Рішення № 72349862, 31.01.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Справа № 808/3408/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) надійшов адміністративний позов від Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (далі – відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, код ЄДРПОУ 00194122, податковий борг у розмірі 189 652,38 грн., з них:

- 108 762,64 грн. - земельний податок з юридичних осіб р/р 33216811700018, УК у Якимівському районі /Кирилівка/, код 37997243, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 81301 5, код платежу 1 8010500.

- 80 889,74 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки р р/р 31419513700018. УК у Якимівському районі /Кирилівка/, код 37997243, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 18010400 з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить такому платнику.

Ухвалою від 04 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 13 грудня 2017 року.

13 грудня 2017 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до 24 січня 2018 року.

24 січня 2018 року ухвалою суду поновлено провадження в адміністративній справі.

Станом на дату призначення справи до судового розгляду строк розгляду справи спливає через 20 днів.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частино 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані Податковим кодексом України та зазначено, що за Публічним акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 108762,67 грн. (з урахуванням часткової сплати в розмірі 31105,41 грн. та нарахованої пені на підставі статті 129 ПК України в розмірі 9180,40 грн.) та по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 80889,74 грн., який виник в результаті несплати відповідачем самостійно узгодженої суми грошового зобов’язання.

Представник позивача 24 січня 2018 року прибув до суду та подав клопотання, в якому просить суд розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача 24 січня 2018 року подав до суду клопотання, в якому просить суд розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

За таких обставин та керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” зареєстроване, як юридична особа 13 червня 1994 року, код ЄДРПОУ 00194122.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” має податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 108762,67 грн. та по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 80889,74 грн.

Судом встановлено, що податковий борг виник на підставі поданих до контролюючого органу податкових декларацій по податку на нерухоме майно:

№ НОМЕР_1 від 19 лютого 2015 року згідно якої відповідач самостійно визначив річну суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у 2015 році на загальну суму 40896,31 грн., з щоквартальною часткою сплати за І-ІІІ квартали по 10224,08 грн. за ІV квартал 10224,07 грн.

Відповідачем не сплачені суми податкових зобов’язань по даній декларації з ІІ по ІV квартал, на суму 30672,23 грн.

№ НОМЕР_2 від 29 квітня 2016 року згідно якої відповідач самостійно визначив річну суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у 2016 році на загальну суму 46270,78 грн., з щоквартальною часткою сплати за І-ІІІ квартали по 11567,70 грн. за ІV квартал 11567,68 грн.

Відповідачем не сплачені суми податкових зобов’язань по даній декларації з І по ІV квартал, на суму 46270,78 грн.

№ НОМЕР_3 від 16 лютого 2016 року згідно якої відповідач самостійно визначив річну суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у 2017 році на загальну суму 107489,28 грн., з щоквартальною часткою сплати за І-ІV квартал по 26872,32 грн.

Відповідачем не сплачені суми податкових зобов’язань по даній декларації з І по ІІ квартал, на суму 53744,44 грн.

Також судом встановлено, що податковий борг виник на підставі поданих до контролюючого органу податкових декларацій з податку за землю:

№9021879833 від 22 лютого 2016 року, згідно якої відповідач самостійно визначив річну суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у 2016 році на загальну суму 62465,35 грн., з щомісячною часткою сплати з січня по листопад – по 5205,45 грн. та за грудень – 5205,45 грн.

Відповідачем не сплачені суми податкових зобов’язань по декларації з серпня по грудень 2016 року, на суму 24385,25 грн. (з урахуванням часткової сплати за серпень місяць в розмірі 1642,10 грн.).

№9024007759 від 20 лютого 2017 року, згідно якої відповідач самостійно визначив річну суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у 2017 році на загальну суму 84756,93 грн., з щомісячною часткою сплати з січня по листопад – по 7063,08 грн. та за грудень – 7063,05 грн.

Відповідачем не сплачені суми податкових зобов’язань по декларації з січня по серпень 2017 року, на суму 56504,64 грн.

Відповідачем самостійно сплачено суму боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмір 31105,41 грн.

Також відповідачу відповідно до пункту 129.1 статті 129 ПК України, нараховано пеню в розмірі 9180,40 грн.

Суми самостійно визначених податкових зобов'язань за вказаними податковими деклараціями не були сплачені у встановлені законодавством строки, у зв’язку з чим набули статусу податкового боргу.

Сума податкового зобов’язання не сплачена та набула статусу податкового боргу та становить 189652,38 грн.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 Податкового кодексу України податковим органом 02 липня 2015 року сформована податкова вимога №103-23 на суму 3632,55 грн., яка направлена на адресу відповідача засобами поштового зв’язку.

Оцінивши надані документи та матеріали, суд вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, передбачено обов’язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За правилами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

При цьому, за пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено судом, боржником сума задекларованого зобов'язання не була сплачена у встановлені законом строки і вона набула статусу податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг – це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3. статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податковий орган на підтвердження податкового боргу відповідача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 108762,67 грн. та по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 80889,74 грн. надав: податкові декларації, податкову вимогу, інтегровану картку, довідку про заборгованість, розрахунок суми податкового боргу.

На момент розгляду справи в суді, вказана сума податкового зобов’язання відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку відповідачем узгодженої податкової заборгованості податковий орган звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача зазначеного податкового боргу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов Головного управління ДФС у Запорізькій області є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути кошти з рахунків Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (код ЄДРПОУ 00194122) у банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг розмірі 189652 (сто вісімдесят дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят дві) гривні 38 копійок, а саме:

- земельний податок з юридичних осіб в сумі 80889 (вісімдесят тисяч вісімсот вісімдесят дев’ять) гривень 74 копійки до Державного бюджету України;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 108762 (сто вісім тисяч сімсот шістдесят дві гривні) 74 копійки до Державного бюджету України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 31 січня 2018 року.

Суддя Д. В. Татаринов