Рішення № 72350506, 22.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 р. справа № 814/2474/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороз А. О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Державного підприємства "Хлібна база №76" Державного комітету України з державного матеріального резерву, вул. Елеваторна, 10, с. Кавуни, Арбузинський район, Миколаївська область, 55310

про:стягнення заборгованості в сумі 54660,45 грн.,ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі – Фонд або позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з (надалі – відповідач, ТОВ) заборгованості в сумі 54660,45 грн., з яких 50274,47 грн. – сума адміністративно-господарських санкцій, 4383,98 грн. – пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом 2016 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Сторони подали клопотання про розгляд справи без іх участі (а. с. 92-93). Згідно із ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідач подав до обласного відділення звіт форми 10-ПН “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2016 рік, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 85, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність- 3, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 3. Також відповідачем було надано звіт до ГУ ДФС у Миколаївській області за 2016 рік , в якому середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність складає 2 особи, замість 3. У зв’язку з такими розбіжностями позивачем встановлено, що 1 місце призначене для працевлаштування інваліда не зайняте інвалідом, а тому відповідач мав сплатити до 16.04.2017 р. адміністративно-господарські санкції в сумі 50276,47 грн. У зв’язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в сумі 4383,98 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 54660,45 грн.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, установленого статтею 19 цього Закону, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку “Про затвердження форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання” затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у вказаній кількості вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини перша і п'ята статті 19 Закону).

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в залежності від кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і не зайнятих ними. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу статті 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, що застосовується до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відзиві відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки звіти форми 3-ПН були подані до центру зайнятості та на підприємстві були працевлаштовані 3 особи з інвалідністю, як доказ ним було надано до суду наказ №32-к від 22.02.2016 р. про прийняття на роботу ОСОБА_1, довідку МСЕК, наказ 263-к про припинення трудового договору від 18.11.2016 р., наказ про прийняття на роботу ОСОБА_2 від 30.09.2016 р., довідка МСЕК, витяг з наказу про прийом на роботу ОСОБА_3 від 01.03.2005 р. та довідку МСЕК, звітність про попит роботи.

Крім того, на виконання ухвали суду відповідачем надано копію книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ДП «Хлібна база №76», в якій зазначено під номерами 1,2,3 працевлаштованих осіб з інвалідністю (а. с. 72).

Однак, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що в 2016 році на підприємстві працювали 3 інваліди, оскільки з огляду на копії книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ДП «Хлібна база №76» вбачається, що на одній сторінці перелічені лише особи з інвалідністю, інших осіб працевлаштованих на підприємстві на цій сторінці не має, вони перелічені на інших сторінках книги, що ставить під сумнів такий доказ відповідача про працевлаштування у 2016 році осіб з інвалідністю у кількості 3 осіб. На думку суду в книзі ці особи повинні були бути записані в порядку черговості працевлаштування поряд з іншими працівниками підприємства.

Також, відповідачем не спростовано факту розбіжності між звітом поданим до обласного відділення та звітом поданим до ГУ ДФС у Миколаївській області, щодо кількості працівників, яким законодавством встановлена інвалідність, що свідчить про наявність 1 робочого місця для інваліда та про порушення нормативів працевлаштування інвалідів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 18.11.2016 р. відповідачем було звільнено працівника з інвалідністю, однак у десятиденний строк не повідомлено відповідний центр зайнятості про виникнення вакансії. З листа Арбузинського РЦЗ вбачається, що відповідачем були подані звіти 22.02.2016 р., 26.05.2016 р., 29.06.2016 р. та 28.09.2016 р., однак після 18.11.2016 р. не було подано жодного звіту після виникнення вакансії для особи з інвалідністю.

Положення Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012р. №5067-VI, який набрав чинності з 01.01.2013р., та Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316, не звільняють відповідача від сумлінного виконання обов'язку, встановленого частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, виділення і створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, і звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Інформація повинна надаватись своєчасно та в повному обсязі.

Таким чином, відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування державної служби зайнятості в повному обсязі про наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, а тому позивачем правомірно застосовані адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до державного підприємства "Хлібна база №76" Державного комітету України з державного матеріального резерву (вул. Елеваторна, 10, с. Кавуни, Арбузинський район, Миколаївська область, 55310 ідентифікаційний код 20885124) задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Хлібна база №76" Державного комітету України з державного матеріального резерву (вул. Елеваторна, 10, с. Кавуни, Арбузинський район, Миколаївська область, 55310, ідентифікаційний код 20885124) заборгованість в сумі 54660,45 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот шістдесят гривень сорок п'ять копійок) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114).

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в порядку, визначеному ст. ст. 295-297, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя А. О. Мороз