Постанова № 72350905, 20.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 лютого 2018 р. № 820/5992/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати Наказ ГУ ДФС у Харківській області від 01.12.2017р. № 7432 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 (податковий номер -НОМЕР_1)".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року відкрито провадження по справі.

Враховуючи, що вказана позовна заява подана в період дії КАС України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року, керуючись п. 12 Перехідних положень КАС України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017, якими передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позовні вимоги заявлені до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 01.12.2017р. №7432 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 (податковий номер -НОМЕР_1)". ФОП ОСОБА_1 зазначає, що ДФС, вказуючи на отримання податкової інформації, яка свідчить про можливе порушення нею податкового законодавства, лише робить припущення, проте не зазначає фактів порушення позивачем податкового законодавства. Враховуючи відсутність у запиті контролюючого органу, що став передумовою для прийняття оскаржуваного Наказу, підстав для його направлення, позивач стверджує про те, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для направлення вказаних запитів.

Відповідач у наданому відзиві на позов (а.с. 23-24) та у наданих запереченнях (а.с. 53-54) проти позову заперечував. В обґрунтування своїх доводів зазначив що відповідно до запитів про надання пояснень та їх документального підтвердження від 12.09.2017 №2548/ФОП/20-40-13-04-23 та від 18.09.2017 №2625/ФОП/20- 40-13-04-23 було зазначено, що контролюючим органом було отримано податкову інформацію, відповідно до якої вбачається, що позивачем здійснюються операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку. Та було запропоновано надати інформацію та її документальне підтвердження із цього питання, але на зазначені запити Позивачем відповіді надано не було.

Щодо саме фактичних обставин, то контролюючим органом було встановлено, що позивачем було анульовано реєстрацію Платника акцизного податку за власного заявою з 21.07.2017 р. і лише 14.09.2017 року знову відбулась реєстрація Позивача платником акцизного податку. Отже, за період з 21.07.2017 р. по 14.09.2017 р., платник податків не мав права на здійснення реалізації підакцизних товарів. Але відповідно до реєстру накладних, зареєстрованих ФОП ОСОБА_1, вбачається, що протягом липня - вересня 2017 року нею здійснювалась діяльність з продажу підакцизного товару, а саме скрапленого газу. Крім того, платником було подано декларацію з акцизного податку за серпень 2017 року якою не було визначено податкове зобов'язання з податку .

Посилаючись на приписи п.201.10 ст.201 ПК України, зазначає, що розбіжність даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних і була тією підставою для проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/ послуг.

Відповідач зазначає, що контролюючим органом не було порушено жодних норм податкового законодавства при складанні та направленні запиту про надання інформації та оскаржуваного наказу №7432 від 01 грудня 2017 року.

У судове засідання, представник позивача, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи - не прибув. Через канцелярію суду представником позивача 20.02.2018 року подана заява про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представником відповідача через канцелярію суду 20.11.2018 року подане клопотання, в якому просила розглядати справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, проти позову заперечувала та просила в його задоволенні відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України, а також надане клопотання представника позивача про розгляд справи без її участі, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача запити від 12.09.17 № 2548/ФОП/20-40-13-04-23, від 18.09.17 №2625/ФОП/20-40-13-04-23. Зі змісту зазначених запитів вбачається, що ДФС звернулась до позивача із вимогами про отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документального підтвердження стосовно реалізації пального за період з 01.07.17 по 14.09.17 року (а.с. 8,9).

Вказані запити позивачем отримані 21.10.17 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ознайомившись зі змістом направлених запитів, 10.11.17 письмово повідомила ДФС про невідповідність цих запитів вимогам ПКУ, а саме: вимогам ст.ст.73, 78 ПК України та постанови КМ України від 27.12.2010 року № 1245. Позивач вважає, що в запитах ДФС від 12.09.17 № 2548/ФОП/20-40-13-04-23 та від 18.09.17 №2625/ФОП/20-40-13-04-23 не зазначено інформації про порушення законодавства позивачем, а отже, фактично не визначено підстав для надіслання запитів позивачу (а.с. 10).

На думку позивача, у вказаних запитах міститься лише посилання про можливе допущення порушення норм податкового законодавства під час здійснення господарських операцій.

Судом з'ясовано, що у зв'язку із тим, що на зазначені запити позивачем відповіді надано не було, контролюючим органом на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України прийнято рішення у формі наказу № 7432 від 01 грудня 2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 (а.с. 13).

Матеріалами справи встановлено, що на підставі означеного вище наказу та направлень на проведення перевірки від 05.12.2017р. №2016 Головного управління ДФС у Харківській області (а.с. 33), з 05 грудня 2017 року повинна була розпочатися документальна позапланова виїзна перевірка ФО-П ОСОБА_1

Судовим розглядом з'ясовано, що фахівцями податкового органу було надано копію наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки №7432 від 01.12.2017р. та пред'явлено направлення на перевірку від 05.12.2017р. №2016 ФО-П ОСОБА_1 05.12.2017 року, але позивач відмовилась від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки та ознайомлення з направленням на перевірку №2016 від 05.12.2017р.

Отже, до проведення перевірки перевіряючі особи контролюючого органу допущені не були, про що складено акт недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 05.12.2017 року № 4960/20-40-13-15/НОМЕР_1 (а.с. 35-36).

У зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 відмовилась від отримання акту недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, контролюючим органом складений акт "Про неможливість вручення акта недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки" від 07.12.2017 р. за № 5008/20-40-13-15/НОМЕР_1 (а.с.34).

Перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність положенням ч.2.ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Отримання податкової інформації контролюючими органами служби регламентується п.20.1.2 ст.20, п.73.3 ст.73, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1245.

Право контролюючого органу на запит інформації кореспондує з обов'язком платника податків, у випадку відповідності запиту вимогам ст..73 ПК України, таку інформацію надати (п.16.1.5 ст.16 та п.16.1.7 ст.16 Податкового кодексу України).

У судовому засіданні, як на підставу задоволення позовних вимог, позивач послався на відсутність визначених ст.78 Податкового кодексу України передумов для проведення документальної перевірки та видання спірного наказу

Суд зазначає, що документальна позапланова перевірка, серед іншого, здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Аналіз наведених правових норм, дозволяє дійти висновку, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли платником податків не доведено протилежного наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.01.2015 у справі №21-425а14.

Відповідно до частини першої ст.16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Порядок направлення контролюючим органом інформаційного запиту передбачено положеннями ст.73 ПК України. Згідно п. 73.1 вказаної статті, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Спеціальним документом, який врегульовує питання формування та надсилання контролюючим органом інформаційних запитів, є постанови КМУ від 27 грудня 2010 р. №1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі за текстом - Постанова №1245). Відповідно до п. 10 Постанови № 1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Таким чином, запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити перелік запитуваної інформації та викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Із досліджених в судовому засіданні запитів, судом встановлено, що позивачу зазначено, що контролюючим органом за результатами аналізу податкових даних, податкових інформацій, отриманих від фіскальних органів, на обліку у яких перебувають контрагенти позивача, виявлено факти, які свідчать про порушення підприємством норм діючого податкового законодавства, у зв'язку з зазначеним запропоновано надати інформацію щодо здійснення господарських операцій з постачання товарів, послуг, повноти декларування податкових зобов'язань правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ з контрагентами та їх документальне підтвердження (реєстри отриманих та виданих податкових накладних; податкові накладні, фінансово - господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, та інше); фінансово - господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином (товарно - транспортні накладні, рахунки - фактури, довіреності на отримання послуг); документи, що підтверджують наявність власних або орендованих виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень; господарські договори, укладених платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з якими виявлені розбіжності, тощо.

Отже, тексти запитів, відповідно до положень абз.2 п. 14 Постанови № 1245 містять явне та однозначне посилання на наявність неправильності відображення у податковій звітності позивачем податків та зборів у відносинах з зазначеними у запитах контрагентами, виявляє можливим ідентифікувати передбачену законодавством підставу для запитування інформації, з урахуванням наявного у фіскального органу сумніву у правильності формування показників податкової звітності з огляду на наявний у розпорядженні органу доходів і зборів податкової інформації стосовно контрагентів позивача.

Судовим розглядом встановлено, що позивач листом від 10.11.2017 року № 14 (а.с. 10) надав повідомлення, яке не містило пояснень та їх документальних підтверджень в запитуваному обсязі.

Натомість відповідачем у направлених запитах про надання пояснень та їх документального підтвердження від 12.09.2017 №2548/ФОП/20-40-13-04-23 та від 18.09.2017 №2625/ФОП/20- 40-13-04-23 було зазначено, що контролюючим органом було отримано податкову інформацію, з якої вбачається, що позивачем здійснюються операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку. Та було запропоновано надати інформацію та її документальне підтвердження з зазначеного питання, але на зазначені запити позивачем відповіді надано не було.

Отже, на думку суду, у відповідача були наявні підстави для винесення оскаржуваного рішення.

Щодо саме фактичних обставин, то судом з'ясовано, що контролюючим органом було встановлено факт анулювання позивачем реєстрацію платника акцизного податку за власного заявою з 21.07.2017 р. і лише 14.09.2017 року знову відбулась реєстрація ФОП ОСОБА_1 платником акцизного податку.

Так, відповідно до п.п.212.3.11 п.212.3 ст.212 ПК України, особи - суб'єкти господарював роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючим органом за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Отже, за період з 21.07.2017 р. по 14.09.2017 р., платник податків не мав права на здійснення реалізації підакцизних товарів.

Контролюючий орган повідомив суд про те, що відповідно до реєстру накладних, зареєстрованих ФОП ОСОБА_1, вбачається, що протягом липня - вересня 2017 року нею здійснювалась діяльність з продажу підакцизного товару, а саме скрапленого газу.

Отже, твердження позивача на те, що запити податкового органу складені без дотримання вимог податкового законодавства, а тому платник податків був звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит - суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд також звертає увагу на те, що п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Відповідно до вимог п.85.6 ст.85 Податкового Кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З аналізу зазначених норм слідує, що у платника податку є право не допускати до проведення перевірки посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки з підстав, зазначених в п.п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 скористались своїм правом, передбаченим п.п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, не допустивши посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, внаслідок чого було складено акт недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 05.12.2017 року №4960/20-40-13-15/НОМЕР_1.

Виходячи з правової природи рішення податкового органу про призначення перевірки, яке викладається у формі наказу, наказ є правовим актом індивідуальної дії, який розрахований на певне коло осіб, який обмежений певним терміном на його реалізацію та вичерпує свою дію виконанням.

Отже, той факт, що за наслідками перевірки складено акт недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки свідчить про те, що оскаржуваний наказ був реалізований у такий спосіб, а отже - вичерпав свою дію.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі доведено правомірність оскаржуваного рішення (наказу), а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6, 77, 139, 205, 229, 243, 255, 295, 297, п.155 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63403, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання дій протиправними та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

У повному обсязі рішення виготовлено 22.02.2018 року.

Суддя Шляхова О.М.