Рішення № 72350015, 19.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р. Справа№805/4094/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Стойки В.В.,

суддів: Лазарєва В.В.,

Циганенка А.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Хороша С.С.,

позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Козаченка В.В.,

- Вірченка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2014 відкрито провадження в адміністративній справi №805/6997/14 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим про визнання протиправними дій та скасування рішення (том 1 а.с.16).

У зв'язку з втратою адміністративної справи №805/6997/14 позивач 22.11.2017 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з новим позовом.

В позовній заяві ОСОБА_2 просив суд:

- визнати протиправними та скасувати висновки Акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 30 січня 2014 року №03 Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіки Крим щодо наявності підстав для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарних стягнень;

- визнати протиправними та скасувати звернення Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіки Крим до Міністерства юстиції України з пропозицією від 31 січня 2014 року №36405/03-08 щодо притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_2 до дисциплінарного стягнення на підставі Акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 30 січня 2014 року №03;

- визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства юстиції України щодо відповідності висновків акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 від 30 січня 2014 року №03 законодавству з питань банкрутства;

- визнати протиправним та скасувати подання Міністерства юстиції України на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 11.02.2014 №90 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення на підставі акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 від 30 січня 2014 року №03;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) , що оформлено протоколом засідання від 19.03.2014 №11/03/14;

- визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства юстиції України щодо відповідності рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 19.03.2014 №27;

- визнати протиправним та скасувати подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 19.03.2014 №27;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2014 року № 554/5 «Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), виданих ОСОБА_5, ОСОБА_2» щодо анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2 від 26.02.2013 року виданого Міністерством юстиції України ОСОБА_2;

- відновити дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2 від 26.02.2013 виданого Міністерством юстиції України ОСОБА_2.

21 грудня 2017 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої просив: вважати єдиним відповідачем у даній справі - Міністерство юстиції України; визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2014 № 554/5 «Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), виданих ОСОБА_5, ОСОБА_2» щодо анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2 від 26.02.2013 виданого Міністерством юстиції України ОСОБА_2(а.с. 163-166).

Позовні вимоги мотивовані тим, що за дорученням Міністерства юстиції України від 28.11.2013, на підставі звернення громадянина ОСОБА_6 від 24.10.2013 та наказу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим від 10.01.2014, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим з 20 по 22 січня 2014 року було призначено та проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 за результатами якої складено Довідку № 01 від 22.01.2014 та Акт № 03 від 30.01.2014 року.

За висновками Акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого № 03 від 30.01.2014 року за результатами перевірки виявлені порушення, зокрема: арбітражним керуючим ОСОБА_2 задоволення вимог забезпечених кредиторів шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателя, а не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, у тому числі у вигляді цілісного майнового комплексу, чим порушено вимоги абз.2 ч.4 ст.42, ч.5 ст.44 Закону.

Зазначені порушення стали підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання для застосування до позивача дисциплінарної відповідальності.

На підставі Подання управління з питань банкрутства Департаменту нотаріату та банкрутства, Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Пунктом другим Наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2014 «Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), виданих ОСОБА_5, ОСОБА_2», було анульоване свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів ) НОМЕР_2 від 26.02.2013 видане ОСОБА_2.

Позивач вважає пункт другий Наказу Міністерства Юстиції України від 21.03.2014 №554/5 є таким, що не відповідає положенням чинного законодавства та підлягає скасуванню. Він зазначив, що при проведенні перевірки його діяльності як арбітражного керуючого та при прийняті оскаржуваного рішення проігноровані положення Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвалу Господарського суду Автономної республіки Крим від 15.10.2013, яка є обов'язковою для виконання.

Крім того, оскаржуваний наказ підписано першим заступником Міністра юстиції України ОСОБА_7 з перевищенням службових повноважень, оскільки наказ Міністерства юстиції України від 24.03.2010 №29/к «Про розподіл функціональних повноважень між міністром юстиції, першим заступником та заступниками Міністра» повноважень на підписання наказів про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)не передбачає.

У відзиві відповідач зазначив, що Міністерство юстиції України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушень законодавства при виданні оскаржуваного наказу немає. Оскаржуваний наказ підписано першим заступником Міністра юстиції України ОСОБА_7, яка згідно наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2010 №29/к «Про розподіл функціональних повноважень між міністром юстиції, першим заступником та заступниками Міністра» в разі відсутності Міністра юстиції виконує його обов'язки, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до попереднього судового засідання на 11 грудня 2017 року.

У попередньому засіданні позивач позивач повідомив, що даний адміністративний позов подається вдруге. Первісний позов був поданий до Донецького окружного адміністративного суду у червні 2014 року та ухвалою від 16.06.2014 було відкрито провадження в адміністративній справі №805/6997/14, але як вбачається з листа голови суду, вказана адміністративна справа вважається втраченою. На підставі зазначеного, просив визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з новим позовом, у зв'язку з втратою справи за першим позовом, поважними.

З урахуванням вищезазначених обставин, судом причини пропуску строку звернення позивачем були визнані поважними.

Ухвалою від 11 грудня 2017 року провадження у справі зупинено за клопотанням позивача, з метою уточнення позовних вимог до 11 січня 2018 року .

Разом з адміністративним позовом позивач надав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2014 № 554/5 «Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), виданих ОСОБА_5, ОСОБА_2» щодо анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2 від 26.02.2013 року виданого ОСОБА_2, до набрання чинності рішення в даній справі.

11 січня 2018 року позивач надав заяву про залишення без розгляду клопотання про забезпечення позову у даній справі (а.с.174).

У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Кодексу адміністративного судочинства у новій редакції, подальший розгляд справи було продовжено у загальному позовному провадженні у підготовчому засіданні.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року поновлено провадження в адміністративній справі; задоволено клопотання позивача про залишення без розгляду заяви про забезпечення адміністративного позову; відкладено підготовче засідання за клопотанням позивача до 8 лютого 2018 року та витребувано у відповідача:Наказ Міністерства юстиції України від 21.03.2014 року № 554/5 «Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), виданих ОСОБА_5, ОСОБА_2» та документи, на підставі яких цей Наказ було прийнято.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 лютого 2018 року.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

ОСОБА_2 здійснював діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 20.02.2013 № 300/5 (а.с. 17).

Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 17 вересня 2013 року визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Керченський скляний комбінат» та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

На підставі звернення громадянина ОСОБА_6 від 24.10.2013 та наказу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим від 10.01.2014,за дорученням Міністерства юстиції України від 28.11.2013, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим з 20 по 22 січня 2014 року було призначено та проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2

За результатами перевірки було складено Довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 22.01.2014 №01(а.с.28-34) та Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 30.01.2014 №03. Позивачем 28.01.2014 до Відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим надані пояснення стосовно порушень зазначених у Довідці (а.с. 53-54). За висновками зазначеного Акта виявлене грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, а саме: задоволення вимог забезпечених кредиторів шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателя, а не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, у тому числі у вигляді цілісного майнового комплексу, чим порушено вимоги абз.2 ч.4 ст.42 та ч.5 ст.44 Закону України України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (с.36-42).

Зазначені порушення стали підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання для застосування до позивача дисциплінарної відповідальності (а.с. 44).

На підставі Подання управління з питань банкрутства Департаменту нотаріату та банкрутства, Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

21.03.2014 Міністерством Юстиції України було видано Наказ № 554/5, відповідно до якого на підставі Подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 19.03.2014 №№ 21, 27 та з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 19.03.2014 №11/03/14 було анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_2 від 26.02.2013, видане ОСОБА_2

Вважаючи вищевказаний Наказ Міністерства Юстиції України протиправним, арбітражний керуючий ОСОБА_2, звернувся до суду з відповідним позовом.

У судовому засіданні позивач зазначив, що у вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонячне місто», кредитор вимоги якого були забезпечені заставою, звернувся до ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» з заявою про укладання нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того кредитор повідомив, що не дає своєї згоди на внесення (включення) заставного майна до ліквідаційної маси банкрута, та на підставі договору застави просить задовольнити свої вимоги в розмірі 10 241 400,00 грн. за рахунок предмету застави, шляхом прийняття предмету застави у власність, за вартістю визначеною відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Подання такої заяви заставним кредитором не дозволяє (унеможливлює) виконання ліквідатором вимог абзацу 2 частини четвертої статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який зазначає, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Тобто не дозволяє включення заставного майна в ліквідаційну масу банкрута. Як наслідок, відсутність заставного майна в ліквідаційній масі також унеможливило виконання частини 5 статті 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.

30 вересня 2013 року на засіданні комітету кредиторів Публічного акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» було розглянуто заяву заставного кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто» та прийнято рішення підтримати заяву заставного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто» та дати згоду (погодити) укладення ліквідатором ПрАТ «Керченський скляний комбінат» арбітражним керуючим ОСОБА_2 з заставним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто» нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно договору застави від 25 вересня 2002 року та задоволення вимоги на суму 10 241 400,00 грн. за рахунок предмету застави - комплексу будівель та споруд за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Керч, Індустріальне шосе, будинок 11, шляхом прийняття предмету застави у власність (набуття права власності на предмет іпотеки) за вартістю, визначеною відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Крім того вирішено клопотати перед Господарським судом Автономної Республіки Крим про прийняття рішення про задоволення вимог заставного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто»; ліквідатору ПрАТ «Керченський скляний комбінат» арбітражному керуючому ОСОБА_2 надати ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто» від імені ПрАТ «Керченський скляний комбінат» відповідь про надання згоди на укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя (копія Господарському суду Автономної Республіки Крим) шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: комплексу будівель та споруд за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Керч, Індустріальне шосе, будинок 11. Ліквідатору ПрАТ «Керченський скляний комбінат» арбітражному керуючому ОСОБА_2 подати з прийнятих комітетом кредиторів рішень відповідне клопотання до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2013 року встановлено: «ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто», користуючись правами, наданими п.6 ст. 19, п. 4 ст. 42 , п. 9 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , не дало своєї згоди на внесення (включення) заставного майна до ліквідаційної маси банкрута, та керуючись положеннями пункту 4.2.3. договору застави від 25 вересня 2002 р., зареєстрованого в реєстрі за № 4041 , та пункту 4.2.3. договору застави від 25 квітня 2003 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1393 - просило комітет кредиторів боржника задовольнити вимоги Товариства у розмірі 10 241400,00 грн. за рахунок предмету застави, шляхом прийняття предмету застави у власність, за вартістю, визначеною відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

30 вересня 2013 р. на засіданні комітету кредиторів ПрАТ «Керченський скляний комбінат» було розглянуто заяву заставного кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто», з цього питання.

Так, з наданого суду протоколу засідання комітету кредиторів від 30.09.13 року вбачається, що комітетом кредиторів було прийнято рішення щодо підтримання (задоволення) заяви заставного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 6, код ЄДРПОУ 34693628) на суму 10 241400,00 (десять мільйонів двісті сорок одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок за рахунок предмету застави, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до пункту 4.2.3. договору застави від 25 вересня 2002 р. зареєстрованого в реєстрі за № 4041 та пункту 4.2.3. договору застави від 25 квітня 2003 р. зареєстрованого в реєстрі за № 1393 між ПрАТ «Керченський скляний комбінат» (98330, Автономна Республіка Крим, м. Керч, шосе Індустріальне, 11, код ЄДРПОУ 31179659) та ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 6, код ЄДРПОУ 34693628), який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, а саме: комплексу будівель та споруд за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Керч, Індустріальне шосе, будинок 11 в рахунок виконання основного зобов'язання (прийняття предмету застави у власність) за вартістю, визначеною відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», підтримане рішенням комітету кредиторів від 30 вересня 2013 р. Вказані клопотання обґрунтовані рішенням комітету кредиторів від 30.09.13.

Вказане рішення комітету кредиторів було прийняте більшістю голосів у межах його повноважень, передбачених ч.8 ст.16 Закону України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"».

Розглянувши заявлені клопотання ліквідатора ОСОБА_2 та кредитора - ТОВ Фінансова компанія «Сонячне місто», м. Київ , приймаючи до уваги протокол комітету кредиторів від 30.09.13 року, Господарський суд Автономної республіки Крим задовольнив їх повному обсязі, а саме ухвалив: задовольнити вимоги заставного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 6, код ЄДРПОУ 34693628) на суму 10 241400,00 (десять мільйонів двісті сорок одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок за рахунок предмету застави, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до пункту 4.2.3. договору застави від 25 вересня 2002 р. зареєстрованого в реєстрі за № 4041 та пункту 4.2.3. договору застави від 25 квітня 2003 р. зареєстрованого в реєстрі за № 1393 між ПрАТ «Керченський скляний комбінат» (98330, Автономна Республіка Крим, м. Керч, шосе Індустріальне, 11, код ЄДРПОУ 31179659) та ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 6, код ЄДРПОУ 34693628), який передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки, а саме: комплексу будівель та споруд за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Керч, Індустріальне шосе, будинок 11 в рахунок виконання основного зобов'язання (прийняття предмету застави у власність) за вартістю, визначеною відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», підтримане рішенням комітету кредиторів від 30 вересня 2013 р.» (том 1 а.с.89-92).

Зазначена ухвала сторонами не була оскаржена та набула законної сили з дня її прийняття, що підтверджується довідкою наявною в матеріалах справи(том 1а.с. 95).

Звітом про незалежну оцінку майна, комплексу нежитлових будівель і споруд, обладнання згідно переліку, які знаходяться на балансі ПрАТ «Керченський скляний комбінат» та розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Керч, Індустріальне шосе, будинок 11, суб'єктом оціночної діяльності ПП «КБ-ЕКСПЕРТ» визначена вартість предмета застави у розмірі 10214020, 00 грн.(том 1 а.с. 96-103).

31 жовтня 2013 року укладено договір про задоволення вимог іпотеко держателя який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. (том 1 а.с. 104-116).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Підставою для застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого став факт задоволення вимог забезпечених кредиторів шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателя, а не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, у тому числі у вигляді цілісного майнового комплексу.

Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також Законами України «Про заставу» та «Про іпотеку».

Частинами першою та п'ятою статті 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» (в редакції яка діяла на час спірних правовідносин) встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Зазначена норма кореспондується зі ст.7 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною дев'ятою ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Відповідно до частини 4 ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається що в ході ліквідаційної процедури кредитор має право задовольнити в позачерговому порядку свою вимогу за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення у повному обсязі, це майно не входить до складу ліквідаційної маси, та продаж цього майна здійснюється виключно за згодою кредитора або суду.

Суд бере до уваги, що ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто», не надавало згоди на внесення (включення) заставного майна до ліквідаційної маси банкрута з метою його продажу іншим особам, а звернулось з заявою до комітету кредиторів про задоволення вимог на заставлене майно.

Як вже зазначалось судом, комітет кредиторів 30.09.2013 підтримав вищезазначену заяву ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто».

Також суд звертає увагу, що передача предмета застави у власність заставодержателю відбулася на підставі ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2013 року, якою вирішено задовольнити вимоги заставного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Сонячне місто» на суму 10 241400,00 (десять мільйонів двісті сорок одна тисяча чотириста) гривень за рахунок предмету застави, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотеко держателя.

Положеннями стаття 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Крім того, статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на зазначене суді дійшов висновку, про відсутність порушень з боку позивача.

Також суд, зазначає, що позивач не мав правових підстав діяти по-іншому, всупереч прийнятого судом рішення.

Суд не приймає доводи відповідача щодо грубого порушення позивачем чинного законодавства що на його думку призвело до порушено прав та законних інтересів боржника та інтересів кредиторів, перед якими не було здійснено погашення заробітної плати та інших соціальних виплат, оскільки відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заставлене майно не входило до ліквідаційної маси, його продаж здійснювався в позачерговому порядку виключно на виконання вимог кредитора на виконання ухвали суду.

Крім того, відповідач не зазначив, які саме норми Закону були порушені позивачем, та яким чином він повинен був діяти та підставі яких правових норм.

Що стосується тверджень позивача стосовно підписання оскаржуваного Наказу першим заступником Міністра юстиції України ОСОБА_7 з перевищенням службових повноважень суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 пункту 16 «Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України «Про отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, лівідатора)» від 14.01.2013 № 93/5 встановлено, що наказ про анулювання свідоцтва підписує Міністр юстиції України або особа, яка виконує його обов'язки.

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2010 №291/к «Про розподіл функціональних повноважень між міністром юстиції, першим заступником та заступниками Міністра» в разі відсутності Міністра юстиції саме ОСОБА_7 виконує його обов'язки.

Отже суд не приймає доводи позивача в цій частині.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, враховуючи при цьому доводи, а також наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем наказ Міністерства юстиції України № 554/5 від 21.03.2014 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_2 від 26.02.2013 також не відповідає вимогам передбаченим в частині третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем не було враховано усіх істотних обставин, які мали значення для його прийняття.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано доказів на обґрунтування правомірності прийнятого спірного рішення.

Тому суд вважає, що пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2014 року № 554/5 «Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), виданих ОСОБА_5, ОСОБА_2» щодо анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2 від 26.02.2013 року виданого ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2014 року № 554/5 «Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), виданих ОСОБА_5, ОСОБА_2» щодо анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2 від 26.02.2013 року виданого ОСОБА_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул. Архітектора Городецького, будинок 13;код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 657(шістсот п'ятдесят сім) грн. 72 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 лютого 2018 року.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2018 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий суддя Стойка В.В.

Судді Лазарєв В.В.

Циганенко А.І.