Рішення № 72350111, 21.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Житомир справа № 806/3698/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання неправомірною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, у якій просила визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.07.2017 за № К-8493/0-8461/6-17 у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,90 гектарів, для ведення особистого селянського господарства на території Строківськлої сільської ради Попільнянського району Житомирської області; зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,90 гектарів, для ведення особистого селянського господарства на території Строківськлої сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог указувала, що через свого представника звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,90 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області. Проте Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 07.07.2017 за № К-8493/0-8461/6-17 відмовило їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017. На думку позивача, відмова є незаконною і такою, що порушує її права, передбачені Конституцією України та Земельним кодексом України, оскільки зазначена у листі відповідача підстава відмови у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Відтак, відмову необхідно визнати протиправною та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 22 грудня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Також в ухвалі суду визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відкрите судове засідання у справі призначено на 15 січня 2018 року о 09:00.

04 січня 2018 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на адміністративний позов. За змістом цього відзиву відповідач проти позову заперечує та вважає, що факти викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді звернення діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. У позовній заяві просила розглянути справу в письмовому провадженні за наявними матеріалами, без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, а також зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Судом з'ясовано, що 09 червня 2017 року ОСОБА_2 (представник ОСОБА_1М.) подала до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 з правом передачі у власність площею 0,90 га, для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради Попільнянського району.

До заяви додано: копії паспорта, ідентифікаційного коду, викопіювання, копія довіреності та копія паспорта.

Заява зареєстрована у ГУ Держгеокадастру у Житомирській області 09.06.2017 за № К-8493/0/5-17.

Листом від 07.07.2017 за вих. № К-8493/0-8461/6-17 відповідач на заяву відносно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність запропонував обрати земельну ділянку з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Житомирської області, сформувати новий пакет документів та з заявою повторно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Вважаючи, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області є незаконною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд ураховує наступне.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Земельний кодекс України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно зі пп. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно зі абз. 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування разом із графічними матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування.

Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має бути розглянута органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в місячний термін та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. При цьому підставою відмови у наданні відповідного дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В контексті наведеного суд приходить до висновку, що заява позивача від 09.06.2017 повинна була бути розглянута Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у місячний строк з моменту її подання із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Матеріалами справи підтверджено, що, за результатами розгляду заяви представника позивача від 09.06.2017, 07 липня 2017 року відповідачем направлено лист № К-8493/0-8461/6-17 із пропозицією обрати земельну ділянку з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Житомирської області, сформувати новий пакет документів та з заявою повторно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. При цьому відповідач посилався на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".

За наведених обставин, а також ураховуючи вищезгадані норми Земельного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем, за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 0,90 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Строківськлої сільської ради Попільнянського району Житомирської області ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у його наданні позивачу надано не було.

Водночас суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, не регулює питання виділення (передачі) землі та не є тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Земельного кодексу України та/або на виконання законів у сфері земельних правовідносин. Цією постановою будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, зокрема ст. 118, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії внесено не було.

Стратегія визначає певний алгоритм дій органів виконавчої влади на майбутнє, а тому вона не містить прямих правових норм для врегулювання земельних відносин з приводу отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, як на підставу неможливості надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, надаючи позивачу відповідь 07 липня 2017 року, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України.

Міркування відповідача, наведені у відзиві, стосовно того, що з даних графічних матеріалів позивача неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку вона хоче отримати у власність, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом, суд оцінює критично, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У свою чергу, лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.07.2017 жодних доводів щодо невідповідності земельної ділянки вказаної позивачем вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не містить.

Згідно зі ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.06.2017 та зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1, яку подано її представником 09.06.17, у порядку та відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням викладених в даному рішенні висновків.

Разом з цим, позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягає, оскільки суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції суб'єкта владних повноважень, надані йому законом та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі зобов'язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із чинним законодавством можуть здійснюватися тільки органом виконавчої влади.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими.

В силу приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 640,00 грн необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області щодо неналежного розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 з правом передачі у власність площею 0,90 га, для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради Попільнянського району, від 09 червня 2017 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 з правом передачі у власність площею 0,90 га, для ведення особистого селянського господарства на території Строківської сільської ради Попільнянського району, від 09.06.2017 у порядку та у спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, ідентифікаційний код 39765513) на користь ОСОБА_1 (13500, Житомирська область, Попільнянський район, с. Строків, вул. Миру, 42, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 640, 00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко