Рішення № 72350693, 13.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 р. № 814/2434/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1,54056

до відповідача:Віськової частини №А0549, вул. Стрелецька, 105, м. Вінниця, Вінницька область,21007

про:визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А0549 (далі-відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини А0549 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій";

- зобов'язати військову частину А0549 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги при звільненні, з урахуванням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням виплаченої суми;

- зобов'язати військову частину А0549 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, з урахуванням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням виплаченої суми.

Ухвалою від 20.11.2017 р. судом відкрито провадження по справі №814/2434/17.

15.12.2017 р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017, згідно з яким КАС України викладений в новій редакції.

Ухвалою від 15.12.2017 року суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому при звільненні у запас було виплачено грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 37 років календарної служби. Така допомога виплачена в розмірі 145 104,75 грн., виходячи із розрахунку (7 843,50 грн. х 50% х 37).

Однак, на думку позивача, грошова допомога при звільненні була виплачена йому в меншому розмірі, оскільки розрахунок допомоги було здійснено, виходячи з грошового забезпечення, до якого не було включено щомісячну грошову винагороду, яка була запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

З урахуванням наведеного позивач вважає, що дії відповідача, які полягають в невключенні до грошового забезпечення, який було використано при розрахунку грошової допомоги під час звільнення, щомісячної грошової винагороди, є протиправними, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач надав до суду заперечення, в яких зазначив, що відповідно до пункту 38.1 наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова винагорода при звільненні не включаються винагороди, до яких належить виплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889. Додатково зазначив, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010р. №595, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив військову службу в військвій частині А0201 на посаді начальника напрямку відділу напрямків оперативного управління штабу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Під час проходження військової служби, нарахування та виплати йому грошового забезпечення здійснювалось через військову частину А0549, в зв'язку з тим, що військова частина А0201 знаходилась на фінансовому забезпеченні у військовій частині А05049.

Наказом командира військової частини А0201 від 03.06.2016 року позивача звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, та виключено зі списків особового складу військової частини всіх видів забезпечення.

Одночасно цим же Наказом прийнято рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 37 календарних років служби.

У жовтні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги з врахуванням щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Відповідач ОСОБА_2 від 02 листопада 2017 року №2847 повідомив позивача, що відповідно до п.38.6 Інструкції №260, п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, затвердженої наказом МОУ від 15.11.2010 року №595, до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні включаються: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення; винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою №889 (зі змінами, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України №161 від 13.03.2013 року) передбачено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків і вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високо мобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Наведені ознаки цієї виплати відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача наголосив на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889, має періодичний характер, оскільки виплата такої винагороди залежить від наявності рішень відповідних суб'єктів владних повноважень та від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може включатися до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого проводиться розрахунок інших додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі і одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою №889, виплачувалась позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер.

Таким чином, в силу положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» така винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Крім того, представник відповідача посилався, зокрема, на наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», п. 8 якого визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Однак, слід зауважити, що частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено ширший перелік видів виплат, які входять до складу грошового забезпечення військовослужбовців, аніж, що передбачено п. 8 наказу Міністра оборони України №595.

Крім того, в ієрархії нормативно-правових актів Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має вищу юридичну силу, ніж наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 р. №595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".

Правова позиція по даному питанню висловлена, зокрема, Верховним Судом України в постанові від 20 жовтня 2015 року в справі №21-2942а15.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 до грошової допомоги при звільненні позивача ОСОБА_3 частиною А0549 є протиправним, а тому позовні вимоги є обгрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат, судом не вирішується, оскільки позивач, відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Віськової частини №А0549 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії військової частини А0549 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

3. Зобов'язати військову частину А0549 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги при звільненні, з урахуванням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням виплаченої суми.

4. Зобов'язати військову частину А0549 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, з урахуванням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" з урахуванням виплаченої суми.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 19.02.2018 р.

Суддя В. С. Брагар