 «Зобов'язання», п. 5 ПСБО 11 «Дебіторська заборгованість», ст. 256, ст. 257, ст. 1014, ст. 1018, ст. 1023 Цивільного кодексу України, ст.1, ст.2, ст.4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого підприємством: занижено податок на прибуток та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2017 року;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, ст. 44, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ст. 1013, ст. 1014, ст. 1018, ст. 1023 ЦК України, внаслідок чого підприємством: занижено податок на додану вартість та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 30.06.2017;

- п.201.10 ст. 201 ПК України порушено терміни реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних;

- ст. 11-1 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», «Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднанням» затверджено постановою КМУ від 23.02.2011 року №138, п.5, п.8, п.15 ПСБО «Дохід», п.6 ПСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», п.7, п.19 ПСБО «Витрати», п.12 ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п.5 ПСБО 17 «Податок на прибуток», п.5 ПСБО 11 «Зобов'язання», п.5 ПСБО «Дебіторська заборгованість», ст.1, ст.2, ст.4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті унітарними підприємствами та їх об'єднаннями;

- ст. 24 Кодексу законів про працю України, підприємством було допущено до роботи 2 працівників без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ;

- ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата сплачена з порушеннями термінів сплати заробітної плати. В перевіреному періоді підприємство мало заборгованість із сплати заробітної плати станом на 30.06.2017 року;

- П.п. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України: податок на доходи фізичних осіб підчас виплати доходу у вигляді заробітної плати за липень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року; січень-грудень 2016 року; січень-червень 2017 року підприємством до бюджету перераховано не в повному обсязі та не своєчасно, у випадках коли оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, та податок підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду; станом на 30.06.2017 року підприємством не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб;

- Ст. 7 ЗУ України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підприємством занижено суму єдиного внеску за січень 2015 та за листопад 2016 року, які підприємством самостійно відкориговано у лютому та грудні 2016 року;

- П. 8, п. 9 ЗУ України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підприємством у липні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2014 року, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2015 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2016 року під час виплати заробітної плати, єдиний внесок (авансовий платіж) не був перерахований у відповідному розмірі, встановленому для платника єдиного внеску;

- Ст. 16-1 Підрозділу 10 ПК України «Інші перехідні положення», пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України: військовий збір під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за серпень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року; січень-грудень 2016 року; січень-червень 2017 року підприємством перераховано до бюджету не в повному обсязі і не своєчасно; станом на 30.06.2017 підприємством не перераховано до бюджету військового збору у сумі 78 292,03 грн.;

- П.п. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України підприємством занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- П.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України підприємством не подано три податкові декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 рік;

- П. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п.271.1 ст. 271, п.274.1 ст. 274 ПК України, що призвело до заниження земельного податку;

- П. 46.1 ст. 46, п. 286.2 ст. 286 ПК України в частині несвоєчасного подання за 2016 рік декларації №1600000239 від 25.02.2016, з граничним терміном подачі декларації 22.02.2016;

- П.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України не надано звіт про суми податкових пільг з податку на додану вартість за 1 квартал 2017 року по строку 10.05.2017 та 2 квартал 2017 року по строку 09.08.2017;

- П. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено використання іноземної валюти на території України як засобу платежу без отримання ліцензії НБУ.

На підставі висновків акту перевірки від 18.10.2017 року №15883/20-40-14-01-08/14315500 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення - рішення:

- Форми «Ш» від 17.11.2017 №0005651316, зобов'язано сплатити штраф за затримку на 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання за платежем військовий збір;

- Форми «Ш» від 17.11.2017 №0005631316, зобов'язано сплатити штраф за затримку на 604 календарних дні сплати грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- Форми «Ш» від 17.11.2017 №0005661316, зобов'язано сплатити штраф за затримку на 240 календарних днів сплати грошового зобов'язання за платежем військовий збір;

- Форми «Д» від 17.11.2017 №0005621316, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб;

- Форми «Д» від 17.11.2017 №0005641316, збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору;

- Форми «Н» від 17.11.2017 №0003101401, застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за платежем податок на додану вартість;

- Форми «ПС» від 17.11.2017 №0003081401, застосовано штраф за порушення строків подання податкових декларацій з ПДВ за платежем податок на додану вартість;

- Форми «ПС» від 17.11.2017 №0003051401, застосовано штраф за порушення строків подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- Форми «С» від 17.11.2017 №0003091401, застосовано штраф за порушення п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства;

- Форми «В4» від 17.11.2017 №0003021401, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість;

- Форми «Р» від 17.11.2017 №0003041401, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- Форми «Р» від 17.11.2017 №0002991401, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності;

- Форми «Р» від 17.11.2017 №0003011401, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

- Форми «Р» від 17.11.2017 №0003031401, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій, державних унітарних підприємств та їх об'єднань;

- Форми «Р» від 17.11.2017 №0003061401, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб;

- Форми «ПС» від 17.11.2017 №0003071401, застосовано штрафні санкції за порушення п. 46.1 ст. 46, п. 286.2 ст. 286 ПК України за платежем земельний податок з юридичних осіб;

- Форми «П» від 17.11.2017 №0003001401, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також на підставі висновків акту перевірки заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області Хачатуряном Б.О. за порушення правильності нарахування та утримання єдиного внеску були прийняті рішення №0005671316 та №0005681316 від 17.11.2017 про застосування штрафних санкцій.

По суті спірних правовідносин судом встановлено наступне.

В частині взаємовідносин з ДК «Укрспецекспорт», за позицією відповідача визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми податку на додану вартість і податку на прибуток в оскаржуваній частині стосуються одних і тих же обставин - обставин щодо віднесення до складу витрат і формування підприємством податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість в частині взаємовідносин з Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» за договорами комісії.

Так, позивачем - ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, включено суми податку на додану вартість, нараховані на послуги, отримані від ДК «Укрспецекспорт» у зв'язку зі сплатою ДК «Укрспецекспорт» додаткової комісійної плати у сумі 140 339 грн.

Також позивачем віднесено до складу витрат: витрати на агентські послуги ДК «Укрспецекспорт», не підтверджені документально, за 2014 рік на суму 664 784 грн.; компенсацію витрат за договорами комісії, не підтверджену документально за 2014 рік на суму 72 035,58 грн.; додаткову комісійну плату у сумі 153 940,45 грн. за 2014 рік; компенсацію витрат на агентські послуги, не підтверджені документально, на суму 12 874 370 грн. за період з 01.01.2015 по 30.06.2017; компенсацію витрат за договорами комісії, що не підтверджені документально, на суму 684 079 грн. за період з 01.01.2015 по 30.06.2017; додаткову комісійну плату у сумі 701 693 грн. за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

Податковим органом зроблений висновок, що послуги та винагорода агентів - «Shahid Enterprises» і «NAR Technologies General Trading LLC», залученого комісіонером - «Укрспецекспорт» не мають жодного відношення до основного договору, укладеного між ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка та ДК «Укрспецекспорт», а отже у позивача відсутні підстави для віднесення цих сум до витрат; що у Комітента не виникло право на додаткову комісійну плату; що витрати, понесені працівниками ДК «Укрспецекспорт» підчас виконання договорів комісії, не підлягають відшкодуванню ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, оскільки не підтверджені документально.

Між ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка (Комітент) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (Комісіонер) було укладено договори комісії, відповідно до яких Комісіонер зобов'язався за дорученням Комітента за плату вчинити від свого імені та за рахунок Комітента правочини з продажу запасних запчастин до танку по номенклатурі та кількості згідно умов договорів (умови всіх укладених договорів типові).

За період з 01.01.2014 по 30.06.2017 ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка з ДК «Укрспецекспорт» укладено наступні договори комісії: №USE-18.4-125-D/K-15 від 10.07.2015; №USE-18.4-128-D/K-15 від 10.07.2015; №USE-18.4-119-D/K-15 від 10.07.2015; №USE-18.4-131-D/K-15 від 10.07.2015; №USE-18.4-137-D/K-16 від 26.07.2016; №USE-18.4-160-D/K-16 від 24.10.2016; №USE-18.4-147-D/K-16 від 26.07.2016; №USE-18.4-152-D/K-16 від 26.07.2016; №USE-18.4-233-D/K-11 від 08.09.2011; №USE-18.4-234-D/K-11 від 08.09.2011; №USE-18.4-235-D/K-11 від 08.09.2011; №USE-18.4-129-D/K-15 від 05.10.2015; №USE-18.4-187-D/K-14 від 08.08.2014; №USE-18.4-188-D/K-14 від 08.08.2014.

Згідно з п. 3.1.1. договорів комісії Комісіонер зобов'язався виконати преддоговірну роботу, укласти з Покупцем Контракт. В разі необхідності вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданого комітентом доручення, включаючи залучення відповідних агентів.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору Комітент у відповідності до договору зобов'язується відшкодувати витрати, які здійснив Комісіонер в забезпечення виконання доручення, в тому числі витрати згідно п. 3.1.1.

Згідно п. 5.6. договорів комісії усі витрати Комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається Комітенту в письмовій формі з додаванням документів, що підтверджують ці витрати.

На підтвердження понесених витрат ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка були надані наступні звіти і акти виконаних робіт.

Звіт №2 від 31.10.2016 до договору №USE-18.4-129-D/K-15 від 05.10.2015, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №4 від 28.10.2016.

З акту наданих послуг №4 від 28.10.2016 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 7 378.96 доларів США.

Звіт №6 від 31.10.2016 до договору №USE-18.4-131-D/K-15 від 10.07.2015, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №2 від 28.10.2016.

З акту наданих послуг №2 від 28.10.2016 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 231 977,31 доларів США.

Звіт №3 від 30.11.2016 до договору №USE-18.4-119-D/K-15 від 10.07.2015, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №2 від 15.11.2016.

З акту наданих послуг №2 від 15.11.2016 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 58 535,99 доларів США.

Звіт №2 від 31.10.2016 до договору №USE-18.4-129-D/K-15 від 05.10.2015, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №9 від 03.03.2017.

З акту наданих послуг №9 від 03.03.2017 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 819,88 доларів США.

Звіт №8 від 06.03.2017 до договору №USE-18.4-131-D/K-15 від 10.07.2015, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №7 від 03.03.2017.

З акту наданих послуг №7 від 03.03.2017 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 25 178,59 доларів США.

Звіт №1 від 31.03.2017 до договору №USE-18.4-160-D/K-16 від 24.10.2016, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №3 від 06.03.2017.

З акту наданих послуг №3 від 06.03.2017 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 145 863,82 доларів США.

Звіт №1 від 06.03.2017 до договору №USE-18.4-152-D/K-16 від 26.07.2016, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №1 від 06.03.2017.

З акту наданих послуг №1 від 06.03.2017 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 2733,84 доларів США.

Звіт №3 від 31.05.2017 до договору №USE-18.4-125-D/K-15 від 10.07.2015, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №1 від 30.05.2017.

З акту наданих послуг №1 від 30.05.2017 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 3225,24 доларів США.

Звіт №4 від 30.06.2017 до договору №USE-18.4-119-D/K-15 від 10.07.2015, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №8 від 27.06.2017.

З акту наданих послуг №8 від 27.06.2017 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 6504 доларів США.

Звіт №2 від 30.06.2017 до договору №USE-18.4-152-D/K-16 від 26.07.2016, в якому відображається здійснення витрат на надання агентських послуг NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), які підтверджуються актом наданих послуг №4 від 27.06.2017.

З акту наданих послуг №4 від 27.06.2017 слідує, між ДК «Укрспецекспорт» (Компанія) і NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої Агент зобов'язується супроводжувати контракт Компанії на території Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з надходженням грошових коштів за контрактом на рахунок Компанії зобов'язання Агента з супроводження контракту виконані на суму 10 251,9 доларів США.

При цьому з листа ДК «Укрспецекспорт» від 23.01.2018 №USE-13.3-850, наданого у відповідь на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 по цій справі, слідує, що документи, які підтверджують витрати на консультаційні послуги, містять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ДК «Укрспецекспорт», мають гриф обмеженого доступу «Для службового користування», а отже не можуть передаватися без письмової згоди іншої сторони контракту.

В свою чергу, у вищевказаних актах виконаних робіт, складених ДК «Укрспецекспорт» та Компанією NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ), зазначено, що в зв'язку надходженням грошових коштів за Контрактами на рахунок Компанії (ДК «Укрспецекспорт») зобов'язання по просуванню вказаних Контрактів виконані на території Ісламської Республіки Пакистан на певну суму.

Всього NAR Technologies General Trading LLC (ОАЕ) надано агентських послуг ДК «Укрспецекспорт» на загальну суму 492 469,53 доларів США (12 874 370,07 грн.). Так як агентські послуги полягали у супроводжені контрактів між ДК «Укрспецекспорт» та Ісламською Республікою Пакистан, укладених на виконання договорів комісії між ДК «Укрспецекспорт» і ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, то агентські витрати комісіонера підлягають відшкодуванню комітентом.

Згідно з приписами ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 5.2. договорів комісії, погоджена Комітентом ціна Товару включає: вартість Товару; вартість супровідної документації, маркування, пакування, консервації, тари, витрати на митне оформлення, витрати за підпунктом 3.2.3, комісійну плату, гарантійні зобов'язання, пов'язані з товаром податки і збори та інші необхідні платежі і складає конкретну суму для кожного договору.

Згідно з п. 5.3. за виконання доручення, зазначеного в даному Договорі, Комісіонер отримує комісійну плату у розмірі від 7% до 10% від загальної погодженої Комітентом ціни Товару.

Крім того, відповідно до п. 5.4. договорів комісії, обсяги витрат, які утримує Комісіонер з коштів Комітента, становлять конкретну суму для кожного договору комісії. Комісіонер вправі відшкодувати витрати на умовах пп. 3.2.3. договорів без додаткового погодження з Комітентом в сумі, що не перевищує встановлену в п. 5.4. договорів комісії.

Загальна сума отриманих Комісіонером від компанії-нерезидента NAR Technologies General Trading LLC агентських послуг не перевищувала обмеження, встановлені в п. 5.4. договорів комісії, отже залучення даної компанії-агента не потребувало погодження з ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

Складені звіти на підтвердження факту виконання договорів комісії мають необхідні реквізити, відповідають вимогам первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже є підставою для відображення ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка відповідних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Посилання відповідача, що всупереч вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в актах виконаних робіт, складених ДК «Укрспецекспорт» та NAR Technologies General Trading LLC, неможливо визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, суд також не бере до уваги, оскільки в даних актах вказаний зміст операції, який полягає у своєчасному здійсненні розрахунків з боку покупців - компаній Ісламської Республіки Пакистан, а одиниця виміру у даному випадку не може бути зазначена, оскільки мова йде про послуги, а не про товар.

Стаття 1024 ЦК України визначає, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

З наведеної норми вбачається, що комісіонер має право на укладання правочинів для виконання доручення комітента, наданого в межах договору комісії, і має право нести витрати з метою належного виконання такого доручення комітента.

При цьому, за договором комісії комісіонер отримує комісійну плату, як винагороду за виконання доручення комітента, та відшкодування витрат, понесених комісіонером під час виконання цього доручення з метою належного виконання умов договору комісії.

Враховуючи вищезазначені документальні докази та наведені норми Цивільного кодексу України, витрати ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка на суму 12 874 370,07 грн., понесені в зв'язку відшкодуванням ДК «Укрспецекспорт» витрат за отримані агентські послуги NAR Technologies General Trading LLC, пов'язані з договорами комісії, і, відповідно, з господарською діяльністю ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

Окремо від інших в акті перевірки зазначається договір комісії №USE-17.5-234-D/K-11 від 08.09.2011.

Відповідно до п. 1.1 договору комісії Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату вчинити від свого імені та за рахунок Комітента правочин з продажу запасних частин до танку Т-80УД по номенклатурі та кількості згідно з додатком.

Як вбачається з предмету договору, ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка не мав іншої можливості поставити продукцію, окрім як укласти договір комісії з ДК «Укрспецекспорт» з причин, наведених вище.

Згідно з п. 3.1.1. Договору Комісіонер зобов'язався виконати преддоговірну роботу, укласти з Покупцем Контракт. В разі необхідності вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданого комітентом доручення, включаючи залучення відповідних агентів.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору Комітент у відповідності до договору зобов'язується відшкодувати витрати, які здійснив Комісіонер в забезпечення виконання доручення, в тому числі витрати згідно п. 3.1.1.

Згідно з п. 13.9. Договору Сторони зазначають, що цей Договір застосовується до правовідносин, які виникли до його підписання, а саме до правовідносин, результатом яких є укладання Контракту від 21.06.2010 №226/2010/5976/СР/ЕМЕ/ASRF/Proc.

Отже, як вбачається з умов договору, ДК «Укрспецекспорт» виконало пошук покупців для запчастин до військової техніки за кордоном, які виробляються ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, із залученням агентів. Результатом пошуку покупців стало укладання Контракту від 21.06.2010 №226/2010/5976/СР/ЕМЕ/ASRF/Proc, відповідно до якого ДК «Укрспецекспорт» від власного імені та за рахунок ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка поставила вироблену ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка продукцію.

Пошук покупців здійснювався ДК «Укрспецекспорт» із залученням агента, що підтверджується актом наданих послуг №3 до агентської угоди №USE-17.3-20-DK-10 від 08.11.2010, укладеної між ДК «Укрспецекспорт» та компанією Shahid Enterprises (Ісламська Республіка Пакистан).

З пояснень позивача вбачається, що Сторони домовились про майно і ціну, за яку майно повинно бути проданим у спрощений спосіб до укладання Комісіонером контракту з покупцем, а відтак досягли усіх істотних умов договору комісії.

Вже після того, як майно було продане, Сторони вирішили оформити відносини комісії, що вже існували, уклавши договір, в якому вказали, що він регулює відносини, які виникли до його підписання (п.13.9.).

Згідно з ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до ч. 3 ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. (ч. 7 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що Цивільним та Господарським кодексами України не встановлено обмежень щодо укладення договорів комісії у спрощений спосіб, а також щодо застосування договору до правовідносин, які виникли до його підписання.

У зв'язку з викладеним, підписання договору комісії після укладання Контракту не суперечить чинному законодавству, при умові вказівки в ньому на застосування до відносин комісій, що виникли до укладання Контракту.

Комісіонер повністю виконав умови Договору і реалізував майно на умовах, передбачених Договором. На підтвердження витрат, що підлягають компенсації, надав звіт комісіонера №7 від 28.11.2014, акт наданих послуг №3 від 28.11.2014, що підтверджує надання послуг агентом Комісіонера з просування контракту від 21.06.2010 №226/2010/5976/СР/ЕМЕ/ASR/Proс.

У ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка не було жодних законних підстав відмовити Комісіонеру у відшкодуванні витрат, оскільки Комісіонер уклав Контракт на вигідних для ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка умовах і документально підтвердив понесені витрати на залучення агента, отже ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка повністю правомірно віднесло до складу витрат 664 784 грн. відшкодування витрат комісіонера.

Суд відмічає, що згідно ст. 20 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України; дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння; наркотичних і психотропних засобів; експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України.

Призначення уповноважених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету Міністрів України, який має погоджувати свої рішення з відповідними Комітетами Верховної Ради України.

Відповідно до постанови КМУ від 09.10.1996 «Питання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення» ДК «Укрспецекспорт» є уповноваженою компанію з експорту та імпорту озброєння, боєприпасів, військової та спеціальної техніки, матеріалів і технологій подвійного призначення, робіт і послуг військового та спеціального призначення, інших товарів, що підлягають експортному контролю та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також реалізації зазначеної продукції, робіт і послуг на внутрішньому ринку.

Компанія «Укрспецекспорт» є уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

Предметом усіх спірних договорів комісії з ДК «Укрспецекспорт» є вчинення правочинів з продажу запасних частин до танку.

Експорт запасних частин до військової техніки обмежений відповідно до ст. 20 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» і може бути здійснений тільки через уповноваженого посередника ДК «Укрспецекспорт», а отже ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка було зобов'язано укласти спірні договори комісії, оскільки іншої законної можливості експортувати випущену продукцію військового призначення не існувало. Відтак, враховуючи законодавчо встановлене монопольне становище комісіонера і відсутність інших можливостей реалізувати вироблену продукцію, ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка не мало вплив на встановлення умов спірних договорів комісії. Навіть за наявності вказаних пунктів договорів, контролюючим органом не встановлено збитковість господарських операцій з ДК «Укрспецекспорт», про що вказано представниками відповідача в судовому засіданні.

Щодо віднесення до складу витрат компенсації витрат комісіонера за договорами комісії на загальну суму 756 114 грн. (за 2014 рік на суму 72 035,58 грн.; на суму 684 079 грн. за період з 01.01.2015 по 30.06.2017) суд зазначає наступне.

Умовами договорів комісії, укладених між ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка та ДК «Укрспецекспорт», передбачено:

п. 3.2.3. Відшкодувати документально підтверджені витрати, що здійснив Комісіонер в забезпечення виконання доручення, в тому числі: банківські витрати, випуск та обслуговування банківських гарантій/контр гарантій та акредитиву; витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади, у т.ч. ДСЕКУ; представницькі витрати; витрати на митне оформлення і декларування товару та послуги вантажного митного терміналу.

Згідно п. 5.6. договорів комісії усі витрати Комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається Комітенту в письмовій формі з додаванням документів, що підтверджують ці витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно з ст. 1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

На підтвердження факту виконання договорів комісії до суду надано складені ДК «Укрспецекспорт» звіти, які мають необхідні реквізити, відповідають вимогам первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже є підставою для відображення позивачем відповідних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Витрати, понесені Комісіонером, підтверджені документально та пов'язані з наданими послугами. Понесені Комісіонером витрати підтверджуються первинними документами, наданими позивачем до суду.

Твердження відповідача, що вказані документи не були надані йому підчас перевірки, не підтверджується відповідними доказами.

Враховуючи п. 3.2.3. і п. 5.6 договорів комісії, ст. 1024 ЦК України ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка правомірно відшкодувало Комісіонеру понесені ним витрати, підтвердженні документально, і віднесло їх до складу витрат згідно положень бухгалтерського обліку.

Щодо віднесення до складу витрат додаткової комісійної плати у сумі 153 940,45 грн. за 2014 рік; і додаткової комісійної плати у сумі 701 693 грн. за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 і включення до складу податкового кредиту ПДВ по додатковій комісійній платі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Норма щодо додаткової плати за виконання правочину третьою особою, відповідно до ч. 2 ст. 1013 ЦК України, не є імперативною і не виключає можливості отримання комісіонером додаткової плати з інших підстав, ніж передбачені цією статтею.

Сторони вільні встановлювати умови договору, в тому числі в частині оплати, на власний розсуд, відповідно до принципу свободи договору, і це право не може обмежуватись контролюючим органом.

В договорах комісії №USE-18.4-119- D/K-15 від 10.07.2015, №USE-18.4-129- D/K-15 від 05.10.2015, №USE-18.4-188- D/K-14 від 08.08.2014 в п. 5.4., вказано: «Обсяг витрат за підпунктом 3.2.3, які утримує Комісіонер з коштів Комітента не повинен перевищувати (суму) … доларів США без додаткового погодження з Комітентом. Частина коштів, що не буде витрачена за цим пунктом, є додатковою комісійною платою Комісіонера».

В ст. 1013 ЦК України, на яку посилається контролюючий орган в акті перевірки, вказано «якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату».

Прирівнюючи додаткову комісійну плату Комісіонера з п. 5.4. договорів комісії до додаткової плати за поруку за виконання правочину третьою особою зі ст. 1013 ЦК України, контролюючий орган робить висновок про їх тотожність.

Такий висновок є невірним, оскільки ґрунтується на механічному співставленні термінів, без дослідження їх правової природи, яка є різною.

Додаткова плата з п. 5.4. договорів комісії є частиною комісійної плати, розмір і порядок якої, згідно ст. 1013 ЦК України, встановлюється договором комісії.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно з ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Таким чином, ГК України передбачено право сторін на власний розсуд визначити розмір і порядок комісійної плати, в тому числі додаткової комісійної плати.

Частина 2 ст. 1013 ЦК України («якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату») відсилає до норм, що регулюють забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Як правило, оплачує послуги поручителя боржник. В договорах комісії боржником є третя особа (покупець), у зв'язку з чим законодавець в ч. 2 ст. 1013 ЦК України конкретизував передбачену ст. 558 ЦК України можливість оплатити надані комісіонером послуги поруки не тільки боржником (покупцем), а і комітентом (кредитором).

З огляду на викладене, контролюючий орган в акті перевірки не розрізняє похідні до договору комісії відносини поруки, яких дійсно не існувало між комісіонером і комітентом і за які комісіонер не міг отримати плату, від визначення ціни послуг на розсуд сторін, чим і є спірний пункт договорів.

Відтак, ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка правомірно віднесено до складу витрат додаткову комісійну плату у сумі 153 940,45 грн. за 2014 рік і додаткову комісійну плату у сумі 701 693 грн. за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 і включено до складу податкового кредиту ПДВ по додатковій комісійній платі.

Що стосується штрафних санкцій за порушення в сфері ЗЕД по взаємовідносинам з ДК «Укрспецекспорт», суд зазначає наступне.

З акту перевірки слідує, що між ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка і ДК «Укрспецекспорт» в рамках договорів комісії здійснено розрахунки у валюті на загальну суму 751 059,41 дол. США без отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Вказане призвело до порушення п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93, внаслідок чого до підприємство податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2017 №0003091401 застосовано штраф на суму 17 342 304 грн. за порушення вимог валютного законодавства.

Суд не погоджується з висновкам контролюючого органу виходячи з наступного.

Пунктом 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року (далі - Декрет) визначено, що валютні операції - це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Відповідно до п.п г п. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Національний банк України (що є ліцензуючим органом) у листі вих. №13-110/3478-7370 від 06.11.2000 року прямо вказує на те, що «якщо комісіонер-резидент при перерахуванні комітенту-резиденту основної суми виручки здійснив конверсію комісійної винагороди в валюту України та зарахував цю винагороду на свій основний поточний гривневий рахунок, то в цьому разі порушення п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не вбачається і отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України не потребується». Аналогічну позицію викладено Національним банком України у листі вих. № 28-113/2290 від 27.06.2000 року на запит безпосередньо ДК «Укрспецекспорт».

Згідно листа ДК «Укрспецекспорт» вих. № USE-12.2-11123 від 26.09.2017 року, за договором комісії №USЕ-18.4-187-Д/К-14 від 08.08.2014 року комісійна плата і витрати Комісонера в сумі 412,35 дол. США направлені на 100% продаж, що підтверджується меморіальними ордерами від 20.03.2015 №6310 та від 03.08.2016 №51019; за договором комісії №USЕ-18.4-125-Д/К-15 від 10.07.2015 року комісійна плата і витрати Комісіонера в сумі 8547,53 дол. США направлені на 100% продаж, що підтверджується меморіальними ордерами від 18.05.2017 №133794 та від 21.09.2017 №136662; за договором комісії №USЕ-18.4-119-Д/К-15 від 10.07.2015 року комісійна плата і витрати Комісіонера в сумі 141628,86 дол. США направлені на 100% продаж, що підтверджується меморіальними ордерами від 15.11.2016 №48521 та від 13.06.2017 №151494; за договором комісії №USЕ-18.4-129-Д/К-15 від 05.10.2015 року комісійна плата і витрати Комісіонера в сумі 18429,12 дол. США направлені на 100% продаж, що підтверджується меморіальними ордерами від 28.10.2016 №57115 та від 21.02.2017 №17552; за договором комісії №USЕ-18.4-188-Д/К-14 від 08.08.2014 року комісійна плата і витрати Комісіонера в сумі 296,29 дол. США направлені на 100% продаж, що підтверджується меморіальними ордерами від 20.03.2015 №6310 та від 03.08.2016 №51019; за договором комісії №USЕ-18.4-131-Д/К-15 від 10.07.2015 року у встановленому порядку була отримана індивідуальна ліцензія НБУ на право використання іноземної валюти як засобу платежу на території України №5 від 27.07.2016 строком дії на 1 рік; за договором комісії №USЕ-18.4-147-Д/К-16 від 26.07.2016 року; №USЕ-18.4-137-Д/К-16 від 26.07.2016 року; №USЕ-18.4-152-Д/К-16 від 31.08.2016 року; №USЕ-18.4-160-Д/К-16 від 24.10.2016 року у встановленому порядку була отримана індивідуальна ліцензія НБУ на право використання іноземної валюти як засобу платежу на території України №6 від 19.08.2017 строком дії на 1 рік. Вказані ліцензії мають гриф «Для службового користування» та копіюванню не підлягають.

Наданими доказами підтверджується, що утримані Комісіонером кошти в іноземній валюті повністю конвертовано у національну валюту України, а отже валютні операції між резидентами України не здійснювалися. ДК «Укрспецекспорт» утримувала належну комісійну винагороду з грошових коштів в іноземній валюті, що надійшли на її рахунки від нерезидента, здійснювала конверсію даних грошових коштів в національну валюту України та отримала комісійну винагороду в національній грошовій одиниці вже після продажу нею іноземної валюти, яка надходила від іноземного замовника як власність комітента.

Враховуючи викладене, розрахункові операції на загальну суму 751 059,41 дол. США з резидентом України ДК «Укрспецекспорт» правомірно проведені без одержання ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Окрім викладеного, абзацом 9 п. 2 ст. 16 Декрету встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Отже, повноважним органом, щодо застосування санкцій відповідно до ст.16 Декрету є Національний банк України.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені п.2 ст.16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), названий Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Вказана правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 07.02.2012 у справі №21-904а10, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2017 №0003041401 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 7 031 891,06 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 5 625 512,85 грн., за штрафними санкціями на суму 1 406 378,21 грн.

Контролюючим органом підчас перевірки нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наступні об'єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. АО-1-2-3 (корпус 4) загальною площею 6901,5 кв.м., літ. ЖГ-2 (корпус 3) загальною площею 9820 кв.м.; літ. Ш-1-2 (корпус 6) загальною площею 3065 кв.м., літ. П-1 (корпус 7) загальною площею 5588,5 кв.м., літ. ЖЛ-2 (корпус 8) загальною площею 2767,2 кв.м., складу комплектації літ. 3-2 (корпус 21) загальною площею 1776,9 кв.м., літ. И-4 (корпус 80) загальною площею 4382,2 кв.м., літ. АА-9 (корпус 10) загальною площею 14034 кв.м., виробничий будинок літ. Х-4-8 загальною площею 14737 кв.м., літ. Е-8 (корпус 14) загальною площею 29813,4 кв.м., літ. А-8 (корпус 15) загальною площею 19008,1 кв.м., корпус 15-2 загальною площею 157,1 кв.м., літ. С-6 (корпус 9) загальною площею 14888,9 кв.м., літ. ЖВ-1-3 (корпус 2) загальною площею 15259,4 кв.м., столова на 1000 посадочних місць літ. Т-3 загальною площею 5982,4 кв.м. розташовані за адресою м. Харків, вулиця Москалівська, 99; корпус на площадці літ. 3-5 загальною площею 1865,6 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Текстильна, 66; адміністративно-виробниче приміщення (3 поверх) літ. 3-А загальною площею 1574 кв.м. за адресою м. Харків, пров. Орача, 30; нежитлове приміщення літ. А-2 загальною площею 1152 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Власенко, 26; аптека літ. А-14 загальною площею 229,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Власенка, 16/18; спортзал на стадіоні «Маяк» загальною площею 207,7 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 8а.

Нежитлове приміщення літ. А-2 загальною площею 1152 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Власенко, 26 належить Державі Україні на підставі рішення Господарського суду Харківської області по справі №44/357-07 від 03.12.2007.

Виробничий будинок літ. Х-4-8 загальною площею 14737 кв.м. за адресою м. Харків, вулиця Москалівська, 99, належить Державі Україні в особі державного концерну «Укроборонпром» на підставі свідоцтва про право власності САК 447698 від 14.07.2014, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції.

Столова на 1000 посадочних місць літ. Т-3 загальною площею 5982,4 кв.м. за адресою м. Харків, вулиця Москалівська, 99, належить Державі Україні на підставі свідоцтва про право власності САВ 924328 від 29.01.2008, виданого Виконкомом Харківської міської ради.

Нежитлові приміщення літ. А-8 (корпус 15) загальною площею 19008,1 кв.м. за адресою м. Харків, вулиця Москалівська, 99, належать Державі Україні в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном на підставі свідоцтва про право власності САС 899098 від 01.04.2011, виданого Виконкомом Харківської міської ради.

Нежитлове приміщення аптеки літ. А-14 загальною площею 229,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Власенка, 16/18 належить Державі Україна на підставі свідоцтва про право власності САА 786566 від 26.07.2004, виданого Виконкомом Харківської міської ради.

Нежитлова будівля літ. АО-1-2-3 (корпус 4) загальною площею 6901,5 кв.м. за адресою м. Харків, вулиця Москалівська, 99, належить Державі Україна в особі державного концерну «Укроборонпром» згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нежитлова будівля літ. Е-8 (корпус 14) загальною площею 29813,4 кв.м. за адресою м. Харків, вулиця Москалівська, 99, належить Державі Україна на підставі рішення Господарського суду Харківської області по справі №44/360-07 від 27.11.2007.

Нежитлові приміщення літ. П-1 (корпус 7) загальною площею 5588,5 кв.м. за адресою м. Харків, вулиця Москалівська, 99, належать Державі Україні в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном на підставі свідоцтва про право власності САЕ 087552 від 29.03.2011, виданого Виконкомом Харківської міської ради.

Адміністративно-виробниче приміщення (3 поверх) літ. 3-А загальною площею 1574 кв.м. за адресою м. Харків, пров. Орача, 30 належать Державі Україні в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном на підставі свідоцтва про право власності САЕ 174387 від 25.03.2011, виданого Виконкомом Харківської міської ради.

Нежитлове приміщення літ. И-4 (корпус 80) загальною площею 4382,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Москалівська, 99, належить Державі Україні на підставі рішення Господарського суду Харківської області по справі №44/358-07 від 27.11.2007.

Нежитлові приміщення літ. С-6 (корпус 9) загальною площею 14888,9 кв.м. за адресою м. Харків, вулиця Москалівська, 99, належать Державі Україні в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном на підставі свідоцтва про право власності САЕ 087549 від 29.03.2011, виданого Виконкомом Харківської міської ради.

На виконання постанови КМУ від 29 грудня 2010 р. № 1221 Про утворення Державного концерну «Укроборонпром», указів Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 та від 28 грудня 2010 року №1245/2010 створено Державний концерн «УКРОБОРОНПРОМ».

Статут Державного концерну «Укроборонпром» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. №993.

Відповідно до п. 1 Статуту Державний концерн «Укроборонпром» є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром».

Згідно п. 3 Статуту учасниками Концерну є державні підприємства, зазначені у додатку до Статуту, в тому числі Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка»

Згідно п. 1 постанови КМУ від 29 грудня 2010 р. № 1221 Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» до складу Концерту включаються державні підприємства згідно з додатком, зокрема Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка».

Державний концерн «Укроборонпром» також значиться засновником Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» згідно даних ЄДРПОУ.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка», затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 06.06.2016 №176, Державне підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності.

Згідно з п. 4.1. Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з п. 2 ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка засноване на державній власності, а відтак і майно його є державною власністю, яке передано в господарське відання ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

Відповідно до ст. 145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Згідно Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження державного майна можливе лише шляхом приватизації. Тобто, заснування державою державного підприємства з передачею до статутного фонду державного майна не є способом відчуження державного майна. Враховуючи наведене, ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка засноване та діє на державній власності.

ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка є суб'єктом управління об'єктами державної власності, а не власником, дане майно лише знаходиться на балансі підприємства і перебуває в господарському віданні, тобто вказана нежитлова нерухомість є власністю держави.

Згідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а не особи, у яких майно перебуває в господарському віданні.

Відтак, ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка не є платником податку в розумінні ст. 266 ПК України.

Крім того, перелічене контролюючим органом нерухоме майно не є об'єктами оподаткування з наступних підстав.

П.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема: б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; ґ) будівлі промислові та склади.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому у числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. У підпункті 266.2.2 вказаної статті наведено перелік об'єктів нерухомості податок на яких не сплачується.

П.п. «є» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не віднесено до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Податковий кодекс України не надає тлумачення терміну «будівлі промисловості», що використовується в пп. «є» п.п. 266.2.2ст. 266 ПК України. Не наведено такого тлумачення і іншими нормативними актами, що діють в Україні.

Аналізуючи норму пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, можна встановити, що не є об'єктом оподаткування будь-які будівлі промисловості. Сполучник «зокрема» вказує на те, що перелік таких підприємств не є вичерпним.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджено наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, він розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 №971 для вирішення таких завдань:

а) виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію;

б) проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості та стану будівель і споруд;

в) проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату);

г) проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України;

д) розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.

Згідно ч.2 ст.191 Цивільного кодексу України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

Отже, поняття «будівлі промисловості» не можливо вважати лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій.

Таким чином, будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні абз. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК.

Як вбачається з правовстановлюючих документів, на території ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка розташовано ряд будівельних споруд різного призначення, які складають цілісний майновий комплекс.

Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового, транспортного забезпечення, виконання інших функцій, необхідних для забезпечення роботи підприємства.

Будь-яких доказів використання ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка приміщень, розташованих на території філій для цілей, не пов'язаних з роботою підприємства, в акті перевірки не наведено.

Отже, будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що входять до складу ЦМК ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка та використовуються для цілей забезпечення його діяльності відносяться до будівель промисловості в розумінні п.п «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, і тому дані нежилі приміщення підпадають під визначення «будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські, адміністративні приміщення промислових підприємств».

Відповідно до п.п. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0003041401 підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і в нього відсутнє майно, що є об'єктом оподаткування з мотивів, наведених вище, у ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка відсутній обов'язок подавати декларації за 2015-2017 роки, а відтак податкове повідомлення рішення форми «ПС» від 17.11.2017 №0003051401 в частині застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності також підлягає скасуванню.

Щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 339 269 грн. в частині заниження бази оподаткування на суму різниці між вартістю реалізації необоротних активів та залишковою вартістю; а також заниження бази оподаткування на суму реалізованих виконавчою службою необоротних активів на суму 1 011 139 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку примусового виконання виконавчого провадження №11950830 про стягнення з ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка заборгованості по заробітній платі на реалізацію було передано майно, яке належало боржнику ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

Організатором торгів відповідно до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів визначено ДП «СЕТАМ».

На торгах реалізоване наступне майно: склад 2, комплекс заводу радіоелемент, обладнання для виробництва макарон і павільйон-магазин згідно акту про проведення електронних торгів від 02.06.2016; трансформаторну підстанцію 2КТПХ 1000 ГКТПХ 1000 згідно акту про проведення електронних торгів від 08.06.2016; вставку між корпусами №10 і 11 і будівлю корпусу №47 згідно акту про проведення електронних торгів від 08.06.2016; корпус №29 складський згідно акту про проведення електронних торгів від 03.02.2016; станок фрезерний, станок резьбошліфовальний МФ5820 і 5К822В, станок ЧН 4К722АФ1 згідно акту про проведення електронних торгів від 09.02.2017; чотири трансформатори згідно акту про проведення електронних торгів від 09.02.2017; корпус модуль цех 137 згідно акту про проведення електронних торгів від 26.12.2016; склад лакокрасок і корпус №4 згідно акту про проведення електронних торгів від 09.02.2017; скважина №3 і газофікація заводу згідно акту про проведення електронних торгів від 09.02.2017.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що контролюючим органом неправомірно донараховано ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка зобов'язання з ПДВ при реалізації вказаного майна в рамках виконавчого провадження виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Постачанням товарів, в розумінні п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В даному випадку контролюючий орган помилково прирівнює до постачання примусову реалізацію майна на торгах в рамках виконавчого провадження, оскільки реалізація майна в рамках виконавчого провадження шляхом проведення публічних торгів не є операцією з передачі права власності на майно покупцю в розумінні п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України.

Податковим органом не зазначено підстав для визначення дати виникнення у ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка податкових зобов'язань, на підставі п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, оскільки підприємству не зараховувалися кошти на банківський рахунок, а також підприємством не відвантажувалось (не передавалось) майно, на яке було звернено примусове стягнення.

Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 29.06.2005р. №25-32/998 «Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна» операція вилучення виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів з наступних причин:

- вилучення державним виконавцем арештованого майна від боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документу;

- при вилученні арештованого майна не відбувається перехід права власності на таке майно від боржника до відповідного органу державної виконавчої служби;

- при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу державної виконавчої служби компенсацію його вартості.

Але, при цьому, не відбувається також безоплатна передача арештованого майна, оскільки йдеться не про добровільну передачу майна, а про захід примусового виконання.

Таким чином, при здійсненні операцій із продажу арештованого майна через спеціалізовані організації податкові зобов'язання виникають лише із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника, а не з усієї вартості реалізованого майна.

Крім того, відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З викладеного слідує, що податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0003011401 підлягає скасуванню в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 1 350 408 грн. при реалізації виконавчою службою необоротних активів ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

Судом встановлено, що між ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка (Покупець) і ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» (Постачальник) були укладені договори поставки №16/04-02 від 01.04.2016 та №2/02 від 31.03.2016 (типові).

Згідно п. 1.1 договорів предметом є оплатна передача Постачальником у власність Покупця продукції згідно специфікацій до договорів.

Специфікацією №1 до договору №16/04-02 від 01.04.2016 була обумовлена поставка п'яти комплектів обладнання на суму 8 350 000 грн. з ПДВ.

Передача придбаного за договором №16/04-02 від 01.04.2016 обладнання підтверджується видатковими накладними №61 від 13.04.2016, №90 від 29.04.2016, №104 від 02.06.2016, №103 від 02.06.2016.

Постачальником були виставлені рахунки на оплату поставленої продукції №92 від 13.04.2016 на суму 1 670 000 грн., №108 від 29.04.2016 на суму 3 340 000 грн., №114 від 12.05.2016 на суму 1 670 000 грн., №113 від 12.05.2016 на суму 1 670 000 грн.

Поставлена за договором №16/04-02 від 01.04.2016 продукція була повністю оплачена ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, що підтверджується платіжними дорученнями №64 від 15.04.2016, №852 від 16.11.2016, №77 від 13.05.2016, №81 від 30.05.2016 і не заперечується контролюючим органом.

Перевезення продукції від Постачальника Покупцю здійснювалось автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною №С64 від 29.04.2016, експрес-накладними ТОВ «Нова Пошта» №59998030266351 від 14.04.2016, №59998032103772 від 02.06.2016, №59998032103710 від 02.06.2016, №59998032103772 від 02.06.2016, №59998032103790 від 02.06.2016. Посилання контролюючого органу на те, що до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару, не надані, не підтверджується доказами.

Специфікацією №1 до договору №2/02 від 31.03.2016 була обумовлена поставка п'яти комплектів обладнання на суму 8 350 000 грн. з ПДВ.

Специфікацією №2 від 23.12.2016 до договору №2/02 від 31.03.2016 була обумовлена поставка двадцяти комплектів оптичних і освітлювальних приборів на суму 35 700 000 грн. з ПДВ. В подальшому обсяг поставки за цією специфікацією був зменшений до 12 комплектів відповідно до додаткової угоди №3 від 04.04.2017 до договору №2/02 від 31.03.2016.

Специфікацією №3 від 04.04.2017 до договору №2/02 від 31.03.2016 була обумовлена поставка продукції на суму 13 363 576,2 грн. з ПДВ.

Передача придбаного за договором №2/02 від 31.03.2016 обладнання підтверджується видатковими накладними №267 від 16.11.2016, №271 від 23.11.2016, №272 від 23.11.2016, №273 від 23.11.2016, №274 від 23.11.2016, №37 від 02.06.2017, №6 від 15.02.2017, №7 від 15.02.2017, №8 від 15.02.2017, №9 від 15.02.2017, №10 від 15.02.2017, №11 від 15.02.2017, №18 від 15.03.2017, №19 від 15.03.2017, №20 від 15.03.2017, № 21 від 15.03.2017, №22 від 15.03.2017, №23 від 15.03.2017, №37 від 02.06.2017.

Постачальником були виставлені рахунки на оплату поставленої продукції №210 від 28.07.2016 на суму 1 670 000 грн., №297 від 04.11.2016 на суму 1 670 000 грн., №298 від 04.11.2016 на суму 1 670 000 грн., №299 від 04.11.2016 на суму 1 670 000 грн., №300 від 04.11.2016 на суму 1 670 000 грн., №52 від 18.05.2017 на суму 13 363 576,2 грн., №3 від 23.01.2017 на суму 1 785 000 грн., №4 від 23.01.2017 на суму 1 785 000 грн., №5 від 23.01.2017 на суму 1 785 000 грн., №6 від 23.01.2017 на суму 1 785 000 грн., №7 від 23.01.2017 на суму 1 785 000 грн., №8 від 23.01.2017 на суму 1 785 000 грн., №16 від 22.02.2017 на суму 1 785 000 грн., №17 від 22.02.2017 на суму 1 785 000 грн., №18 від 22.02.2017 на суму 1 785 000 грн., №19 від 22.02.2017 на суму 1 785 000 грн., №20 від 22.02.2017 на суму 1 785 000 грн., №21 від 22.02.2017 на суму 1 785 000 грн., №52 від 18.05.2017 на суму 13 363 576,20 грн.

Поставлена за договором №2/02 від 31.03.2016 продукція була повністю оплачена ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, що підтверджується платіжними дорученнями №195 від 08.08.2016, №765 від 18.11.2016, №766 від 18.11.2016, №767 від 18.11.2016, №768 від 18.11.2016, №1043 від 24.05.2017, №183 від 02.02.2017, №184 від 02.02.2017, №185 від 02.02.2017, №186 від 02.02.2017, №187 від 02.02.2017, №188 від 02.02.2017, №382 від 27.02.2017, №383 від 27.02.2017, №384 від 27.02.2017, №385 від 27.02.2017, №386 від 27.02.2017, №387 від 27.02.2017 і не заперечується актом перевірки.

Перевезення продукції від Постачальника Покупцю здійснювалось автомобільним транспортом, що підтверджується експрес-накладними ТОВ «Нова Пошта» №59998038919691 від 16.11.2016, №59998039236798 від 23.11.2016, №59998042738246 від 15.02.2017, №59998043997028 від 15.03.2017, товарно-транспортною накладною №С16 від 02.06.2017. Посилання контролюючого органу на те, що до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару, не надані, не підтверджується доказами.

Придбана ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка була використана для виробництва продукції на замовлення ДП «Завод імені В.А. Малишева».

Між ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка (Постачальник) та ДП «Завод імені В.А. Малишева» (Покупець) було укладено договір №5/502-1538дп від 27.05.2015.

Згідно п. 1.1 договору предметом є оплатна передача Постачальником у власність Покупця продукції згідно специфікацій до договору.

Відповідно до специфікації №3 та №4 до договору №5/502-1538дп від 27.05.2015 поставці підлягають 37 комплексів ТШУ-1С.

Використання придбаної ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка продукції у виробництві власної продукції підтверджується кошторисною калькуляцією на виготовлення комплексу ТШУ-1С, які були поставлені ДП «Завод імені В.А. Малишева».

Згідно наданої до суду виробничої специфікації (замовлення на виробництво 001-275 від 01.09.2016) на комплекс ТШУ-1С (4 комплекти), підчас виробництва використовується АЖИЮ.203543.001 Рассеиватель (ст. 32 специфікації), АЖИЮ.203561.052 Светофильтр (ст. 33 специфікації), АЖИЮ.203561.053 Светофильтр (ст. 34 специфікації), АЖИЮ.203625.003 Отражатель (ст. 35 специфікації), лампа ДКсМБ-35 СРЖА.433223.007 ТУ (ст. 64 специфікації), лампа ДКсМ-35 СРЖА.433223.007ТУ (ст. 65 специфікації), тобто все придбане у ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» використовується позивачем при виробництві поставленої ДП «Завод імені В.А. Малишева» продукції.

Також позивачем надано до суду сертифікати відповідності придбаної продукції, довідки про отримання, оприбуткування та списання на виробництво ТМЦ №П-125/29 від 07.02.2018; про відвантаження продукції №П-125/27 від 07.02.2018; про залишки незавершеного виробництва №П-125/28 від 07.02.2018.

Дослідивши фактичні обставини справи і надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що контролюючий орган невірно дослідив обставини господарської операції і виклав в акті перевірки відомості, що не відповідають фактичним обставинам справи.

З акту перевірки вбачається, що вся продукція була поставлена за одним договором №16/04-02 від 01.04.2016, тоді як фактично за договором №16/04-02 від 01.04.2016 була поставлена продукція тільки на суму 8 350 000 грн., а за договором №2/02 від 31.03.2016 на суму 43 133 576,2 грн.

В акті перевірки взагалі не вказується договір №2/02 від 31.03.2016, а первинні документи в акті перевірки перелічені без вказівки їх реквізитів, що не дає змогу встановити з акту перевірки, до якої саме господарської операції за яким з договорів вони відносяться.

Загальна сума поставленої продукції за двома договорами склала 51 487 889,2 грн., що підтверджується належно оформленими первинними документами. Але, контролюючий орган в акті перевірки оспорює поставку продукції на суму 24 760 000 грн., і не оспорює реальності господарських операцій з поставки продукції на решту суми.

Таким чином, частину продукції контролюючий орган визнає поставленою, і не оспорює віднесення відповідних сум на витрати і формування податкового кредиту, а частину - ні, хоча продукція поставлялась однакова, між тими самими контрагентами та за тими самими договорами.

В акті перевірки і підчас судового засідання відповідачем не надав пояснення вказаному.

Нереальність здійснених господарських операцій контролюючий орган доводить через дослідження діяльності контрагентів ТО«ѲСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ», яка носить нібито фіктивний характер.

Натомість, в акті перевірки відсутні відомості про наявність або відсутність ознак реальності господарської діяльності ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ», наявність або відсутність відповідних основних засобів, трудових та інших ресурсів для здійснення основного виду діяльності - діяльності посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Ознак фіктивності ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» контролюючим органом в акті перевірки не зазначено.

Що стосується невідповідності номенклатури придбаних контрагентами ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» товарів номенклатурі поставлених товарів ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» і в подальшому поставлених ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, то позивач при укладанні договорів не має ні можливостей, ні обов'язку перевіряти правильність здійснення податкового і бухгалтерського обліку контрагентами свого постачальника ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ»; такий обов'язок і відповідні можливості мають контролюючі органи.

На відміну від контролюючих органів, ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка не може перевірити весь ланцюг поставки продукції і переконатись в правомірності формування податкового кредиту і відповідності номенклатури придбаної і поставленої продукції навіть не безпосередньо свого постачальника, а його контрагентів.

Вказана в акті перевірки інформація може свідчити про недоліки ведення податкового і бухгалтерського обліку контрагентами ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ», на яких ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка не має впливу і не може зазнавати через їх порушення негативних наслідків, в силу індивідуального характеру юридичної відповідальності, встановленого ст. 61 Конституції України.

Посилання в акті перевірки на те, що контрагенти ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» мають ознаки фіктивності, не є належним доказом нереальності господарської операції, оскільки така інформація не є остаточною за своїм змістом, не має наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичним фактом. З акту перевірки вбачається, що така інформація встановлена контролюючим органом з ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.08.2017 по справі №639/2970/17. Відповідно до ст. 78 КАС України не доказуються обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, вироком суду у кримінальному провадженні або постановою суду у справі про адміністративний проступок. Ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів не звільняє контролюючий орган від обов'язку довести вказані в неї обставини, оскільки не є вироком суду у кримінальному провадженні чи іншим судовим рішенням, що дає підстави для звільнення від доказування.

Контролюючий орган обґрунтовує нереальність господарських операцій посиланням на зазначену вище ухвалу, в якій вказується, що допитаний засновник та керівник ТОВ «Плеяда СІТІ» (підприємство, що поставило продукцію ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ») показав, що будь-якою господарською діяльністю не займався, ТОВ «Плеяда СІТІ» не реєстрував, про діяльність вказаного підприємства йому не відомо. Але, допустимими доказами фіктивності підприємства є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, в яких встановлені відповідні факти. Протоколи допиту свідків, які не були надані до суду, а тільки вказані в акті перевірки, не є допустимими доказами в розумінні КАС України для встановлення факту, на який посилається відповідач.

Фіктивність ТОВ «Плеяда СІТІ» та ТОВ «Регіональний центр сприяння бізнесу» не тільки не встановлена вироком суду, але за вказаними фактами не розпочато кримінальне провадження; ухвала суду, на яку посилається контролюючий орган в акті перевірки, здійснюється за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство), а не 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чинного на момент здійснення господарських операцій, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р. роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Таким чином, можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а тим більше по ланцюгу постачання, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Як слідує з аналізу вищевказаного листа ВАСУ, предмет доказування в спорах щодо «безтоварності операцій» є: фактичне виконання господарських операцій; наявність у платника податку (покупця) належно оформлених податкових накладних; фактична сплата грошових коштів контрагентам у сумі, визначеній в податкових накладних.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 31.01.2018 по справі №826/17246/13-а. У вказаній постанові зазначається, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати з урахуванням специфіки кожної господарської операції; - встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесення інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку.

Укладення правочинів та реальне здійснення господарських операцій підтверджується наданою до суду первинною документацією.

При укладенні та виконанні договорів дотримані всі умови, передбачені у листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, а саме:

- відбулися зміни майнового стану платника податку, що є обов'язковою ознакою господарської операції;

- витрати підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які складені у відповідності із правилами ведення бухгалтерського обліку, що підтверджують факт придбання товарів та послуг із метою використання їх у господарській діяльності ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка;

- відбулися такі обставини як рух активів у процесі здійснення операції;

- сторони у договорі, що були учасниками господарських операцій, зареєстровані як платники податку на додану вартість;

- встановлено причинний зв'язок та визначена мета укладення даного договору.

Кожна з вказаних ознак реальності господарських операцій наявна і не спростовується належними, допустимими і достатніми доказами контролюючим органом. Більш того, контролюючий орган в акті перевірки визнає використання ідентичної отриманій від ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» продукції в господарської діяльності ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

Наведені в акті перевірки дані щодо порушень контрагентами ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» вимог податкового і бухгалтерського обліку не є належним та допустимим обґрунтуванням висновків про порушення податкового законодавства з боку ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» і тим більше з боку ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, оскільки вони свідчать про можливі порушення, допущені контрагентом, та не підтверджують наявність порушень при веденні податкового обліку або нереальність господарських операцій між ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» та ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 по справі №816/166/15-а податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка проявило розумну обачливість при виборі контрагента і перед укладанням договору переконалось у наявності відомостей про ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» в ЄДРПОУ, реєстрі платників ПДВ, у перебуванні контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, у відповідності виду діяльності за договором зареєстрованим видам діяльності підприємства, здійснила податковий і бухгалтерський облік господарських операцій в чіткій відповідності до вимог законодавства. Безпосередню участь ДП ХПЗ ім. Шевченка у зловживанні ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» і тим більше його контрагентів не доведена контролюючим органом.

Керуючись викладеним, суд вбачає, що висновок контролюючого органу про заниження показника по рядку 2120 Фінансового звіту «Інші операційні доходи» на суму 20 633 333 грн. є неправомірним, так само як і висновок про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 4 126 666,66 грн., а податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17.11.2017 №0002991401, форми «Р» від 17.11.2017 №0003011401, форми «П» від 17.11.2017 №0003001401, форми «В4» від 17.11.2017 №0003021401 в частині взаємовідносин з ТОВ «СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ» підлягають скасуванню.

Щодо заниження чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 на суму 2 334 149 внаслідок зменшення доходів на суму курсової різниці між курсом на дату отримання передплати у гривні та курсом на дату ВМД, то вказані правовідносини виникли у зв'язку з виконанням договорів комісії від 10.07.2015р № USE - 18.4-131-D/K-15 і від 10.07.2015р. № USE - 18.4-119-D/K-15.

Умовами вказаного договору ціна товару та вартість послуг Комісіонера визначені у валюті (долари США).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, договір комісії та всі додаткові угоди до нього складені у валюті США, а також звіти Комісіонера надано у гривні з зазначенням валютного еквівалента.

ДП «ХПЗ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» від Комісіонера в рамках зазначеного договору отримало кошти у сумі 13 284 175,01грн., що еквівалентно 581 681,00 дол. США.: 9 275 432,23 грн. відповідно до п/д №1196від 23.09.2015р., що дорівнює 426 681,00дол.США за курсом НБУ 21,738564; 3 014 566,42 грн. відповідно до п/д №735 від 04.03.2016р., що дорівнює 115 000,00 дол. США, за курсом НБУ 26,213621; 994 176,36 грн. відповідно до п/д №2459 від 30.06.2016р., що дорівнює 40 000,00 дол. США, за курсом НБУ 24,854409.

З наданих позивачем звітів вбачається що, при виконанні умов договору Комісіонером були понесені витрати у сумі 294559,08грн., що еквівалентно 12 545,38 дол. США, про що зазначено Комісіонером у Звітах: № 1 від 30.09.2015р. - 81 733,11грн, що еквівалентно 3801,28 дол. США; № 2 від 30.10.2015р. - 24 676,34грн, що еквівалентно 1163,12 дол. США; № 3 від 30.06.2016р. - 145 680,59грн, що еквівалентно 5871,44 дол. США; № 4 від 31.08.2016р. - 42 469,04 грн., що еквівалентно 1709,54 дол. США.

В результаті вище наведеного, на дату відвантаження продукції ДП «ХПЗ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» мав передплату у сумі, що еквівалентна 594 226,38 дол. США.

01.09.2016р. було відвантажено продукцію на суму 1 432 125,39 дол. США, що підтверджується ВМД № 504020000/2016/003261.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193 (далі: П(С)БО 21): « 6…Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Згідно з п. 7 П(С)БО 21 на кожну дату балансу: а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу; б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (п. 8 П(С)БО 21).

Виходячи з вимог П(С)БО 21, у бухгалтерському обліку ДП «ХПЗ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» вартість відвантаженою продукції становить 35 432 192,59 грн., та повинна складатися з двох частин (13578739,04грн + 21853453,55грн = 35432192,59грн.):

- отриманої передплати у сумі, що еквівалентна 594226,38 дол. США, яка на дату відвантаження є немонетарною статтею, тому в обліку відображається за історичною собівартістю, що становить 13 578 739,04грн. (13284175,01 + 294559,08 = 13578734,09грн)

- та заборгованість за відвантажену продукцію у сумі, що еквівалентна 837 899,01 дол. США (1432125,39 - 594226,38 = 837899,01дол.США), яка є монетарною статтею, та повинна відображатися в обліку з використанням валютного курсу на дату здійснення операцій. Станом на 01.09.2016р. курс НБУ складав 26,08125грн., відповідно, не сплачена сума складає 21853453,55грн. (837899,01 х 26,08125 = 21853453,55грн.)

ДП «ХПЗ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» було укладено договір комісії з ДП «Укрспецекспорт на укладання зовнішньоекономічних угод з третіми особами на умовах, передбачених Договором комісії від 10.07.2015р. № USE - 18.4-119-D/K-15.

ДП «ХПЗ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» від Комісіонера в рамках зазначеного договору були отримані кошти у сумі 4736557,42грн., що еквівалентно 197 033,96 дол. США.: 1 621 315,20 грн. відповідно до п/д №3587 від 20.10.2015р., що дорівнює 75 000,00 дол. США за курсом НБУ 21,617536; 3 033 081,95 грн. відповідно до п/д №2458 від 30.06.2016р., що дорівнює 122 033,96 дол. США, за курсом НБУ 24,854409.

При виконанні умов договору Комісіонером понесені витрати у сумі 82160,27грн., що еквівалентні 3392,54 дол. США, про що зазначено Комісіонером у Звіті №1 від 31.08.2016р.

В результаті вище наведеного, на дату відвантаження спец майна ДП «ХПЗ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» мав передплату у сумі, що еквівалентна 200 426,50 дол. США. (75 000 + 122033,96 + 3392,54 = 200426,50)

05.10.2016р. було відвантажено продукцію на суму 361 333,26 дол. США, що підтверджується ВМД № 100250007/2016/027652.

Виходячи з вимог П(С)БО 21, у бухгалтерському обліку ДП «ХПЗ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» вартість відвантаженою продукції становить 8 898 316,64грн, та повинна складатися з двох частин (4736557,42грн + 4161759,22грн = 8898316,64грн): отриманої передплати у сумі, що еквівалентна 200 426,50 дол. США, яка на дату відвантаження є немонетарною статтею, тому в обліку відображається за історичною собівартістю, що становить 4736557,42грн. (1621315,20 + 3033081,95 + 82160,27 = 4736557,42грн); та заборгованість за відвантажену продукцію у сумі, що еквівалентна 160906,76 дол. США (361333,26 - 200426,50 = 160906,76), яка є монетарною статтею, та повинна відображатися в обліку з використанням валютного курсу на дату здійснення операцій. Станом на 05.10.2016р. курс НБУ складав 25,864415грн., відповідно, не сплачена сума складає 4 161 759,22грн. (160906,76 х 25,864415 = 4 161 759,22грн.)

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999. №290, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/4153 (із змінами та доповненнями), (надалі П(С)БО 15) зазначено:

Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

В акті перевірки зазначено, що ДП «ХПЗ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» у першому випадку занизив дохід на суму 1 886 792,57грн. та на 447 356,75грн. у другому випадку.

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача. З наведених вище розрахунків слідує, що у другому випадку вартість реалізованого майна позивачем визначена вірно, а у першому випадку дохід завищено на 32635,17грн.

Таким чином, виходячи з умов Договорів комісії від 10.07.2015р. № USE - 18.4-131-D/K-15 та від 10.07.2015р. № USE - 18.4-119-D/K-15, суд приходить до висновку, що ДП «ХПЗ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА» не порушував вимоги П(С)БО 15 та П(С)БО 21, та правильно визначив дохід від реалізації продукції на експорт. У Звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) сума доходу визначена правильно, та не привела до заниження оподаткованого прибутку.

Щодо збільшення грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що підлягає сплаті в державний бюджет, суд зазначає наступне.

На формування розміру частини чистого прибутку (доходу), що відраховується, має вплив невизнання відповідачем витрат підприємства за період перевірки на загальну суму 74 819 158 грн.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст. 11-1 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. N 138.

Згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.

Враховуючи те, що підчас судового розгляду встановлено безпідставність висновків про завищення витрат підприємства на загальну суму 35 784 235 грн., то і для донарахування розміру частини чистого прибутку (доходу), що відраховується, у відповідній частині, відсутні законні підстави.

Окрім того, суд зазначає наступне.

Предметом перевірки є дотримання податкового, валютного законодавства ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017.

Частина чистого прибутку (доходу) не є податковим платежем в розумінні Податкового кодексу України. Це визнається Державною фіскальною службою (лист ДФС від 06.04.2016 №7645/6/99-99-19-02-01-15) і не заперечувалось відповідачем підчас судового розгляду.

Частину чистого прибутку (доходу) донараховано підприємству податковим повідомленням-рішенням форми «Р».

Порядок надсилання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі: Порядок).

Згідно п. 1 розділу 2 Порядку контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо: 3) згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 2 розділу 2 Порядку у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: "Р" - у разі виявлення за результатами перевірок завищення або заниження податкових зобов'язань платника податків та за наслідками таких перевірок, передбачених Кодексом, штрафних (фінансових) санкцій, пов'язаних з таким заниженням (завищенням) податкових зобов'язань (крім грошових зобов'язань та/або штрафних (фінансових) санкцій, визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) (додаток 2).

Частина чистого прибутку (доходу) не є податковим зобов'язанням платника податків, отже контролюючий орган взагалі не має права збільшувати підприємству суму грошового зобов'язання з цього платежу податковим повідомленням-рішенням форми «Р», оскільки така форма складається тільки щодо податкових зобов'язань.

Відтак, перевіривши дотримання відрахуванням підприємством частини чистого прибутку контролюючий орган вийшов за межі предмету перевірки і прийняв податкове повідомлення-рішення, прийняття якого не передбачено чинним законодавством, а отже діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд приходить до висновку, що, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.11.2017 №0003031401 підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що відповідачем, при здійсненні перевірки достовірності, повноти та сплати земельного податку за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року встановлено заниження земельного податку у сумі 3 056 187,8 грн., у тому числі: за 2014 рік - у сумі 180 313,5 грн., за 2015 рік - у сумі 900 828,20 грн., за 2016 рік - у сумі 1 290 882,00 грн., за 1 півріччя 2017 року - у сумі 684 164,90 грн.

Розрахунок земельного податку контролюючим органом був здійснений по земельним ділянкам, розташованим у м. Харкові по вул. Текстильна, 66 та вул. Москалівська, 99.

Згідно акту перевірки, підставою для розрахунку суми земельного податку у вищезазначеній сумі контролюючим органом були використані: рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 року № 1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.»; рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 р. № 1269/13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.»; рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України».

Обґрунтовуючи свої висновки щодо розрахунку суми земельного податку, контролюючий орган зазначив, що положеннями п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. При цьому, як свідчить розрахунок суми земельного податку за період 2014 р. - 1 півріччя 2017 року, донарахування податку здійснено контролюючим органом відповідно до пункту 5.2 рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», яким визначено, що у разі відсутності довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельно ділянки, ставка земельного податку становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова (291,18 грн.) помноженої на коефіцієнти функціонального призначення земельної ділянки (Кф) та зональний коефіцієнт (Км2), який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальні зони).

Суд приходить до висновку, що визначення контролюючим органом розрахунку земельного податку за період з 2014 року по 1 півріччя 2017 року у загальній сумі 3 056 187,8 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.

Згідно п. 271.1.1, п. 271.1.2 ст. 271.1 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 193 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження в користуванні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно положень ст. 15 та ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: площа, цільове призначення, нормативна грошова оцінка. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки (ч. 7 ст. 21 Закону).

Відповідно до п. 2 та п. 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Згідно частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 15 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою КМ України від 23.03.1995 р. № 213 (із змінами та доповненнями) дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви

Відомості державного земельного кадастру є офіційними (ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Згідно п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою КМ України від 21.12.2011 р. № 1386, Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення та справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки тощо;

Мін'юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки та інше.

Згідно листа ДФС України від 06.11.2015 р. за № 23718/6/99-99-15-03-02-15, підтвердження розміру площ земельних ділянок, що перебувають у власності юридичних осіб або у користуванні, розподілу серед власників землі та землекористувачів та розміру нормативної грошової оцінки, яка визначається з урахуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, здійснюється відповідними територіальними органами Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. Отже, для отримання інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки.

Таким чином, відповідно до приписів положень Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про оцінку земель» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру стосовно конкретної земельної ділянки, які є офіційними. Такі дані оформлюються у формі Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, в якому повинні бути вказані розмір земельної ділянки, нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки. Дані про конкретну земельну ділянку повинні бути перенесені до Державного земельного кадастру у порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр». На запит територіального органу ДФС, територіальний орган Держземагенства надає інформацію, необхідну для обчислення та справляння плати за землю.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок плати за земельні ділянки здійснений контролюючим органом за відсутності підстав для обчислення плати за землю та без дотримання порядку, встановлених законом. При здійсненні розрахунку земельного податку контролюючий орган не користувався даними Державного земельного кадастру, які є офіційними.

Безпідставним є здійснення контролюючим органом розрахунку земельного податку на підставі рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 року №1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.», рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 р. № 1269/13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.» та рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» виходячи з наступного.

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03 липня 2013 року №1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.» затверджено «Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року та визначена базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка застосовується з 01 січня 2014 року.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01 січня 2013 рік, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року №1269/13, Департамент земельних відносин на підставі пункту 4 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є власником програмного комплексу «Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013», здійснює загальну координацію робіт з визначення орендної плати за землю в місті Харкові згідно з рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03 липня 2013 року №1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013», здійснює розрахунки розміру орендної плати за землю та безпосереднє виконання робіт з укладання договорів оренди землі та додаткових угод до них, веде моніторинг виконання умов договорів оренди землі.

Пункт 4 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.» покладає обов'язок на орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, вчинити певні дії, пов'язані з виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та подання такої документації до Управління Держкомзему у м. Харкові для здійснення державної реєстрації земельних ділянок, отримання витягів з державного земельного кадастру та, в подальшому, здійснення Департаментом земельних відносин заходів по внесенню змін до раніше укладених договорів оренди землі в частині розміру орендної плати.

Таким чином, вказане рішення містить у собі імперативне посилання на інший документ (рішення), який визначає яким органом чи установою, в який спосіб, в якій формі та в якому порядку відбувається впровадження нормативної грошової оцінки земель, оформлення додаткових угод до договорів оренди землі, які пов'язані із зміною розміру орендної плати.

Отже, вказані рішення Харківської міської ради у їх взаємозв'язку стосуються саме орендарів земельних ділянок, які їх використовують на підставі договорів оренди землі та сплачують орендну плату за користування землею у розмірі, визначеному договором.

Державне підприємство «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» є постійним користувачем земельних ділянок. Земельні ділянки по АДРЕСА_1 та вул. Текстильній, 66 у м. Харкові знаходяться у державного підприємства на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею № 005351 1-ХР від 14.11.2001 р. та Державним актом на право постійного користування землею № 005352 1-ХР від 14.11.2001 р., виданих виконавчим комітетом Харківської міської ради та зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №№ 958 та 959 відповідно.

Таким чином, згідно вимог ст. 269 ПК України Держане підприємство «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» є платником земельного податку, а не орендної плати, яка сплачується орендарями на підставі договору оренди землі.

Земельний податок та орендна плата не є тотожними поняттями, оскільки підстави нарахування земельного податку (п. 286.1 ст. 286 ПК України) та підстави нарахування орендної плати (п. 288.1 ст. 288 ПК України), суб'єкти плати за землю (земельного податку - ст. 269 ПК України та орендної плати - п. 288.1 ст. 288 ПК України) - є різними.

Крім того, донарахування земельного податку за 2014-2015 роки здійснено контролюючим органом згідно пункту 5.2 рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», що також є безпідставним, оскільки такі зміни до вказаного рішення були внесені рішенням Харківської міської ради від 24.06.2015 року № 1894/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» та набули чинності з 01.01.2016 року (пункт 3 рішення).

Отже, розрахунок земельного податку ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» за 2014-2015 роки контролюючим органом здійснений на підставі рішення Харківської міської ради, яке набрало чинності лише з 01 січня 2016 року та яке не має зворотної дії, а тому донарахування контролюючим органом земельного податку на підставі цього рішення за період 2014-2015 роки є також безпідставним.

Земельна ділянка загальною площею 1,4208 га за адресою: м. Харків, вул. Текстильна («Зелений острів») знаходить у постійному користуванні ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів від 27.06.2001 р. № 1090. Право користування земельною ділянкою було оформлено Державним актом на право постійного користування землею 1-ХР № 005352, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 959. Земельний податок за вказану земельну ділянку нараховувався та сплачувався ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» згідно Даних державного земельного кадастру міста Харкова, які були надані Управлінням земельних ресурсів для подання в Державну податкову інспекцію Червонозаводського району для нарахування земельного податку, в яких була зазначена грошова оцінка земельної ділянки, коефіцієнт індексації згідно постанови КМ України від 12.05.2000 р. № 783.

На підставі виданих підприємству державним органом (Управлінням земельних ресурсів) даних державного земельного кадастру, до контролюючого органу у встановленому законодавством порядку подавалися декларації з плати за землю, а також усі необхідні документи, що стосуються вказаної земельної ділянки.

Висновків чи актів контролюючого органу з питань правильності, повноти нарахування та сплати земельного податку за період 2014-2016 роки на адресу ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» від контролюючого органу не надходило, зауваження були відсутні.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 у м. Харкові була надана у постійне користування ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» відповідно до рішення виконкому Харківської міської Ради народних депутатів від 27.06.2001 р. № 1090. Право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 20,5292 га було оформлено Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 958.

Рішенням Харківської міської ради від 28.09.2005 р. № 178/05 «Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради» було припинено Харківському державному приладобудівному заводу ім. Т.Г. Шевченка право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1886 га, за його добровільною відмовою.

Згідно договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва «Корпус-модуль» від 20.09.2001 р., укладеного між Регіональним відділенням ФДМ України по Харківській області та ФОП ОСОБА_9., об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 (межує з вул. АДРЕСА_3, який розташований на земельній ділянці розміром орієнтовно 0,24 га, що перебуває у постійному користуванні ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», перейшов у власність іншої фізичної особи (договір купівлі-продажу № 804 від 20.09.2001 р.). Пунктом 1.1 цього Договору було визначено, що питання відведення, оренди або приватизації земельної ділянки під об'єктом, вирішується новим власником самостійно згідно з порядком, встановленим чинним законодавством.

Земельний податок за вказану земельну ділянку нараховувався та сплачувався ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» згідно Даних державного земельного кадастру міста Харкова, які були надані Управлінням земельних ресурсів для подання в Державну податкову інспекцію Червонозаводського району для нарахування земельного податку, в яких вказувалася грошова оцінка земельної ділянки, коефіцієнт індексації згідно постанови КМ України від 12.05.2000 р. № 783.

На підставі виданих позивачу державним органом (Управлінням земельних ресурсів) даних державного земельного кадастру, до контролюючого органу у встановленому законодавством порядку подавалися декларації з плати за землю, а також усі необхідні документи, що стосуються вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача.

Таким чином, з моменту укладення Регіональним відділенням ФДМ України договору купівлі-продажу від 20.09.2001 р., Державне підприємство «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» не є користувачем земельної ділянки площею 0,24 га (площа зазначена в договорі купівлі-продажу) , оскільки право на частину цієї земельної ділянки для ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» припинилося згідно вимог закону, а тому відсутній й обов'язок у ДП сплачувати за цю земельну ділянку земельний податок..

Документи, які підтверджують перехід права користування на земельну ділянку площею, 0,24 га (договір купівлі-продажу тощо) до нового власника об'єкта були надані контролюючому органу під час проведення перевірки і додані до матеріалів справи.

Однак, контролюючий орган в порушенні вимог ст. ст. 72, 73 ПК України, п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою КМ України від 21.12.2011 р. № 1386, не звертався до територіальних органів Держгеокадастру та Мін'юсту для отримання інформації щодо підтвердження площі вказаної земельної ділянки, про наявність чи відсутність у нового власника нерухомого майна (ФОП ОСОБА_9.) правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку площею 0,24 га, про відомості про реєстрацію прав на неї за іншим користувачем.

При розрахунку земельного податку за період 2014-2017 роки контролюючий орган не врахував зазначені вище обставини, розрахунок суми земельного податку здійснений не на підставі офіційних даних державного земельного кадастру, що є порушенням вимог п. 286.1 ст. 286 ПК України.

Крім того, пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У даному випадку, контролюючим органом перевірка з питань нарахування та сплати земельного податку була здійснена за межами строків, встановлених п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Що стосується посилання контролюючого органу в акті перевірки на 4 Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року, затвердженого рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 р. № 1269/13 (далі - Порядок), то слід зазначити, що дане рішення органу місцевого самоврядування не має силу нормативно-правового акту, не містить жодних правових норм, а регламентує лише процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначає порядок взаємодії підконтрольних Харківській міській раді управлінь з питань впровадження затвердженої грошової оцінки земель м. Харкова.

Рішення органів місцевого самоврядування також не включено до переліку актів цивільного законодавства, визначених в ст. 4 ЦК України.

Норми Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів не покладають обов'язок на платника податків безпосередньо звертатися до органів Держземагенства для отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі, а навпаки, згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України подання інформації, необхідної для обчислення та сплати плати за землю, покладено саме на органи виконавчої влади та відповідний контролюючий орган за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.11.2017 №0003061401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 3 820 234,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 3 056 187,8 грн., за штрафними санкціями на суму 764 046,95 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 244 183,74 грн. податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2017 №0005621316 та військового збору у сумі 78 292,03 грн. податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2017 №0005641316, то вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню у зв'язку з наступним.

ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка до заперечень № П-125/228 від 03.11.17р. на акт перевірки надало довідку № 738 від 03.11.17р. про стан заборгованості по заробітній платі, зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, відповідно до якої станом на 30.10.17р. заборгованості по заробітній платі, зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску була сплачена, а отже відсутня. Ця довідка також надана до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, на момент винесення податкових повідомлень-рішень від 17.11.2017 №0005621316 і від 17.11.2017 №0005641316 заборгованість зі сплати зазначених податків була відсутня, а отже у контролюючого органу були відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 244 183,74 грн. та військового збору у сумі 78 292,03 грн.

Суд приходить до висновку, що застосування штрафних санкцій до позивача не відповідає вимогам закону у зв'язку з наступним.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 5 серпня 2009 року по справі №Б-50/120-09 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Харківський державний приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка», п. 9 ухвали передбачено: з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). На даний час провадження по справі триває.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом » (у редакції, чинній на момент винесення Господарським судом Харківської області ухвали про порушення справи про банкрутство позивача) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, неня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»:

«Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю».

Окрім того, позивачем надано до суду ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 по справі №Б-50/120-09 про роз'яснення п. 9 ухвали від 5 серпня 2009 року, якою порушено провадження у справі про банкрутство ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

В цій ухвалі Господарського суду Харківської області роз'яснив, що протягом дії мораторію, тобто з моменту порушення провадження у справі про банкрутство і до дня припинення провадження у справі про банкрутство, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Це правило діє незалежно від того, коли настав термін виконання цих зобов'язань: до чи після порушення провадження у справі про банкрутство.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 12 березня 2013 року у справі №3-71гс12, від 18 грудня 2012 року у справі №3-67гс12, від 1 жовтня 2013 року у справі №3-27гс13.

У зв'язку з викладеним, застосування штрафних санкцій до підприємства суперечить ч. 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і ухвалі Господарського суду Харківської області від 5 серпня 2009 року по справі №Б-50/120-09, а податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 17.11.2017 №0005651316, форми «Ш» від 17.11.2017 №0005631316, форми «Ш» від 17.11.2017 №0005661316, форми «Д» від 17.11.2017 №0005621316 в частині застосування штрафних санкцій, форми «Д» від 17.11.2017 №0005641316 в частині застосування штрафних санкцій, форми «Н» від 17.11.2017 №0003101401, форми «ПС» від 17.11.2017 №0003081401, форми «ПС» від 17.11.2017 №0003051401, форми «С» від 17.11.2017 №0003091401, форми «Р» від 17.11.2017 №0003041401 в частині застосування штрафних санкцій, форми «Р» від 17.11.2017 №0002991401 в частині застосування штрафних санкцій, форми «Р» від 17.11.2017 №0003011401 в частині застосування штрафних санкцій, форми «Р» від 17.11.2017 №0003061401 в частині застосування штрафних санкцій, форми «ПС» від 17.11.2017 №0003071401, рішення №0005671316 від 17.11.2017 і рішення №0005681316 від 17.11.2017 підлягають скасуванню.

В іншій частині позовних вимог суд відмовляє виходячи з наступного.

Розглядаючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 595003 грн. у зв'язку з віднесенням позивачем до складу витрат - витрат від списання комплектуючих матеріалів непридатних до подальшого використання у виробництві та які передані до неліквідів на суму 4 535 790 грн., суд враховує наступне.

Позивачем в ході проведення інвентаризації згідно наказом № 326-з від 31.10.13р. були виявлені комплектуючі непридатні до подальшого використання у виробництві та які передані до неліквідів. У бухгалтерському обліку списання неліквідів відображено проводкою дебет рахунку 947 «Нестачі і витрати від псування цінностей», кредит рахунку 20 «Виробничі запаси». В періоди березень, травень, червень, липень, серпень та грудень 2014 року позивачем проведено списання неліквідів на загальну суму 4 535 790 грн.

Відповідно до п.140.3. ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або іншим органом, визначеним законодавством України.

Пояснення позивача, що комплектуючі були списані як неліквіди, передані на переробку, оприбутковані та реалізовані, а з понесеними витратами були отримані доходи, не спростовують змісту порушення, оскільки п.140.3. ст. 140 Податкового кодексу України дозволено відносити до складу витрат витрати у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат, а не внаслідок їх непридатності в зв'язку з недотриманням умов зберігання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 595 003 грн.

Розглядаючи позов про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 163 288 грн. суд враховує наступне.

За результатами проведеної інвентаризації згідно наказом № 326-з від 31.10.13р. Позивачем при списанні неліквідів на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України було нараховано ПДВ. У бухгалтерському обліку умовно нарахований ПДВ відображено бухгалтерськими проводками дебет рахунку 94 та кредит рахунку 64 (ПДВ) та включено до складу витрат по рядку 06.4 IВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» в розмірі 907 158 грн.

Відповідно до пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновками відповідача, що позивачем порушено пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та завищено витрати по рядку 06.4. Декларації з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 907 158 грн., а податкове повідомлення - рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток на суму 163 288 грн. є правомірним.

Розглядаючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 3 806 419 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Куп'янською міжрайонною державною фінансовою інспекцією було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.11р. по 30.09.13р., за результатами якої складено акт № 750-20/77 від 25.12.13р. В ході контрольного заходу Куп'янською міжрайонною державною фінансовою інспекцією з метою визначення ступеня готовності незавершеного виробництва, реальності віднесення витрат, співвідношення матеріальних витрат і витрат заробітної плати було проведено інвентаризацію незавершеного виробництва позивача станом на 01.11.13р. за рахунками 2300 «Незавершене виробництво, 2310 «Незавершене виробництво в цеху 94», 2320 «Незавершене виробництво в цеху 96». За результатами проведеної інвентаризації встановлено завищення сум незавершеного виробництва по недіючим замовленням на суму 44 805 595,71 грн., з них по рахунку 2300 по 94 замовленням на суму 42 331 190,72 грн., по рахунку 2310 по 98 замовленням на суму 2 461 816,06 грн., по рахунку 2320 по 124 замовленням на суму 12588,93 грн, які виникли внаслідок накопичення накладних (загальновиробничих) витрат.

Станом на 01.01.14р на бухгалтерських рахунках позивача 2300, 2310, 2320 «Незавершене виробництво» лічились витрати в сумі 44 805 595,71 грн. по недіючим замовленням з них по рахунку 2300 по 94 замовленням на суму 42 331 190,72 грн., по рахунку 2310 по 98 замовленням на суму 2 461 816,06 грн., по рахунку 2320 по 124 замовленням на суму 12588,93 грн, які виникли внаслідок накопичення накладних (загальновиробничих) витрат у період 2006-2013 роки.

На початок періоду, що перевірявся, на рахунку позивача «Незавершене виробництво» лічились витрати в вигляді заробітної плати, загальновиробничих витрат, послуг сторонніх організацій, витрат філії - ОКБ, тощо в сумі 44 805 595,71 грн., які виникли внаслідок того, що ці витрати не включалися до складу собівартості реалізованої продукції в періодах визнання доходів від реалізації продукції по цим замовленням.

Позивачем зазначене не спростовано та підтверджується наданими до перевірки довідками про списання витрат по бухгалтерським рахункам позивача 2300, 2310, 2320 «Незавершене виробництво», у яких інформація зазначена у розрізі витрат по замовленням, періодам надходження витрат до складу рахунків «Незавершене виробництво», списання до складу собівартості у період 2006-2013 роки.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

ПП. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

ПП. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

138.5.1. датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

138.5.2. датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів;

138.5.3. витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Пп. 138.11. ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що позивачем допущено порушення п. 50.1. ст. 50, п. 138.4, п. 138.5, п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого завищено суми витрат в декларації за 2014 рік на суму витрат минулих податкових періодів, що виникли поза межами 1095 днів на загальну суму 21 146 772 грн., у зв'язку з чим повідомлення - рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 3 806 419 грн. є правомірним.

Розглядаючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 105934 грн. суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що згідно даних бухгалтерського обліку у позивача лічилась безнадійна кредиторська заборгованість, яка не була включена до складу рядка 2120 Фінансового звіту «Інші операційні доходи» в сумі 588522 грн., у т.ч. за 2015 рік заниження у сумі 10000грн., за 2016 рік заниження у сумі 316936 грн., за 1 півріччя 2017 рік заниження у сумі 261586 грн.

До складу доходів згідно із положеннями п. 15 П(С)БО № 15 «Дохід» у тому числі, відноситься сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

На субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.

Згідно із пп. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України до безнадійної заборгованості відноситься у тому числі, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

В свою чергу позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, що встановлено статтями 253-255 Цивільного кодексу України.

Згідно пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Аналізом кредиторської заборгованості встановлено та не спростовано позивачем, що кредиторська заборгованість в сумі 588522 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 10000грн., за 2016 рік у сумі 316936 грн., за 1 півріччя 2017 рік у сумі 261586 грн. є безнадійною у розумінні пп. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України та підлягала включенню до складу рядка 2120 Фінансового звіту «Інші операційні доходи», в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 105 934 грн. є правомірним.

Розглядаючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 1 714 056 грн., суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, та підтверджується матеріалами справи, списання витрат по рахунку 231 «Основне виробництво» на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» у загальній сумі 9 522 532 грн., у тому числі, в вересні 2016 року в сумі 9 103 404 грн. та в грудні 2016 року в сумі 419 128 грн.

Зведені показники звіту про фінансовий результат складається з показників звіту про фінансовий результат позивача та його філій - Особливе конструкторське бюро ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка та Привільський завод «Електроприлад» філія ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка. Згідно Акту перевірки Особливого конструкторського бюро ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка № 1569/20-40-14-01-08/14108072 від 17.10.17р. встановлено завищення філією у рядку 2180 Фінансового звіту «Інші операційні витрати» за період з 01.01.15р. по 30.06.17р. у сумі 9 522 532 грн., який передано позивачу для складання консолідованого звіту.

З наданих до перевірки позивачем документів вбачається, що витрати в сумі 9 103 404 грн. у вигляді залишків незавершеного виробництва по темам, що станом на 01.07.13 року були закриті, але не списані в частині заробітної плати, відрахувань витрат на соціальні заходи, загальновиробничих витрат, що підтверджується актом інвентаризації незавершеного виробництва науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт станом на 01.07.13р.; витрати в сумі 419 128 грн. у вигляді залишків незавершеного виробництва по темам, що станом на 01.01.14 року були закриті, але не списані в частині заробітної плати, відрахувань витрат на соціальні заходи, загальновиробничих витрат, що підтверджується актом інвентаризації незавершеного виробництва науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт станом на 01.01.14р. Отже, витрати в сумі 9 103 404 грн. мали бути списані у бухгалтерському обліку до 01.07.13р., а витрати в сумі 419 128 грн. до 01.01.14р. Отже, у бухгалтерському обліку позивача обліковувалось незавершене виробництво по недіючим замовленням, що суперечить п. 4 П(С)БО 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.03.99р. № 87, в частині віднесення до активів підприємства несвоєчасно списаних витрат, що в свою чергу відповідно до п. 7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. № 318, витратами визнаються витрати певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, що призвело до викривлення фінансової звітності та є порушенням п. 12 та п. 16 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.03.99р. № 87.

Відповідно до абзацу першого п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2. ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Зокрема пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Отже, формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тобто, несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, а також недостовірність відображення в них даних призводить до відображення недостовірної інформації у фінансовій та податковій звітності.

Таким чином, формування витрат для розрахунку фінансового результату до оподаткування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток не може здійснюватися на підставі несвоєчасно складених первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, а також недостовірність відображених у них даних. Виправлення помилок, допущених у фінансовій звітності, має здійснюватися з одночасним коригуванням податкової звітності, зокрема у відповідності до ст. 50 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що позивачем допущено порушення пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати по рядку 949 «Інші витрати операційної діяльності» у загальній сумі 9 522 532 грн., у тому числі, в вересні 2016 року в сумі 9 103404 грн. та в грудні 2016 року в сумі 419 128 грн., в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0002991401 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 1 714 056 грн. є правомірним.

Розглядаючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0003011401 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 11 736 грн. суд зазначає наступне.

Як виявлено відповідачем підчас перевірки відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів покупців за період з 01.01.14р. по 30.06.17р., та не спростовано позивачем, в порушення вимог п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 736 грн., у тому числі, за березень 2014 року в сумі 1976 грн., за квітень 2014 року у сумі 4289 грн., за квітень 2015 року у сумі 1525 грн., за грудень 2015 року у сумі 3896 грн.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оскільки, зазначені порушення виникли з підстав не відображення позивачем сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в податкових деклараціях з податку на додану вартість, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0003011401 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 11 736 грн. є правомірним.

Розглядаючи позов про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0003011401 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 6 684 грн. суд зазначає наступне.

Перевіркою складу податкового кредиту на предмет наявності податкових накладних встановлено, що позивач формував податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 6 683,71 грн. без наявності податкових накладних.

Згідно реєстру отриманих податкових накладних, ІС «Податковий блок» та додатку 5 до декларацій з податку на додану вартість, встановлено завищення податкового кредиту сформованого в грудні 2014 року в сумі податку на додану вартість 3 674,63 грн., що сталося внаслідок того, що позивачем до складу податкового кредиту включалась одна й та сама податкова накладна двічі, або включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без документального підтвердження.

Згідно реєстру отриманих податкових накладних, ІС «Податковий блок» та додатку 5 до декларацій з податку на додану вартість, встановлено завищення податкового кредиту сформованого в липні 2015 року в сумі податку на додану вартість 2421,92 грн., що сталося внаслідок того, що позивачем до складу податкового кредиту включалась одна й та сама податкова накладна двічі.

Згідно реєстру отриманих податкових накладних, ІС «Податковий блок» та додатку 5 до декларацій з податку на додану вартість, встановлено завищення податкового кредиту сформованого в березні 2016 року в сумі податку на додану вартість 128,16 грн., що сталося внаслідок того, що позивачем до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість без документального підтвердження.

Позивачем в ході розгляду справи зазначені порушення не спростовані.

Згідно пп. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, на порушення пп. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит у сумі 6 684 грн., у зв'язку з чим суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017р. №0003011401 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 6 684 грн. є правомірним.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України та правомірність винесення податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 17.11.2017 №0005651316, №0005631316, №0005661316, №0005621316, №0005641316, №0003101401, №0003081401, №0003051401, №0003091401, №0003021401, №0003041401, №0002991401, №0003011401, №0003031401, №0003061401, №0003071401, №0003001401, рішень від 17.11.2017 №0005671316, №0005681316.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.11.2017 №0005651316; від 17.11.2017 №0005631316; від 17.11.2017 №0005661316; від 17.11.2017 №0005621316; від 17.11.2017 №0005641316; від 17.11.2017 №0003101401; від 17.11.2017 №0003081401; від 17.11.2017 №0003051401; від 17.11.2017 №0003091401; від 17.11.2017 №0003021401; від 17.11.2017 №0003041401; від 17.11.2017 №0003031401; від 17.11.2017 №0003061401; від 17.11.2017 №0003071401; від 17.11.2017 №0003001401; від 17.11.2017 №0005671316; від 17.11.2017 №0005681316 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.11.2017 №0002991401, суд прийшов до висновку, що воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 9 972 390 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 6 700 972 грн., за штрафними санкціями на суму 3 271 418 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.11.2017 №0003011401, суд прийшов до висновку, що воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 426 425 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 2 737 456 грн., за штрафними санкціями на суму 688 969 грн.

Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» №7 від 20.05.2013 року за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» документально і нормативно обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченка» (61004, Харківська обл., місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 99, код ЄДРПОУ 14315500) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень - рішень та рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.11.2017 року №0005651316; від 17.11.2017 року №0005631316; від 17.11.2017 року №0005661316; від 17.11.2017 року №0005621316; від 17.11.2017 року №0005641316; від 17.11.2017 року №0003101401; від 17.11.2017 року №0003081401; від 17.11.2017 року №0003051401; від 17.11.2017 року №0003091401; від 17.11.2017 року №0003021401; від 17.11.2017 року №0003041401; від 17.11.2017 року №0003031401; від 17.11.2017 року №0003061401; від 17.11.2017 року №0003071401; від 17.11.2017 року №0003001401; рішення від 17.11.2017 року №0005671316; рішення від 17.11.2017 року №0005681316 повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.11.2017 №0002991401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 9972390 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 6700972 грн., за штрафними санкціями на суму 3271418 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.11.2017 №0003011401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3426425 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 2737456 грн., за штрафними санкціями на суму 688969 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.02.2018 року.

Суддя Біленський О.О.